25.06.2013

Справа № 212/2-2317/11

Провадження № 2/127/1214/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(З А О Ч Н Е)

          25 червня 2013 року                                         Вінницький міський суд Вінницької області

          в складі: головуючого судді Бойко В. М. ,

          за участю секретаря Мельник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції у Ленінському районі, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції у Ленінському районі, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позов мотивований тим, що 15 квітня 2008р. між позивачем та відповідачем - ОСОБА_2 було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу квартири 19, яка знаходиться в місті Вінниці по вулиці Л. Ратушної в житловому будинку 79. Зазначена квартира належала позивачу на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого виконкомом Вінницької міської ради 25.02.1999 року згідно з рішенням № 196 від 25.02.1999 року, зареєстрованого КП ВООБТІ 30 березня 1999 року, та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Вінницькою нотаріальною конторою 12.11.2003р., та зареєстрованого КП ВООБТІ 28 листопада 2003 року.

Позивач стверджує, що того ж дня відповідач зареєстрував своє право власності в КП «ВООБТІ». В той самий день - 15.04.2008 року відповідач уклав з Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» кредитний договір № 3.01.ЗВН/11/08-НВ та отримав кредитні кошти в сумі 250 000 грн. Також, 15.04.2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір № 3.01 ЗВН/11/101/08-НВ, предметом якого є квартира № 19, що розташована в м. Вінниці по вулиці Л. Ратушної в житловому будинку № 79. В зв'язку з невиконанням кредитних зобов'язань з боку ОСОБА_2 ВАТ «Кредитпромбанк» звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовом про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 кредитної заборгованості в сумі 256923,29 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці позов задоволений в повному обсязі.

Позивач зазначає, що договір купівлі-продажу квартири 19, яка знаходиться в місті Вінниці по вулиці Л. Ратушної в житловому будинку 79, який був укладений між позивачем та відповідачем, є недійсним за наступних підстав. Даний договір був укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, тобто є фіктивним, з огляду на наступне. ОСОБА_2 не здійснив оплату вартості спірної квартири, яка зазначена в договорі купівлі-продажу в сумі 353 500 грн., та не мав наміру виконувати таке своє зобов'язання.

Позивач вказує, в свою чергу, не отримав кошти за відчужену квартиру, та фактично не передав

її останньому. Так, з моменту укладення договору та до даного часу в квартирі проживає позивач та його бабуся. У ОСОБА_2 проживати в даній квартирі наміру не було. Позивач спільно з бабусею здійснює оплату комунальних платежів за дану квартиру.           Про недійсність даного правочину свідчить також той факт, що даний договір позивач підписував проти своєї волі. Такі дії він вчинив внаслідок застосування як фізичного, так психічного впливу з боку відповідача ОСОБА_2

Позивач стверджує, що про неправомірне заволодіння його власністю було повідомлено у правоохоронні органи. Постановою слідчого СВ Староміського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області від 01.04.2010 року було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Втім, постановою прокурора відділу прокуратури Вінницької області від 28.07.2010 року порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_2 по факту скоєння вимагання майна ОСОБА_1, за ст.189 ч. 4 КК України. Відповідно до описово-мотивувальної частини зазначеної постанови досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_2, погрожуючи ОСОБА_1 фізичним насильством та вбивством, примусив останнього 15.04.2008 року підписати договір купівлі-продажу належної ОСОБА_1 квартири, за яку ОСОБА_2 гроші не передавав. Таким чином, позивач вважає, що існує декілька підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири 19, яка знаходиться в місті Вінниці по вулиці Л. Ратушної в житловому будинку 79, а саме з підстав, визначених ст. ст.. 230, 234 ЦК України.

Тому позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири № 19, яка знаходиться в місті Вінниці по вулиці Л. Ратушної в житловому будинку № 79, від 15 квітня 2008р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі під № 966.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити та уточнила, що просить визнати недійсним договір купівлі продажу посилаючись на ст. 230 ЦК України.

В судове засідання відповідач не з'явився з невідомих суду причин, хоча повідомлявся належним чином, повідомлення про причини неявки до суду не надійшло.

Представник Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" проти задоволення позову заперечувала та додатково пояснила, що доводи позивача не дають відповіді на логічні, у даному випадку, питання, а саме: чому позивач на протязі 2-х років з моменту укладення спірного договору навіть не намагався встановити, що ж саме він підписав 15 квітня 2008 року у нотаріуса? До правоохоронних органів із відповідною заявою про злочинні дії звернувся лише у березні 2010 року. Та залишається незрозумілим той факт, що працівники банку неодноразово приходили до спірної квартири для огляду предмету застави і оглядали її в присутності позивача, складали акт перевірки та фотографували приміщення і жодного разу від нього не отримували жодних заперечень чи зауважень. Однак, враховуючи матеріали позовної заяви вважає, що позовні вимоги є незаконні.

Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 також заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що при підписанні договору ні якого тиску на сторін договору не було, кошти передані, всі нотаріальні дії проведені згідно законодавства.

Представник державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції у Ленінському районі в судове засідання не з’явився.

Керуючись ч.1 ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи

Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

15 квітня 2008р., між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири № 19, яка знаходиться в місті Вінниці по вулиці Л. Ратушної в житловому будинку № 79, та посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі під № 966.( а. с.129)

Доводи позивача про існуючу заборгованість відповідача за відчужену квартиру № 19, яка знаходиться в місті Вінниці по вулиці Л. Ратушної в житловому будинку № 79, спростовуються тим, що як вбачається із заяви, підписаної ОСОБА_1, від 15.04. 2008р.

ОСОБА_1 розуміючи значення своїх дій та без будь-якого примусу, цією заявою стверджує, що ОСОБА_2 15 квітня 2008 року здійснив повний розрахунок за куплену в нього цілу квартиру під номером 19 (дев'ятнадцять), яка знаходиться в м. Вінниці, по вулиці Л. Ратушної, в будинку під номером 79 (сімдесят дев'ятим), (договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 15 квітня 2008 року за реєстром №966), в сумі 353 500,00 (Триста п'ятдесят три тисячі п'ятсот) гривень. Будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за продану цілу квартиру до ОСОБА_2 не має. ( а. с. 129-131)

Згідно із витягу про реєстрацію у державному реєстрі іпотек від 15.04.2008р. №18130165 зазначено, що на квартиру № 19, яка знаходиться в місті Вінниці по вулиці Л. Ратушної в житловому будинку № 79 накладено обтяження на підставі договору іпотеки № 973 від 15.04.2008р. ( а. с. 45)

15.04.2008р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір предметом якого є квартира № 19, що розташована в м. Вінниці по вулиці Л. Ратушної в житловому будинку № 79. ( а.с. 46-48)

Постановою прокурора відділу прокуратури Вінницької області від 28.07.2010 року порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_2 по факту скоєння вимагання майна ОСОБА_1, за ст.189 ч. 4 КК України. ( а. с. 10)

По справі за клопотанням позивача призначалась почеркознавча експертиза, зокрема Ухвалою суду від 25.12.2012р. проте, експертизу не було проведено оскільки позивачем не оплачено проведення експертизи. (а.с.156)

Згідно ст. 61 ч.3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що – зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені ч. 1, 3, 5, 6, статті 203 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України, встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 6 ЦК України встановлено, що, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, згідно ст. 627 ЦК України.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч. 1 ст. 230 ЦК України, встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення такий правочин визнається судом недійсним.

Ст. 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України.

Ст. 15 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ст. 16ЦК України встановлено, що одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів особи є визнання права.

Ст. 58 ЦПК України, встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ст. 60 ЦПК України встановлено, що – кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання договору купівлі продажу недійсним є безпідставними, оскільки позивачем не наведено підстав, за яких договір купівлі-продажу квартири є недійсним, cтаттею 203 ЦК України встановлений вичерпний перелік умов, за яких правочин може бути визнано недійсним, суд вважає, що позивачем таких підстав не вказано. Позивач вказує, що даний договір він підписував проти своєї волі. Такі дії він вчинив внаслідок застосування як фізичного, так психічного впливу з боку відповідача ОСОБА_2В однак таке твердження позивача не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовується наступним: будь-якої доказу про застосування насильства, суду надано не було, тому суд приходить до висновку про те, що таке твердження позивача не відповідає дійсності. Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи договір в нотаріуса, позивач власноручно зробив напис під договором: «Продавець», поставив свій підпис та написав прізвище, ініціали а.с. 129. Представник позивача в судовому засіданні уточнила вимоги та просила визнати недійсним договір купівлі продажу посилаючись на ст. 230 ЦК України якою передбачено що одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним, проте будь яких доказів суду не надала.

Наявність порушеної кримінальної справи відносно ОСОБА_2 не встановлює його винуватість у вчиненні злочинного діяння та протиправність його дій, а свідчить лише про порушення кримінальної справи відносно конкретної особи, але не про її винуватість, оскільки винною особа може бути визнана лише на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили ( ст. 62 Конституції України) та не є доказом визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції у Ленінському районі, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним не підтверджена матеріалами справи, не є обґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 6, 15, 16, 215, 216,ч. 1 ст. 230, ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 1 ст. 638 ЦК України, ст. 2, ч. 1 ст. 3, ст.ст. 10, 11, 58-61, 88, 212-215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції у Ленінському районі, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення

судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: