АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Лашевича В.М.,

суддів - Ноздрякова В.М., Жук О.В.,

за участю:

прокурора - Глиняного С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 08 квітня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою визнана такою, що не підлягає розгляду, апеляція прокурора прокуратури Голосіївського району міста Києва ВдовиченкаО.С. на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 11 лютого 2013 року про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції послався на те, що прокурором прокуратури Голосіївського району міста Києва при поданні апеляції не було виконано вимог ст. 350 КПК України та не усунуто в ній недоліків, про які було вказано в постанові Голосіївського районного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року. Зокрема, як зазначено в оскаржуваній постанові місцевого суду, 27 березня 2013 року до суду надійшла апеляція прокурора з тими ж недоліками, які фактично мали місце до залишення попередньої апеляції прокурора без руху, а саме прокурор знову ж посилається на те, що постанова від 12 лютого 2013 року є незаконною та необґрунтованою, в той час як в дійсності постанова районного суду була винесена 11 лютого 2013 року. Крім того, при обґрунтуванні прокурором необхідності скасування постанови районного суду про направлення справи на додаткове розслідування в апеляції так і не містяться посилання на відповідні аркуші справи.

_________________________________________

Справа № 11/796/1295/2013

Категорія КК: ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України

Головуючий у першій інстанції: Білик О.В.

Доповідач: Лашевич В.М.

На підставі вищенаведеного районний суд прийшов до висновку, що прокурор прокуратури Голосіївського району міста Києва ВдовиченкоО.С. недоліки своєї апеляції не усунув.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову районного суду від 08 квітня 2013 року скасувати, винести ухвалу, якою визнати його апеляцію такою, що підлягає розгляду, та надати письмове розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК України. Зокрема, апелянт стверджує, що постановою судді районного суду від 28 лютого 2013 року його апеляція була залишена без руху, а державним обвинувачем у справі 11 лютого 2013 року внесено апеляцію на зазначену постанову суду. Проте, як далі зазначає апелянт, постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 квітня 2013 року апеляцію залишено без руху, оскільки ним в тексті була допущена помилка, а саме невірно вказано дату винесення постанови, якою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 направлено на додаткове розслідування. При цьому автор апеляції вважає, що суд першої інстанції поверхово перевірив відповідність апеляції на постанову суду від 11 лютого 2013 року вимогам ст. 350 КПК України, оскільки, як стверджує прокурор, він допустив технічну помилку в своїй апеляції та нічого не порушив.

Таким чином, прокурор в апеляції зазначає, що висновки суду першої інстанції в постанові від 28 травня 2012 року з приводу того, що апелянт не виконав вимог ст. 350 КПК України, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він в апеляції посилається на вичерпну кількість доводів на обґрунтування своєї позиції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав апеляцію та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора прокуратури Голосіївського району міста Києва Вдовиченка О.С. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На час розгляду апеляційним судом даної кримінальної справи набрав чинності новий Кримінально-процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року (надалі КПК України).

Відповідно до п. 11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з п. 15 розділу ХІ «Перехідні Положення» КПК України, апеляційні скарги у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Такий порядок був визначений Кримінально-процесуальним кодексом України, 1960 року, з послідуючими змінами (надалі КПК України (1960 року)).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови районного суду, апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на підставі ст. 352 КПК України (1960 року) визнана такою, що не підлягає розгляду, оскільки останній не виконав вимог, передбачених ст. 350 КПК України (1960 року).

Це рішення суду першої інстанції є таким, що винесено з дотриманням вимог КПК України (1960 року), оскільки, незважаючи на те, що районний суд своєю постановою від 28 лютого 2013 року залишив апеляцію прокурора прокуратури Голосіївського району міста Києва Вдовиченка О.С. без руху із-за її невідповідності вимогам ст. 350 КПК України (1960 року) і надав йому можливість у семиденний строк усунути недоліки його апеляції, однак прокурор двічі проявив безвідповідальне ставлення до складання зазначеного процесуального документу. Про це свідчить той факт, що ним були допущені майже ті ж помилки як при поданні апеляції ще 20 лютого 2013 року, яка була залишена без руху, так і при складанні цієї ж апеляції 27 березня 2013 року. Такі помилки полягають в тому, що прокурор прокуратури Голосіївського району міста Києва в тексті апеляції вказує на незаконність та необґрунтованість постанови районного суду спочатку від 11.02.2012 року, потім від 11.02.2013 року, надалі від 12 лютого 2013 року - всі про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України прокурору Голосіївського району міста Києва для організації проведення додаткового розслідування, в той час як в дійсності постанова винесена судом першої інстанції 11 лютого 2013 року. Також при обґрунтуванні прокурором необхідності скасування постанови місцевого суду апеляція знову не містить посилання на відповідні аркуші справи.

Доводи прокурора, що він в апеляції в черговий раз допустив технічну помилку слід визнати непереконливими, оскільки це не свідчить про належне складання ним апеляції.

Більш того, варто звернути увагу на апеляцію прокурора Вдовиченка О.С. від 30 квітня 2013 року, яка на теперішній час розглядається і в якій він оскаржує постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 08 квітня 2013 року. Ця апеляція складена ним з численними помилками щодо дат винесення процесуальних рішень, оскільки за змістом його апеляції районний суд і 28 лютого, і 08 квітня 2013 року залишав його апеляцію без руху, а також виносив у зв'язку з цим постанову від 28 травня 2012 року, про існування якої матеріали справи взагалі не свідчать. Наведене, на переконання колегії суддів, підкреслює формальний підхід прокурора Вдовиченка О.С. до справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції мав достатньо підстав для визнання такою, що не підлягає розгляду, апеляції прокурора прокуратури Голосіївського району міста Києва Вдовиченка О.С., а тому оскаржувану постанову місцевого суду слід визнати законною і обґрунтованою.

Керуючись п. п. 11, 15 Перехідних Положень КПК України та ст. ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 08 квітня 2013 року, якою визнана такою, що не підлягає розгляду, апеляція прокурора прокуратури Голосіївського району міста Києва ВдовиченкаО.С. на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 11 лютого 2013 року про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, - залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - залишити без задоволення.

СУДДІ:

_________________ ___________________ _________________

Лашевич В.М. НоздряковВ.М. Жук О.В.