Справа № 296/3359/13-ц
2/296/1807/13
Рішення
Іменем України
ЗАОЧНЕ
"29" травня 2013 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира
в складі : головуючого-судді Драча Ю.І.
при секретарі Яковишина Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ
В квітні 2013 року позивачка звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності, що було посвідчено 09 серпня 2007 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1894 від 09.08.2007 р. де предметом дарування двокімнатної квартири № 21 житловою площею 31 кв.м. та службовою площею 45,16 кв.м. розташованою в будинку № 7 по бульвару Новому в м. Житомирі.
Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що договір дарування є таким, що не відповідає чинному законодавству України, грубо порушує її права як громадянки України, Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та не відповідає її внутрішній волі на момент укладення договору та на даний час, а тому підлягає визнанню судом недійсним з наступних підстав.
Договір дарування не відповідає внутрішній волі, та укладений внаслідок збігу тяжких життєвих обставин. Виходячи із абсолютно довірливих відносин між сторонами вони, підписуючи договір, не мали наміру створення правових наслідків, ним обумовлених та заздалегідь знали про те, що він не буде виконуватись.
Так, позивачка не мала дійсного наміру відчужувати належне їй майно і тактично не відчужувала. Відповідач не мав наміру приймати таке майно, користуватися ним, нести витрати на його утримання і фактично нього не робив.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала повністю та просила позов задовольнити з вище викладених підстав.
Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечувала у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 також просила визнати ОСОБА_1 зобов’язаною перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» як іпотекодавця за іпотечним договором № 52107Z156, посвідченого 18.12.2007 року ОСОБА_4 – приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу за реєстровим № 12624 по кредитному договору № 52107С156 від 18.12.2007 року.
Відповідач в судове засідання не з'явився направив заяву про слухання справи у її відсутність.
Суд відповідно до ст. 224 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгул справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено наступне: 09.08.2007 року між позивачем та відповідачем було підписано договір дарування двокімнатної квартири №21 житловою площею 31 кв.м. та службовою площею 45,16 кв.м. розташованою в будинку №7 по бульвару Новому в м. Житомирі. Договір було посвідчено 09 серпня 2007 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1894 від 09.08.2007 р. (що підтверджується копією договору ).
Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Згідно положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п"ятою, шостою статті 203 ЦК України. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь-якому елементі правочину.
Відповідно до ст. ст. 203 п.З, 5, 215, 233, 234 ЦК України, правочини є фіктивними бо вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, а також підписані внаслідок збігу тяжких життєвих обставин позивача. При визнанні таких правочинів недійсними застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу, а згідно ст.. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Так, відповідач та позивач за даним позовом є чоловіком та дружиною, та перебувають у зареєстрованому шлюбі, який укладено 26.10.2005 року. що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
03 липня 2007 року в.о прокурора Корольовського районну м.Житомира ОСОБА_5 було порушено кримінальну справу № 087033 за ознаками складу злочину передбаченого ст. 364 ч.2 КК України за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ПП «МельКом», а в подальшому склад злочину було перекваліфіковано на ст. 190, ч. 1 та 3 ст. 358 КК України.
За обставинами порушеної кримінальної справи слідством інкримінувалися дії власнику підприємства ПП «МельКом», яким являлася позивач ОСОБА_1.
Крім цього, 18.09.2007 р. прокуратурою Корольовського району м. Житомира в межах кримінальної справи № 07-087033 було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину передбаченого ч.1. ст. 366 КК України, а саме за фактом підробки посадовими особами ТОВ "Жо Ві" ЛТД документів. В період обставин за якими порушено кримінальну справу посадовою особою та власником ТОВ «Жові» ЛТД являлася позивач.
Оскільки суть претензій та кваліфікація злочинів органів слідства давали можливість зробити висновок щодо виникнення загроз та обмежень для майна позивача, було прийнято рішення з метою недопущення незаконних дій по відношенню майна з боку правоохоронних органів, вчинити щодо майна фіктивний правочин шляхом підписання договору дарування майна між подружжям.
В подальшому вказані кримінальні справи були закриті, однак факт їх необґрунтованого порушення та вчинення протягом короткого часу великої кількості слідчих дій, відсутність довіри до правоохоронних органів призвели до вибору позивачем свого захисту від можливих майнових стягнень - підписання оспорюваного правочину з метою захисту майна позивача, яка в силу психологічного, психічного та фізичного навантаження змушена була звернутися за допомогою до відповідача, як людині якій довіряла.
Відповідно ППВС 06.11.2009 N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними п. 23. правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. В даному випадку тяжкою обставиною є загроза втратити житло чи загроза банкрутства, для усунення або зменшення яких був укладений оспорюваний договір дарування.
Таким чином, сторони оспорюваного договору, і зокрема позивач, не мали безпосереднього волевиявлення щодо відчуження майна шляхом дарування.
Відповідно до ч.1, 5 ст.203 ЩС України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Так, дарування є добровільною дією щодо безоплатної передачі майна, законодавець ставить момент укладання договору в залежність від волі особи передати річ, оскільки ніхто не вправі вимагати цього від власника поза його золею. Саме тому, відповідно до ст. ст. 328, 334, 640, 722 ЦК України, договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.
Виходячи із абсолютно довірливих відносин між позивачем і відповідачем вони, підписуючи договір, не мали наміру створення правових наслідків, ним обумовлених та заздалегідь знали про те, що він не буде виконуватись.
Так, позивачка не мала дійсного наміру відчужувати належне їй майно і тактично не відчужувала. Відповідач не мав наміру приймати таке майно, користуватися ним, нести витрати на його утримання і т. ін., і фактично нього не робив.
Такі обставини свідчать про фіктивність спірного договору дарування. Про фіктивність спірного договору дарування свідчить також той факт, що Позивачка продовжує проживати зі своїми двома малолітніми дітьми у -одарованій квартирі, сплачує за неї комунальні послуги.
Тобто, майно відповідачу ні в користування ні у власність ніколи не передавалося. Відповідач на протязі всього часу не виконував обов'язків власника майна, а позивач поводить себе як справжній власник як на момент вчинення правочину так і на даний час .
Саме відсутністю волевиявлення та відсутність наміру створити правові наслідки на передачу у власність шляхом дарування майна в даному випадку і пояснюється те, що фактично договір дарування не був укладений і відповідач не набув права власності у встановленому законом порядку -шляхом передачі йому речі, бо річ не була йому передана (отримана у володіння) згідно ст.ст,640, 722 ЦК України.
Керуючись ст. т. ст. 15,166,201,215,233,234,640,722 ЦК України, ст. ст ст. ст. З, 15, 50, 57-65, 79-81, 107, 114, 118-120, 129-131, 136. 137, 157-159, 208-215, 218, 223, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування та визнання права власності задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування двокімнатної квартири №21 житловою площею 31 кв.м. та службовою площею 45,16 кв.м. розташованою в будинку №7 по бульвару Новому в м. Житомирі, підписаний між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посвідчений 09 серпня 2007 року приватним нотаріусом Житомирського міського -нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1894 від 09.08.2007 р.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру №21 житловою площею 31 кв.м. та службовою площею 45,16 кв.м. розташованою в будинку №7 по бульвару Новому в м. Житомирі.
Визнати ОСОБА_1 зобов’язаною перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» як іпотекодавця за іпотечним договором № 52107Z156, посвідченого 18.12.2007 року ОСОБА_4 – приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу за реєстровим № 12624 по кредитному договору № 52107С156 від 18.12.2007 року.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом 10 днів, з дня отримання його копії.
На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга.
Головуючий суддя Ю. І. Драч