ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

27 березня 2012 р. 16:12 Справа №2а-4988/11/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Артек-Союз"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

за участю:

від позивача - представник за довіреністю Мангубі І.В.,

відповідач - представник за довіреністю Мирошніченко К.С.

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003032301 від 12.04.2011р. про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2260414,00 грн. основного платежу та 277801,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідач дійшов неправильних висновків щодо господарської діяльності позивача щодо укладення та виконання умов договорів на поставку товарно - матеріальних цінностей та підряду з контрагентами.

Позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не враховані положення діючого законодавства та необґрунтовано зроблені висновки про непроведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, в результаті чого зроблені неправомірні висновки про нікчемність правочинів та безтоварність здійснених операцій, та як наслідок неправомірно вказано на порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, просить у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржуване рішення прийняте ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства.

По справі була призначена судова економічна експертиза, висновки якої залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «АРТЕК-СОЮЗ» з питань взаємовідносин з ПП «Олівер» ЕДРПОУ 30689361 за грудень 2010р., ТОВ «Акведук-Сіті» ЕДРПОУ 37081876 за грудень 2010р.-січень 2011р., ТОВ «Будівельна компанія «Регіон- Буд» ЕДРПОУ 37081846 за січень 2011р.

За підсумками проведення зазначеної перевірки був складений Акт №3474/23- 7/30741489 від 29.03.2011р. (далі - акт перевірки) (а.с.9-17), яким встановлено порушення ПП «АРТЕК-СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 30741489): п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р., п.14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість усього у сумі 2260414,0 грн., у тому числі у грудні 2010р. у сумі 1111200 грн., у січні 2011р. у сумі 1149214грн.

На підставі зазначених вище висновків Акту від 29.03.2011р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2011г. № 0003032301 на загальну суму 2538215,00 грн. з яких: 2260414,00 грн. - податок на додану вартість; 277801,00 грн. - штрафні санкції по податку на додану вартість (а.с.18).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до висновків акту Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 29.03.2011р. №13463/10/23-7 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Артек-Союз» з питань взаємовідносин з ПП «Олівер» ЄДРПОУ 30689361 за грудень 2010р., ТОВ «Акведук-Сіті» ЄДРПОУ 37081876 за грудень 2010р.- січень 2011р., ТОВ «Будівельна компанія «Регіон - Буд» ЄДРПОУ 37081846 за січень 2011р.», позивачем був порушений п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, п.14.1.191, ст.14, п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п. 198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 2260414 грн., у тому числі: за грудень 2010 року в сумі 1111200 грн.; за січень 2011 року в сумі 1149214 грн.

В Акті перевірки зроблено висновки, що відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності та інших документів, використаних при проведені перевірки, встановлено укладання та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 1,2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно положень ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У дослідженому відповідачем періоді грудень 2010 року - січень 2011 року Позивачем були заключні договори купівлі - продажу з постачальниками товарів (робіт, послуг):

б/н від 01.11.2010р. з ТОВ «Акведук-Сіті» (код ЄДРПОУ 37081876) на поставку у власність Покупцю - ПП «Артек-Союз» продукції згідно його заявок, оплата за яку здійснюється Покупцем шляхом перерахування погодженої суми грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (а.с.167-168);

№01/11-01 від 01.11.2010р. з фірмою «Олівер» (код ЄДРПОУ 30689361) на поставку у власність Покупцю - ПП «Артек-Союз» овочів в асортименті, об'ємах і ціною згідно накладних на момент їх передачі, оплата за які здійснюється Покупцем шляхом банківського переводу на рахунок Продавця (а.с.94);

б/н від 05.12.2010р. з ТОВ «Будівельна компанія «Регіон - Буд» (код ЄДРПОУ 37081846) на поставку у власність Покупцю - ПП «Артек-Союз» продукції згідно його заявок, оплата за яку здійснюється Покупцем шляхом перерахування погодженої суми грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (а.с.165-166).

За даними видаткових та податкових накладних фірми «Олівер», ЄДРПОУ 30689361, ТОВ «Акведук-Сіті», ЄДРПОУ 37081876, ТОВ «Будівельна компанія «Регіон - Буд», ЄДРПОУ 37081846, у грудні 2010р. - січні 2011р. були здійснені поставки товарів позивачу загальною сумою 14239882,34 грн., враховуючи ПДВ 2373313,73 грн., без ПДВ 11866568,61грн.

Судом встановлено, що Позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ при його формуванні у податковій звітності за досліджений період віднесені суми ПДВ за податковими накладними ТОВ «Акведук-Сіті», ТОВ «Будівельна компанія «Регіон - Буд», фірми «Олівер» у загальному розмірі 2260414,77 грн.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 71,72 КАС України, обставини щодо отримання позивачем податкових накладних від фірми «Олівер», ТОВ «Акведук-Сіті», ТОВ «Будівельна компанія «Регіон - Буд» за період з 01.12.2010р. по 31,01.2011р., на вказану в акті перевірки суму податкового кредиту, не викликають сумніву, отже ці обставини є такими, що не заперечуються сторонами та не підлягають доказуванню.

Слід відзначити, що матеріалами справи, у тому числі актом перевірки, не підтверджується, а з боку відповідача, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів порушень при оформленні податкових накладних виписаних фірми «Олівер», ТОВ «Акведук-Сіті», ТОВ «Будівельна компанія «Регіон - Буд» за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р.

Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням вказаних норм, досліджені відповідачем під час перевірки позивача податкові накладні потрібно вважати первинними документами.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

В період виникнення спірних правовідносин у грудні 2010 р. також був чинний Закон України «Про податок на додану вартість» який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно приписів п.7.2.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Також, Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних фірми «Олівер», ТОВ «Акведук-Сіті», ТОВ «Будівельна компанія «Регіон - Буд», приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту вказаними контрагентами було дотримано положення Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Отже, висновки викладені в Акті документальної невиїзної перевірки ДПІ у м. Сімферополі від 29.03.2011р.про заниження ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету, на суму 2260414,0 грн. не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України з підстав проведення позивачем та фірмою «Олівер», ТОВ «Акведук-Сіті», ТОВ «Будівельна компанія «Регіон - Буд» операцій без мети реального настання правових наслідків, а також висновків про нікчемність правочинів суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, вбачається, що контрагенти позивача фірми «Олівер», ТОВ «Акведук-Сіті», ТОВ «Будівельна компанія «Регіон - Буд» зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та на час здійснення оскаржуваних господарських операцій з відповідачем були належним чином зареєстровані як платники ПДВ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України позивачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Поряд з цим суд зазначає, що по справі була проведена судова-економічна експертиза, до матеріалів справи долучено висновок експерта №54 від 20.02.2012р. (а.175-187), на вирішення судово-економічної експертизи поставлені запитання - чи підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача висновки, викладені в акті перевірки від 29.03.2011р. №13463/10/23-7, щодо збільшення суми податків на додану вартість в розмірі 2260414 грн., а також чи підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача товарність операцій щодо виконання договорів з ПП «Олівер», ТОВ «Акведук-Сіті» та ОВ «БК «Регіон -Буд» у його господарській діяльності

З даного експертного висновку вбачається, що експертом були досліджені документи Приватного Підприємства «Артек-Союз»

З матеріалів проведеного експертного висновку випливає, що в бухгалтерському обліку Позивача згідно даних журналу-ордеру і відомості по балансового субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» придбання товарів від фірми «Олівер», ТОВ «Акведук-Сіті», ТОВ «Будівельна компанія «Регіон - Буд» за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. відображене бухгалтерськими проводками загальною сумою 14239882,34 грн., враховуючи ПДВ 2373313,73 грн.

За даними платіжних доручень і банківських виписок ПП «Артек-Союз» по рахунку №26007048192001 ФАТ «Імексбанк» в АРК, МФО 308304, Позивачем за грудень 2010р. - січень 2011р. безготівкою перераховані грошові кошти фірмі «Олівер» і ТОВ «Акведук- Сіті» загальною сумою 8820000,00 грн., в тому числі ПДВ 1470000,00 грн.

Згідно даних журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 в бухгалтерському обліку Позивача обліковувалась кредиторська заборгованість ПП «Артек-Союз» перед ТОВ «Акведук-Сіті», ТОВ «Будівельна компанія «Регіон - Буд» та фірмою «Олівер» в сумі: станом на 01.12.2010 року - 3240363,69 грн.; станом на 31.01.2011 року - 8660246,03 грн.

Сума кредиторської заборгованості ПП «Артек-Союз» перед ТОВ «Акведук-Сіті», ТОВ «Будівельна компанія «Регіон - Буд» та фірмою «Олівер» встановлена в загальній сумі 8660246,03 грн. з ПДВ станом на 31.01.2011р., підтверджена даними бухгалтерського обліку та первинними документами Позивача за досліджений період, розрахована як: 3240363,69 + 14239882,34 - 8820000,00 = 8660246,03 (грн.), де 3240363,69 грн. - загальна сума кредиторської заборгованості ПП «Артек-Союз» перед ТОВ «Акведук-Сіті», ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-Буд» та фірмою «Олівер» на 01.12.2010р. за даними журналу-ордеру і відомості по балансового субрахунку 631; 14239882,34 грн. - загальна вартість товарів, оприбуткованих в бухгалтерському обліку ПП «Артек-Союз» від фірми «Олівер», ТОВ «Акведук-Сіті», ТОВ «Будівельна 1 компанія «Регіон - Буд» за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., враховуючи ПДВ; 8820000,0 грн. - загальна сума грошових коштів, перерахованих ПП «Артек- Союз» на розрахункові рахунки фірми «Олівер», ТОВ «Акведук-Сіті», ТОВ «Будівельна компанія «Регіон - Буд» за період з 01.12.2010р. по 31,01.2011р., враховуючи ПДВ.

Відповідно до висновку експерта №54 від 20.02.2012р. висновки викладені в акті Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 29.03.2011р. №13463/10/23-7 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Артек-Союз» ЄДРПОУ 30741489 з питань взаємовідносин з ПП «Олівер» ЄДРПОУ 30689361 за грудень 2010р., ТОВ «Акведук-Сіті» ЄДРПОУ 37081876 за грудень 2010р.- січень 2011р., ТОВ «Будівельна компанія «Регіон - Буд» ЄДРПОУ 37081846 за січень 2011р.», щодо збільшення суми податку на додану вартість в розмірі 2260414 грн. за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ПП «Артек-Союз» за податкові періоди грудень 2010р. - січень 2011 р.

Первинними документами та регістрами бухгалтерського і податкового обліку приватного підприємства «Артек-Союз», код ЄДРПОУ 30741489, підтверджується придбання оплата й використання у господарській діяльності товарів, отриманих ним за договорами купівлі - продажу від 01.11.2010р. з фірмою «Олівер» (ЄДРПОУ 30689361) за грудень 2010р., б/н від 01.11.2010р. з ТОВ «Акведук-Сіті» (ЄДРПОУ 37081876) за грудень 2010р. - січень 2011р., б/н від 05.12.2010р. з ТОВ «Будівельна компанія «Регіон - Буд» (ЄДРПОУ 37081846) за січень 2011р., суми ПДВ у ціні придбання яких віднесено Позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ при його формуванні у податковій звітності за правилами першої події, про завищення якого зазначено в акті перевірки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 29.03.2011р. №13463/10/23-7.

Таким чином, висновки суду підтверджуються висновком експерта №54 від 20.02.2012р.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про те, що висновки відповідача зроблені в акті перевірки про недійсність правочинів та про здійснення позивачем та контрагентами операцій без мети реального настання правових наслідків та про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України в частині завишення суми ПДВ є необґрунтованими, в зв'язку з чим прийняте на їх підставі податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З викладеного вище суд вважає неспроможними доводи відповідача по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанова складена в повному обсязі 02.04.2012р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0003032301 від 12.04.2011р. про збільшення Приватному підприємству «Артек-Союз» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2260414,00грн. основного платежу та 277801,00 грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Артек-Союз» (вул. Павленко,2-а, оф.3, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006, р/р №26007048192001, «Імексбанк» в АР Крим, МФО 308304) 3,40грн. судового збору, шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.