СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
28 листопада 2006 року | Справа № 2-17/11596-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Горошко Н.П.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача : Шеховцова С.І., дов. від 10.07.2006
відповідача: Руденко В.П., дов. № 03 від 10.01.2006
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 22.09.2006 у справі № 2-17/11596-2006
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ріелтерських технологій" (вул. Кримських партизан, 2а-136,Сімферополь,95013)
до державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління" (вул. Горького, 30,Ялта,98600) ; вул. Київська,81,м. Сімферополь, 95000)
про визнання недійсним одностороннього правочину - відмови від господарського договору та про визнання факту існування правовідносин по договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.09.2006 у даній справі позов товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ріелтерських технологій" задоволено частково. Визнано недійсним вчинений державним підприємством "Кримське республіканське протизсувне управління" односторонній правочин - відмова від договору № 261 від 07.06.2004 користування берегоукріплювальними, протизсувними та пляжними спорудами, яка викладена в листі № 573 від 13.03.2006.
В іншій частині позову відмовлено.
На зазначене рішення суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій сторона просить скасувати зазначений судовий акт та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Основні аргументи апеляційної скарги полягають в наступному :
- спірний договір № 261 від 07.06.2004 не є самостійним договором, так як його виконання згідно з розділом 2.5 пов’язане з умовою укладення и виконання інших договорів;
- судом не враховані положення договору № 261- Ф від 07.06.2004, пункт 3.5 якого передбачає, що розірвання цього договору тягне за собою автоматичне розірвання спірного договору;
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржене рішення суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
07.06.2004 між сторонами у справі був укладений договір № 261 користування берегозахісними, протизсувними та пляжними спорудами санаторію імені П.Тольятті в місті Ялта (арк.с. 26-29), предметом якого є надання в користування майна : берегозахісними, протизсувними та пляжними спорудами санаторію імені П.Тольятті , міста Ялта дільниця між бунами № 1 і № 2 до буни № 4 турбази” Кичкине”, протяжністю 88 м, згідно з додатком № 2. (пункт 2.1догвору).
Розділом 3.2 цього договору визначені обов’язки користувача, у тому числі обов’язок нести витрати, пов’язані з користуванням майном, виконання поточного ремонту, обов’язок застрахувати майно, укласти договір оренди земельної ділянки, зайнятої майном.
Згідно з пунктом 7.3 договору він може бути розірваний за згодою сторін.
Пунктом 7.4 договору передбачено право відповідача в односторонньому порядку розірвати договір у випадку невиконання користувачем будь-якого із пунктів розділу 3.2 спірного договору, а також будь - якого положення із пункту 2.4 договору. У такому разі державне підприємство "Кримське республіканське протизсувне управління" за 3 тижня письмово повідомляє користувача про намір розірвати договір і, саме, по закінченню цього терміну договір вважається розірваним.
13.03.2006 державне підприємство "Кримське республіканське протизсувне управління" надіслало на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ріелтерських технологій" лист № 537, яким повідомило про розірвання договору фінансування відновлювальних робіт № 261- Ф від 07.06.2004 та про автоматичне розірвання у зв’язку з цим договору № 261 від 07.06.2004 користування берегоукріплювальними, протизсувними та пляжними спорудами. (арк.с. 32 -33).
Вважаючи відмову від договору № 261 від 07.06.2004 незаконною та такою, що не відповідає його умовам та вимогам законодавства, позивач звернувся з позовом про визнання її недійсною та про визнання факту існування правовідносин по договору № 261 від 07.06.2004 користування берегоукріплювальними, протизсувними пляжними спорудами (арк.с.2-4).
Рішенням суду господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.09.2006 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ріелтерських технологій" задоволено в частині визнання недійсною відмови відповідача від договору № 261 від 07.06.2004, викладеної в листі № 573 від 13.03.2006 (арк.с. 68-70). При прийнятті рішення суд керувався частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України. В частині визнання факту існування між позивачем та відповідачем правовідносин за договором № 261 від 07.06.2004 було відмовлено у зв’язку з тим, що такий спосіб захисту порушеного права не передбачений чинним законодавством.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду не має , виходячи з наступного.
Листом № 537 від 13.03.2006 державне підприємство "Кримське республіканське протизсувне управління" повідомило товариство з обмеженою відповідальністю "Центр ріелтерських технологій" про розірвання договору № 261 від 07.06.2004 на підставі пункту 3.4 договору № 261 –Ф від 07.06.2004, який передбачає автоматичне розірвання договору № 261 у випадку розірвання договору № 261 - Ф від 07.06.2004 (арк.с. 32 -33).
Як вбачається із розділу 7 договору № 261 від 07.06.2004, він може бути розірваний за згодою сторін. Відповідно до пункту 7.3 за вимогою одної із сторін договір може бути розірваний за рішенням суду тільки у випадках і з підстав, передбачених законодавством, за винятком випадків , обумовлених пунктом 7.4.
Згідно пункту 7.4 договору відповідач має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку невиконання користувачем будь-якого із пунктів розділу 3.2 спірного договору, а також будь - якого підпункту з пункту 2.4 договору. У такому разі державне підприємство "Кримське республіканське протизсувне управління" за 3 тижні письмово повідомляє користувача про намір розірвати договір і, саме, по закінченню цього терміну договір вважається розірваним.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказано вище у постанові, підстави розірвання спірного договору встановлені сторонами в пункті 7.4 договору.
Судом встановлено, що доказів невиконання позивачем обов’язків, передбачених підпунктами 3.2 і 2.4 розділу 3 спірного договору , відповідачем не надано. Інших підстав для розірвання договору, у тому числі підстав, пов’язаних з виконанням чи невиконанням сторонами обов’язків за іншими договорами, які були укладені між сторонами, спірний договір не містить.
У зв’язку з цим, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відмову від цього договору неправомірною.
Довід заявника апеляційної скарги про те, що спірний договір не є самостійним та його виконання пов’язано з іншими договорами, у тому числі з договором № 261- Ф від 07.06.2004 про фінансування робіт по відновленню та капітальному ремонту берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд, є необґрунтованим, оскільки даної умови спірний договір № 261 від 07.06.2004 не містить.
Згідно пункту 2.5 спірного договору користувач придбає право користування майном, вказаного в пункті 2.1 договору, у разі виконання умов, передбачених пунктами 2.5.1,2.5.2,2.5.3, відповідно до яких сторони укладають наступні договори: договір на водолазне дослідження майна, що є предметом договору, договір про технічний нагляд за станом цього майна та договір про фінансування робіт по відновленню і ремонту берегоукріплювальних, протизсувних споруд у відповідності з постановою Ради Міністрів АР Крим № 68 від 11.03.1997.
Вказані договори сторонами були укладені, факт чого не заперечується відповідачем, таким чином, позивач придбав право користування спірним майном.
В той же час виконання вищенаведених договорів не впливає на виконання користувачем обов’язків за спірним договором № 261 від 07.06.2004.
Умови та підстави розірвання цих договорів, у тому числі договору № 261- Ф від 07.06.2004, не можуть поширюватися на договір № 261. Тому, розірвання договору № 261 від 07.06.2004 за підставами, передбаченими договором № 261- Ф від 07.06.2004, слід визнати таким, що не відповідає умовам спірного договору та вимогам чинного законодавства, що регулює загальний порядок розірвання договорів.
Враховуючи вищевикладене, підстав для скасування судового рішення і задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.09.2006 у справі № 2-17/11596-2006 залишити без змін.
Апеляційну скаргу державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді Н.П. Горошко
В.І. Гонтар