Справа № 127/7643/13-ц
Провадження 4-с/127/121/13
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2013 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого – судді Бессараб Н. М. ,
при секретарі Заселян І.В.,
з участю представника скаржника ОСОБА_1,
державного виконавця Заплетнюка Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції , -
В С Т А Н О В И В:
29 березня 2013 року до суду надійшла скарга ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на дії державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції, в якій скаржник просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо звернення до Вінницької міської Ради з листом від 25.02.2013р. вих.№3624/10-33 про надання дозволу на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати державного виконавця провести визначений Законом України „Про виконавче провадження" комплекс виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Скарга мотивована тим, що в Староміському ВДВС знаходиться на виконанні виконавчий лист Староміського районного суду м. Вінниці від 24.11.2011 по справі №2-79/10 про звернення стягнення на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2, яка є предметом іпотеки, на користь ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України", виселення усіх мешканців з квартири та скасування реєстрації усіх осіб, які зареєстровані та будуть зареєстровані та проживають у цій квартирі.
18.03.2013 року на адресу банку надійшла копія листа державного виконавця від 25.02.2013 року (вих.№3624/10-33), адресованого міському голові м.Вінниці, в якому державний виконавець звертається до органу місцевого самоврядування за дозволом на реалізацію вищевказаної квартири, належної боржнику, оскільки на момент звернення стягнення в квартирі проживає неповнолітня дитина.
Скаржник вважає, що зазначені дії державного виконавця не відповідають вимогам закону, оскільки звертаючись до міського голови м. Вінниці з заявою про надання згоди на продаж квартири, належної боржнику, державний виконавець керувався виключно положеннями п.4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, яка є підзаконним нормативним актом і не прийняв до уваги положення інших законодавчих актів в сфері звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки. Також скаржник вважає, що оскаржувані дії відповідача порушують права банку, оскільки безпідставно ускладнюють та затягують в часі виконання судового рішення на користь банку.
Ухвалою суду від 25.06.2013 року скаржнику було поновлено строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції.
В судовому засіданні, на обставинах, викладених в скарзі представник скаржника скаргу підтримав повністю і просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні змісту скарги.
Державний виконавець Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення скарги, пояснив, що діяв в межах закону.
ОСОБА_3 до суду не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, будь-яких заяв суду не подавав.
Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, державного виконавця та вивчивши матеріали справи прийшов до такого висновку.
Судом встановлено, що 24.01.2013 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-79/10, виданого 24.11.2011 року Староміським районним судом м. Вінниці про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме трьохкімнатну квартиру житловою площею 37,3 кв.м., загальною площею 62,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов’язання повернення кредиту (том №2 а.с. 5).
Оглянувши матеріали цивільної справи та матеріали виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-79/10, виданого 24.11.2011 року Староміським районним судом м. Вінниці суд встановив, що в квартирі АДРЕСА_3, на яку звернуто стягнення, зареєстрована дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка має право користування даною квартирою.
Державний виконавець Заплетнюк Б.І. листом від 25.02.2013 року (вих.№3624/10-33) звернувся до органу місцевого самоврядування за дозволом на реалізацію вище вказаної квартири, належної боржнику ОСОБА_3, оскільки на момент звернення стягнення в квартирі зареєстрована неповнолітня дитина.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження".
За змістом статті 1 цього Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів.
Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено Главою 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно частини 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до частини 8 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Збір документів для проведення реалізації нерухомого майна, перелік яких наведений у п. 4.5.5, виходячи з п.4.5.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012року №512/5, покладений на державного виконавця.
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно частини 1 статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Наведена норма Закону України "Про іпотеку" є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин Законом України "Про виконавче провадження", яким, зокрема, встановлено, що виконавчі дії провадяться відповідно до цього Закону та інших законів.
Відповідно до п.4.5.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012року №512/5 у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.
Виходячи з системного аналізу пунктів 4.5.4,4.5.5,4.5.9 вищезазначеної Інструкції, обов'язків державного виконавця та обов'язків боржника, визначених ст. 11, 12 Закону України "Про виконавче провадження", частиною 2 ст. 7 названого Закону, якою прямо передбачено право державного виконавця залучати для проведення виконавчих дій представників органів опіки та піклування, обізнаності державного виконавця Заплетнюка Б.І. при здійснені виконавчих дій про проживання та право користування житловим приміщенням дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, повнота здійснення виконавчих дій державним виконавцем полягає і у перевірці, шляхом надання запиту відповідно до п.1.10 Інструкції №512/5 від 02.04.2012року з приводу реєстрації неповнолітнього у будинку, який передається державним виконавцем на реалізацію.
За загальним правилом місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (ч. 3 ст. 29 ЦК України).
Частиною 4 статті 177 Сімейного кодексу України визначено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Відповідно до частини 10 названої статті Сімейного кодексу України порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866.
Згідно пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.
Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р. N 2402-III визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.
Відповідно до статті 18 названого Закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Аналіз наведених норм закону з точки зору послідовності їх викладення, внутрішнього взаємозв'язку та наслідків застосування дає підстави для висновку, що звертаючись до органу місцевого самоврядування для отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування, при реалізації нерухомого майна, право користування яким має дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, державний виконавець Заплетнюк Б.І. діяв відповідно до покладених на нього завдань та на виконання Законів України.
Так, частиною 2 статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" прямо передбачено право державного виконавця залучати для проведення виконавчих дій представників органів опіки і піклування.
А той факт, що Закон України "Про іпотеку" не визначає обов'язку державного виконавця щодо отримання дозволу органу опіки і піклування при реалізації предмета іпотеки, не має наслідком незаконність відповідних положень Інструкції, які покликані конкретизувати порядок дій під час виконавчого провадження.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що державний виконавець Заплетнюк Б.І. діяв відповідно до покладених на нього завдань та на виконання Законів України, а тому скарга до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 386-387 ЦПК України ,-
У Х В А Л И В :
Скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції - залишити без задоволення.
На ухвала суду може бути подано апеляційна скарга на протязі 5-ти днів з дня її проголошення, а особами які не були присутні при розгляді в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя :