26.06.2013

Справа № 127/10874/13-к

Провадження № 1-кп/127/357/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року                      місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

           головуючого судді: Гайду Г. В.,

при секретарі: Піскун О.О.,

прокурора: Хоменко П.Л.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

потерпілої: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.02.2013 за № 12012010390001241 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, розлученого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, в силу п. 5 ст. 89 КК України не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 згідно виконавчого листа Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.11.2008 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.11.2008 про стягнення аліментів, повинен був сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утриманні доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. щомісячно, але не менш 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 02.09.2008 і до її повноліття.

Однак, ОСОБА_1 не бажаючи виконувати рішення суду щодо виплати встановлених аліментів на утримання неповнолітньої доньки, а також не бажаючи виконувати свої батьківські обов’язки передбачені Законом України щодо утримання своєї неповнолітньої дитини, почав злісно ухилятись від сплати аліментів, що виражалось у відмові надавати кошти чи інші матеріальні блага.

Крім того, ОСОБА_1 усвідомлюючи, що він має сплачувати аліменти на утримання дитини, яка потребує матеріальної допомоги, свідомо не приймав ніяких мір в пошуках роботи та пошуках інших заробітків, щоб надати дитині матеріальні кошти для повноцінного життя та всебічного розвитку.

З квітня 2011 року ОСОБА_1 неодноразово попереджався ДВС Ленінського району м. Вінниці про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів, однак продовжував злісно ухилятись від виплати коштів на утримання дитини. В результаті чого з 22.04.2011 по 01.04.2013 утворилась заборгованість по сплаті аліментів у сумі 12000 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, свою вину визнав повністю та суду надав наступні показання, що дійсно він раніше був одружений із ОСОБА_2 потім вони розлучились та у них народилась донька ОСОБА_3

В якому році не пам’ятає, однак ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів відповідно до рішення суду він мав сплачувати по 500 грн. на користь ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття. У даний період він ніде не працював. Щодо того яка заборгованість по сплаті аліментів він не знає. Його неодноразово викликали до ДВС Ленінського району м. Вінниці та попереджали про ухилення від сплати аліментів та те, що за ухилення від сплати аліментів його буде притягнуто до кримінальної відповідальності, однак враховуючи те, що він ніде не працював то і не сплачував встановлені аліменти.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав повністю та зазначив, що на майбутнє виплатить аліменти.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду надала наступні показання, що раніше була одружена із ОСОБА_1 Від спільного шлюбу у них народилась донька ОСОБА_3, потім вони розлучились. В 2008 році вона звернулась до Ленінського районного суду м. Вінниці, щодо виплати аліментів ОСОБА_1 на їх неповнолітню доньку ОСОБА_3 Відповідно до рішення суду стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки у сумі 500 грн. щомісячно, але не менш 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 02.09.2008 і до її повноліття. З 2008 року ОСОБА_1 рішення суду не виконує та жодного разу не виплатив аліментів відповідно до рішення суду. Щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 потерпіла поклалась на розсуд суду.

Заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_1, думку потерпілої ОСОБА_2, думку прокурора, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Також судом з’ясовано чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції.

Одночасно, обвинуваченому ОСОБА_1 та іншим учасникам судового провадження роз’яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 164 КК України – злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65 – 67 КК України та приймає до уваги роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

          Зокрема судом враховано, що ОСОБА_1 в силу п. 5 ст. 89 КК України не судимий (а.с. 46), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 45), на обліку у «Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. акад. ОСОБА_4» не перебуває (а.с. 55), на обліку у Вінницькому обласному диспансері «Соціотерапія» не перебуває (а.с. 57 ).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд враховує щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, особу ОСОБА_1, ставлення до вчиненого, думку потерпілої щодо міри покарання, суд переконаний, що саме покарання у виді обмеження волі на певний строк призначене з випробуванням, буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари ОСОБА_1 за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, ст. 65 КК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції при УМВС України у Вінницькій області про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію при УМВС України у Вінницькій області.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом 30 діб з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: