Справа №173/848/13-ц

Провадження №2/173/609/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Шевченко О.Ю. при секретарі судового засідання Демяненко С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення додаткового строку про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_4, яка померла 8 січня 2002 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 8 січня 2002 року померла його мати, ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на майно, а саме право на земельну частку (пай) площею 4,41 га на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району, яка належала померлій на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) від 5 липня 1997 року. Після смерті матері спадщину прийняли його сестра та брат – ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Після прийняття спадщини після батька ОСОБА_6 помер. Спадщину після його сперті прийняла його неповнолітня донька – ОСОБА_3. В березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус відмовила йому, оскільки ним було пропущено 6 місячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини. Причиною пропуску строку на подання заяви зазначав хворобу – гнійники на лівій нозі, з 19 червня по 15 липня 2002 року. У зв’язку з цим просив суд встановити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_4.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили суд задовольнити позовні вимоги. Позивач суду пояснив, що не знаходився на стаціонарному лікуванні, продовжував працювати, а до нотаріуса не звертався, оскільки не знав, що це необхідно робити.

Відповідач, ОСОБА_2, та її представник позов не визнали та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки немає поважних підстав для встановлення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька. Після смерті матері брат не перебував в лікарні, міг ходити, жодних перешкод для звернення до нотаріуса не було.

Відповідач, ОСОБА_3, та її представник позов не визнали, проти задоволення позовних вимог заперечували, оскільки не було поважних причин пропуску строку для звернення позивачем із заявою до нотаріуса протягом шести місяців після смерті батька.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить дот наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

8 січня 2002 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.5).

Після його смерті спадщину прийняли ОСОБА_2 т а ОСОБА_6, які проживали з батьком на час відкриття спадщини.

Дана обставина визнана сторонами, встановлена судовим рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2013 року, яке набрало законної сили, а тому згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України не підлягає доказуванню.

ОСОБА_1, син ОСОБА_4, як спадкоємець після смерті матері, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.4) звернувся в березні 2013 року до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері. Постановою державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори від 19 березня 2013 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ОСОБА_1 протягом шести місяців після смерті спадкодавця не подав заяву про прийняття спадщини. Разом із спадкоємцем прописаний не був (а.с.6).

Згідно з ч.1 ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року до відносин спадкування застосовується чинне на той час законодавство. Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила книги шостої Цивільного кодексу України (спадкове право) застосовуються до спадщини, яка відкрилася до набрання чинності цим кодексом (1 січня 2004 року), якщо вона не була прийнята ніким із спадкоємців.

Як було встановлено судом після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли двоє її дітей – ОСОБА_2 та ОСОБА_6. У зв’язку з цим суд вважає, що до даних правовідносин мають застосовуватись положення Цивільного кодексу Української РСР.

Статтею 549 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. При цьому зазначені дії мають бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу Української РСР часом відкриття спадщини – є день смерті спадкодавця.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не подав у встановлений строк заяву про прийняття спадщини після смерті матері.

Позивач та його представник поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини зазначають те, що ОСОБА_1 хворів в період з 19 червня 2002 року по 15 липня 2002 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч.1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З медичної картки ОСОБА_1 вбачається, оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні, вбачається, що 19 червня 2002 року його було направлено на консультацію до лікаря-хірурга з діагнозом «гнійничкове захворювання лівої гомілки» (а.с. 8). Лікування проходив до 15 липня 2002 року (а.с. 11). Як стверджує сам позивач та підтверджується медичною карткою, він не перебував весь цей час на стаціонарному лікуванні.

Свідок, ОСОБА_7, також суду пояснила, що після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_1, не перебував у лікарні, можливо звертався до лікаря-хірурга за консультацією, проте продовжував працювати та не був обмеженим у самостійному пересуванні.

Враховуючи вищевикладене суд вважає недоведеними поважність пропуску строку ОСОБА_1 на звернення із заявою до нотаріуса після смерті його матері в період з дня відкриття спадщини, 8 січня 2002 року по 8 липня 2002 року.

Окрім того, суд вважає, що позивачем та його представником обрано неправильний спосіб захисту, оскільки Цивільним кодексом Української РСР не передбачено встановлення додаткового строку на прийняття спадщини, а вимоги про продовження строку на прийняття спадщини позивачем не заявлялись.

У зв’язку з цим суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 61, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення додаткового строку про прийняття спадщини – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, проте не були присутні під час проголошення рішення суду, мають право оскаржити його протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ю. Шевченко