АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Суддя у 1 інст.- Бичков П.Ю.
Доповідач - суддя Стратейчук Л.З.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Стратейчук Л.З.
суддів Лєгостаєва О.А., Єстєніної В.В.
за участю прокурора Єроклінцевої Н.С.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 04.12.2012 року, яким
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьку, громадянин України, що має середню освіту, не одружений, офіційно не працюючий, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимий,
визнаний винним і засуджений за ст.187 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі с конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого,
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Ясинувата Донецької області, громадянин України, що має середньотехнічну освіту, не одружений, працюючий ТОВ Авіакомпанія "Донбасаеро" на посаді авіатехніка по обслуговуванню та ремонту планера й двигунів у відділі лінійного ТВ центру ТВВС, що мешкає за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимий,
визнаний винним і засуджений за ст.187 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі с конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з вироком, 24 квітня 2011 року приблизно о 17.00 засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на ділянці місцевості, розташованої поблизу ЗШ № 5 за адресою: Донецька область, м. Ясинувата. сел. Першотравневе, за раптово виниклого умислу, спрямованого на викрадення чужого майна і звернення його у свою власність, з корисливих спонукань, умисно, діючи за попередньою змовою, відкрито й зненацька для потерпілого напали на ОСОБА_5, шляхом застосування насильства, яке виразилось в нанесенні чисельних ударів по різних частинах тіла потерпілого, заподіяли останньому садно на спинці носа, синці в області очей, перелом кісток носа та носової перегородки із зсувом, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, після чого відкрито викрали у потерпілого мобільний телефон марки «Самсунг» вартістю 330 гривень з сімкарткою МТС вартістю 20 гривень, срібний ланцюжок із хрестиком загальною вагою приблизно 26 грамів вартістю 312 гривень, чим заподіяли ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 662 гривень, та з місця скоєння злочину зникли і розпорядилися викраденим на свій розсуд.
На вирок суду надійшли апеляції від захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4
У своїй апеляції захисник ОСОБА_1 просить змінити вирок зв'язку із невірним застосуванням кримінального закону, перекваліфікувавши дії засудженого ОСОБА_2 з ч.2 ст.187 КК України на ч.1 ст.187 КК України, і призначити йому мінімальне покарання згідно санкції вказаної статті.
У апеляційних доводах захисник ОСОБА_1 вказує на відсутність в діях засуджених попередньої змови, зазначає, що злочин скоєний його підзахисним ОСОБА_2 самостійно, посилаючись на показання засуджених в судовому засіданні, свідків, потерпілого, який під час досудового слідства і в судовому засіданні пояснив, що не бачив хто наносив йому удари та викрав належне йому майно, оскільки після першого удару він втратив свідомість. Вважає, що на підставі показань допитаних свідків, які не були очевидцями вказаного злочину, не можливо зробити висновок про наявність попередньої змови між засудженими на скоєння злочину.
Захисник ОСОБА_3 просить суд скасувати вирок суду першої інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що між засудженими не було попередньої змови на скоєння злочину, передбаченого ст.187 КК України, та на підставі свідчень засуджених, свідків, а також самого потерпілого можна зробити висновки, що дії засуджених необхідно було кваліфікувати як хуліганство, а також таємне або відкрите викрадення чужого майна за ч. 1 відповідної статті КК, тобто без урахування попередньої змови.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який підтримав подану ним апеляцію і вважав, що апеляція захисника ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, прокурора, який вважав, що вирок суду є законним і обґрунтованим та заперечував проти задоволення поданих апеляцій, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції задоволенню не підлягають, а вирок суду слід залишити без змін з наступних підстав.
У відповідності зі ст.365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах доводів принесених апеляцій.
Висновки суду про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 умисно за попередньою змовою, скоїли поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я, загрозою застосування такого насильства, напад на потерпілого ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку у вироку.
Так, потерпілий ОСОБА_5 на стадії дослідчої перевірки, досудового слідства та в судовому засіданні пояснив, що 24 квітня 2011 року приблизно о 17 годині поблизу ЗШ № 5 м.Ясинувата його наздогнали засуджені, представились працівниками міліції та запропонували пройти за будівлю школи для огляду його одягу, де без пояснень удвох нанесли удари кулаками в обличчя і грудну клітину, він упав на землю, чоловіки продовжили наносити удари ногами і руками по різним часткам тіла, нанесли близько 20 ударів, після чого припинили свої дії і витягли з кишені джинсів мобільний телефон „Самсунг", а з шиї зірвали срібний ланцюжок з хрестиком, залишили його на місці події, зникли. Про його побиття двома чоловіками він розповів сому товаришу ОСОБА_6, до якого він пішов після події (а.с.8, 22 т.1, а.с.13 т.2). Свідок ОСОБА_6 підтвердив пояснення потерпілого в цій частині (а.с.28).
Засуджені на стадії досудового слідства визнавали свою винуватість у скоєному розбої. Так, ОСОБА_2 в ході дослідчої перевірки пояснював, що потерпілого почав бити він, після чого до нього приєднався ОСОБА_4 і також наніс декілька ударів ногами і руками потерпілому, який вже лежав на землі, після чого ОСОБА_4 витягнув з кишені мобільний телефон „Самсунг", а він зірвав з шиї ланцюжок з хрестиком (а.с.18 т.1), аналогічні показання ОСОБА_2 давав при допиті у якості підозрюваного (а.с.45-46 т.1) та обвинуваченого (а.с.53-54 т.1)
Засуджений ОСОБА_4 в ході дослідчої перевірки не заперечував, що удари потерпілому він наносив разом з ОСОБА_2, разом оглядали його кишені, ОСОБА_2 витягнув мобільний телефон „Самсунг", а потім зарвав з шиї ланцюжок (а.с.19-20 т.1), в ході допиту в якості підозрюваного, обвинуваченого ОСОБА_4 давав аналогічні показання, пояснюючи, що мобільний телефон витягнув з кишені та ланцюжок з хрестиком зірвав з шиї потерпілого ОСОБА_2 (а.с.69, 73, 100, 107 т.1)
При проведенні очної ставки між засудженими, ОСОБА_2 дав показання, аналогічні тим, що давав при допитах, а ОСОБА_4 підтвердив його показання про обставини нападу на потерпілого і заволодіння його майном (а.с.65-66 т.1)
Згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_5 в ході нападу спричинені легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я (а.с.84 т.1)
Обидва засуджені на стадії досудового слідства давали пояснення по те, що почали бити потерпілого за кіоском, розташованим поблизу ОШ № 5, потерпілий упав на землю, після чого вдвох вони відтягнули його за школу, де вилучили майно потерпілого. Такі пояснення засуджених неможливо вважати суттєвими суперечностями, які б ставили під сумнів факт розбійного нападу на потерпілого і його наслідки та кваліфікацію їх дій При цьому засуджені на стадії досудового слідства при неодноразових допитах підтверджували фактичні обставини скоєння злочину в обсязі, встановленому вироком суду.
В ході допитів на стадії досудового слідства засуджені пояснювали, що свої дії між собою не узгоджували як до початку виконання об'єктивної сторони злочину так і під час його скоєння. Але їх пояснення про фактичні обставини злочину свідчать про злагодженість їхніх дій, направленість умислу на досягнення єдиної мети, а тому суд, враховуючи послідовні показання засуджених на стадії досудового слідства про обставини скоєння злочину, які узгоджуються з іншими доказами, в тому числі показаннями потерпілого, дійшов правильного висновку про скоєння злочину за попередньою змовою.
Суд обґрунтовано не взяв до уваги показання засуджених в судовому засіданні і прийшов до правильного висновку, що позицію заперечування своєї провини у скоєнні злочину за попередньою змовою між собою і про скоєння злочину одним ОСОБА_2, засуджені зайняли з метою уникнути відповідальності за ч.2 ст.187 КК України.
Доводи ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про застосування до них недозволених методів слідства, в наслідок яких вони визнали вину у скоєнні розбійного нападу на ОСОБА_5, судом також обґрунтовано не взяті до уваги, як такі, що не знайшли свого підтвердження, оскільки за наслідками перевірки заяв засуджених фактів застосування до них недозволенних методів ведення слідства не встановлено і в порушенні кримінальної справи у відношенні співробітників міліції відмовлено (а.с.42 т.2).
Колегія суддів, з огляду на наведене вище, вважає, що доводи апеляцій захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про відсутність в діях засуджених попередньої змови, що злочин скоєний ОСОБА_2 самостійно, що потерпілий на стадії досудового слідства прямо не вказав на засуджених, як на осіб, що скоїли злочин, очевидців його скоєння не встановлено, а тому відсутні докази скоєння даного злочину за попередньою змовою групою осіб є безпідставними.
Таким чином суд першої інстанції на підставі аналізу і оцінки розглянутих в судовому засіданні доказів дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у розбої, тобто нападі на потерпілого з метою заволодіння його майном, з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, скоєного за попередньою змовою групою осіб і правильно кваліфікував їх дії за ст.. 187 ч. 2 КК України.
Призначене судом покарання у нижчій межі санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєний злочин, визначено судом з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, даних про особу засуджених, тому відповідає вимогам ст.. 65 КК України і є необхідним і достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів.
При розгляді справи порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну вироку не встановлено, вирок суду є законним, обґрунтованим і мотивованим, а том у підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Вирок Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 04.12.2012 року у відношенні ОСОБА_2, засудженого за ч.2 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого, ОСОБА_4, засудженого за ч.2 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого, залишити без змін.
Судді: