донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
27.11.2006 р. справа №26/46а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Величко Н.Л. |
суддів | Алєєвої І.В., М'ясищева А.М., |
при секретареві судового засідання | Щетініна І.О. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Зальотін І.В. - директор, |
від відповідача: свідок | Павенко Г.С. - за дов. № 344 від 27.11.2006р., Чичкан А.В. – за дов. № 79 від 27.03.2006р., (представник Краматорської філії ПриватБанку) Філіпенок К.В. –за дов. № 3829-П-П від 01.09.2005р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | ПМП"Ронакс" м.Краматорськ |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 31.08.2006 року |
по справі | №26/46а |
за позовом | ПМП"Ронакс" м.Краматорськ |
до | ДПІ м.Краматорськ Донецької обл. |
про | визнання недійсним податкового повідомлення- рішення |
В С Т А Н О В И В:
1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду
13.03.2006 року Приватним малим підприємством "Ронакс" м. Краматорськ заявлений позов до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.02.2006 р. № 0000512341/0/6904.
Ухвалою від 14.03.2006р. було відкрито провадження у адміністративній справі.
Ухвалою від 19.05.2006р. зупинено провадження по справі до отримання відповідей з Краматорської філії Приватбанку та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, Слов'янської ОДПІ, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2006р. ухвала господарського суду від 19.05.2006р. про зупинення провадження по справі № 26/46а скасована та справа направлена до господарського суду Донецької області для продовження розгляду справи.
Ухвалою від 03.08.2006р. господарським судом Донецької області поновлено провадження по справі.
Постановою господарського суду Донецької області від 31.08.2006р. (підписаною 05.09.2006р.) у справі № 26/46а (суддя Наумова К.Г.) у позові Приватному малому підприємству “Ронакс” м. Краматорськ відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що матеріалами справи не підтверджено відображення підприємствами - контрагентами позивача у податковому обліку ПДВ, а саме включення до податкових зобов’язань у податкових деклараціях з ПДВ, по виданим позивачу податковим накладним, тому ці податкові накладні не можуть вважатися належними доказами для формування податкового кредиту позивачем.
Позивачем під час розгляду справи не доведено належними та допустими доказами правомірність включення ПДВ у сумі 216 899грн. до податкового кредиту.
Загальний строк розгляду справи склав 5 місяців 16 днів, з урахуванням зупинення провадження у справі та розгляду у апеляційній інстанції.
2.Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови
Позивач з прийнятою постановою не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 31.08.2006р. та прийняти нову постанову, якою визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську від 15.02.2006 року №0000512341/0/6904.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані та недоведені обставини, що мають значення для справи і які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального призвело, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зазначає, що згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.
Посилається на те, що при розгляді справи № 26/46а господарським судом Донецької області неодноразово порушувалися норми адміністративного процесуального права, а саме ч.1ст.122 КАС України, згідно з якою справа має бути розглянута і вирішена судом протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, яке по справі № 26/46а відкрито ухвалою суду від 14.03.2006 року, а останнє засідання суду відбулося 31.08.2006 року. Розгляд справи тривав майже півроку, що на думку позивача, є тривалим порушенням судом норми КАС України.
Ухвалою господарського суду від 19.05.2006 року було зупинено провадження у справі № 26/46а згідно п.4 ч.2 ст.156 КАС України, яка була оскаржена позивачем до Донецького апеляційного господарського суду та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року по справі № 26/46а скасована, як така, що прийнята судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм КАС України, про що зазначено в мотивувальній частині ухвали Донецького апеляційного господарського суду.
Вважає, що вищезазначене свідчить, що при розгляді справи суд тривалий час, неодноразово порушував певні норми Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, що на думку позивача, є свідченням непрофесійних дій судді при розгляді справи № 26/46а, тому позивач вважає, що при подальшому розгляді справи суд не може забезпечити безсторонній і об'єктивний розгляд справи.
Зазначає, що 31.08.2006 року ним була надана до суду заява-клопотання про відвід судді на підставі ч.4 ст.27 та ч.3 ст.30 КАС України. Ухвалою господарського суду від 31.08.2006 року, позивачу відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді Наумової К.Г., що також викликає сумнів у неупередженості суду та його зацікавленості при розгляді справи № 26/46а.
Посилається на те, що, як зазначено у мотивувальній частині оскаржуваної постанови господарського суду, позивачем, у підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ, надано до матеріалів справи податкові накладні в кількості 33 штуки, виписані на ім'я ПМП "РОНАКС" від ПП "СЛАВСАЙТ"- 7 штук; ТОВ "ПРОМТЕХКОМ" - 6 штук; ТОВ "ТОРГРОМСОЮЗ" - 3 штуки; ТОВ "ТРЕЙЛЕМ" - 5 штук; ПП "МАКСИМУС" - 2 штуки; ПП "СЕРЖ" - 4 штуки: ТОВ "АЛТЕЙ КОНСАЛТ" - 1 штука. ПДВ по зазначеним податковим накладним складає - 207371 грн.
Зазначає, що всі ці податкові накладні буди надані позивачем перевіряючим під час здійснення перевірки у січні 2006 року, суми ПДВ, зазначені в цих накладних внесені до декларацій з ПДВ і декларації здані у відповідних звітних періодах до ДПІ у м. Краматорську, але з невідомих причин 33 податкових накладних не були враховані та не внесені перевіряючими до додатків № 8 та № 9 до акту перевірки. Вважає, що всі надані господарському суду спірні податкові накладні в кількості 33 штуки відповідають всім нормам Закону України "Про податок на додану вартість" та оформлені контрагентами позивача з дотриманням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підприємства, які їх видали, зареєстровані платниками ПДВ і мають відповідні індивідуальні податкові номери що передбачено ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", а також внесені були під час виписки податкових накладних до Реєстру платників ПДВ затвердженого Наказом ДПА № 79 від 01.03.2000 року зареєстровано в Мінюсті України 03.04.2000 року № 208/4429, що відповідає п.2 Порядку заповнення податкових накладних (затвердженого Наказом ДПА № 165 від 30.05.97 року).Поясненнями свідка Суслової Ірини Вікторівни - головного державного інспектора ДПІ у м. Краматорську підтверджено, що директор ПМП "РОНАКС" сприяв проведенню перевірки, надавав працівникам податкового органу необхідні документи. В задоволені клопотання позивача про виклик інших свідків ухвалою суду від 15.08.2006 року відмовлено.
Посилається на те, що жодна норма Закону України "Про податок на додану вартість", а також норми інших нормативно-правових актів (Порядок заповнення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), який затверджений Наказом ДПА № 165 від 30.05.97 року) не містять заборони віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, що підтверджені податковими накладними, але не внесені до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг). Лише податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість") і дає право покупцю, тобто позивачу, на включення в податковий кредит витрат по сплаті ПДВ (п.п.6.2 п.6 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА № 165 від 30.05.97 року).
Посилається на те, що у пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податкова накладна не виписується, коли об'єм разового продажу товарів (робіт, послуг) не більше 20 грн. в разі продажу транспортних квитків та при виписці готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту являється товарний чек (інший розрахунковий чи платіжний документ).Таким чином спростовується неспівпадання податкового кредиту у всіх звітних періодах, після надання позивачем 33 податкових накладних і зазначене в оскаржуваний постанові суду, оскільки суми ПДВ що не співпадають у 2004 році: у січні на 32 грн., у лютому па 6 грн., у березні на 4 грн., у квітні на 1 грн., у червні на 5806 грн., у липні на 11192 грн., у серпні на 624 грн., у вересні на 7 грн., у листопаді на 17 грн., у грудні на 15 грн. та у 2005 році; у січні на 2 грн., у лютому на 15 грн., у березні на 2 грн., у квітні на 58 грн. ,у травні на 3306 грн., у червні на 1 грн., у липні на 36 грн., у серпні на 203 грн., у вересні на 268 грн., що підтверджується первинними документами та відображено у відповідних періодах у книзі реєстрації обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивача, що свідчить про належне ведення позивачем податкового обліку на підприємстві.
Як зазначено в оскаржувальній постанові суду, контрагентами позивача ТОВ "Промтехком", ТОВ "Торгромсоюз", ТОВ "Трейлем", ПП "Максимус", ПП "Серж", ТОВ "Алтей Консалт", які виписали податкові накладні на ім'я ПМП "РОНАКС" не надавалась звітність до податкових органів за місцем їх реєстрації. Відносно ПП "Славсайт" 16.05.2006 року прийняте рішення Слов'янським міськрайсудом Донецької області про визнання недійсними засновницьких документів, у зв'язку з чим господарський суд вважає представлені позивачем оригінали податкових накладних, які видані цими підприємствами, неналежними доказами правомірності віднесення сум ПДВ позивачем по цим 33 податковим накладним до податкового кредиту. В той же час господарським судом та податковим органом визнані дійсними інші податкові накладні видані цими ж підприємствами у той же період і зазначені під час перевірки у додатках № 8 та № 9 до акту, і суми кредиту по ПДВ зазначені у цих податкових накладних прийняті до уваги перевіряючими.
Зазначає, що одна частина - 21 податкова накладна, що видані підприємствами, які не звітували податковим органам по місту реєстрації, судом прийняті як докази, а друга частина - 33 податкових накладних, виданих цими підприємствами в перевіряємому періоді, судом до уваги не береться, що є на думку позивача, неприпустимим при здійсненні судочинства і свідчить про порушення судом ст.86 КАС України.
Посилається на те, що у постанові суду зазначено, що здійснення господарських операцій по наданим до матеріалів справи податковим накладним, не підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку. До матеріалів справи не додано договорів, накладних, рахунків тощо, які б свідчили про укладення позивачем угод з контрагентами.
Згідно ч.4 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частиною 5 цієї статті 11 КАС України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Згідно ч.2 ст.69 КАС України - докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зазначає, що 13.03.2006 року службою безпеки Краматорської філії Приватбанку у позивача вилучені всі бухгалтерські документи.
04.05.2006 року, під час попереднього судового засідання, позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням від 04.05.06р., в якому просив суд витребувати у Краматорській філії Приватбанку оригінали книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг). Суд зобов'язав банк надати оригінали цих книг, які були надані представником банку у судове засідання 18.05.2006 року.
В ухвалі суду від 19.05.2006року зазначено, що директор ПМП "РОНАКС" надав суду оригінали спірних податкових накладних.
19.05.2006 року відповідач, під час судового засідання, звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд витребувати від Краматорської філії Приватбанку оригінали первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення господарських операцій по 33 податковим накладним. Суд зобов'язав банк надати ці документи до матеріалів справи.
Ухвалою від 03.08.2006 року суд знов зобов'язав банк надати оригінали первинних бухгалтерських документів, які 13.03.2006 року були вилучені у позивача службою безпеки банку, Краматорська філія Приватбанку ухвали суду не виконала, лише повідомила листом про великий обсяг цих документів.
15.08.2006 року позивач надав суду бухгалтерську довідку № 088/088 з доданням до неї шести господарських накладних, які свідчать про здійснення господарських операцій по частині спірних податкових накладних. Як вказано в довідці решті податкових накладних на момент їх виписки контрагентами, позивачем здійснена попередня оплата, а товари отримані в інших податкових періодах, и не отримані до теперішнього часу.
Таким чином, на думку позивача, під час розгляду справи № 26/46а, у нього не було можливості самостійно представити суду відповідні первинні бухгалтерські документи, договори тощо, оскільки вони знаходилися у Краматорській філії Приватбанку. Банк не виконав ухвал суду і не надав документів, а суд не витребував їх, хоча був вчасно повідомлений позивачем про неможливість пред'явлення цих доказів самостійно та про місце їх знаходження, що є порушенням з боку суду при розгляді справи ч.3 ст.71 КАС України.
Зазначає, що при подачі адміністративного позову ним сплачено до Державного бюджету судовий збір -3 грн.40 коп., що передбачене ст.89 КАС України. В адміністративному позові позивач просив суд судові витрати віднести за рахунок Відповідача.
В оскаржуванній постанові господарського суду взагалі нічого не зазначено про розподіл судових витрат, що свідчить про те, що суд не вирішив всіх позовних вимог позивача, а згідно ч.4 ст. 163 УАС України це повинно бути зроблено господарським судом при винесенні постанови по справі.
У судовому засіданні 27.11.2006р. позивачем була надана заява про уточнення апеляційних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення 15.02.06р.№ 0000512341/0/6904 у загальній сумі 315525грн.50коп. у сумі 9748грн. не оскаржує.
3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу
Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що постанова суду є законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.
Зазначає, що актом перевірки було встановлено порушення ПМП "Ронакс" п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки до податкового кредиту включені суми ПДВ не підтверджені податковими накладними. Книг обліку придбання (продажу) товарів до перевірки надано не було, так як згідно поясненню позивача вони знаходяться у господарському суді Донецької області.
Зазначає, що листом від 31.01.2006 р. №2966/10/23-6 директору ПМП "Ронакс" було за пропоновано надати пояснення з приводу відсутності податкових накладних, які підтвер джують задекларовану суму податкового кредиту та книг придбання та продажу товарів. До дати складання акту перевірки ніяких письмових пояснень по встановленим порушенням до ДПІ м. Краматорська надано не було.
Посилається на те, що позивачем до матеріалів справи надані податкові накладні, які виписані на ім'я ПМП "Ро накс" у кількості 33 штук на суму ПДВ 207371 грн. Розбіжність з донарахованим ПДВ по акту пе ревірки встановила 9748 грн. Сума податкового кредиту, на яку взагалі не підтверджено податковими на кладними складає 9748,0 грн.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими на кладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Цим підпунктом також встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нара хованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документа ми.
Зазначає, що ст.86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внут рішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктив ному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також до статність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вважає, що своїми діями - ненаданням документів податкового обліку (книг обліку придбання, подат кових накладних, документів первинного бухгалтерського обліку тощо) до перевірки, позивач по збавив ДПІ у м. Краматорську можливості своєчасно встановити певні обставини, які мають зна чення для прийняття рішення за наслідками перевірки, а саме - встановити чи відображені суми ПДВ, включені позивачем до податкового кредиту, відповідно на які позивачем зменшено суму податкового зобов'язання до сплати до бюджету, до податкового обліку контрагентів позивача, тобто фактична сплата ПДВ до бюджету, у зв'язку з чим ці обставини встановлювались судом під час судового розгляду.
Також посилається на те, що згідно листів ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, ДПІ У Голосіївському районі м. Києва, Слов'янської ОДПІ не підтверджено відображення зазначеними підприємствами - контрагентами позивача у податковому обліку ПДВ, а саме включення до податкових зобов'язань у податкових деклараціях з ПДВ, по виданим позивачу податковим накладним.
Відповідно, податкові накладні, видані зазначеними підприємствами не можуть вважатися належними доказами правомірності віднесення сум ПДВ по цим податковим накладним до подат кового кредиту.
Позивачем під час здійснення перевірки, перевіряючим не були надані книги обліку при дбання, при цьому директор підприємства послався на те, що книги знаходяться у господарському суду Донецької області у матеріалах справи 29/282а. Як зазначалось перевірка проводилась у пері од з 23.01.2006 р. по 31.01.2006 р. Згідно листа Донецького апеляційного господарського суду До нецької області від 18.04.2006 р., оригінали книг обліку придбання були повернуті позивачу 12.01.2006 р., про що свідчить відмітка на поданій позивачем заяві про повернення оригіналів до кументів.
Зазначає, що згідно наданих до матеріалів справи двох книг обліку придбання (перша розпочата 01.07.2002 р. та закінчена 31.05.2006 р., друга розпочата 01.06.2004 р. та закінчена 27.07.2005 р.), вони заповнені однією особою, чорнильною ручкою, чорнилами одного кольору, що свід чить про те, що зазначені книги були заповнені одночасно.
Посилається на те, що платник податків має право включити суми ПДВ до податко вого кредиту у тому податковому періоді у якому відбулася перша з подій, тобто платник податків не має право на свій розсуд відображати податкові накладні у податковому обліку.
Вважає, що доданих до матеріалів справи книг обліку придбання неможливо встановити факти чну дату отриманні податкових накладних. Книги обліку придбання, надані позивачем до матеріалів справи, не можуть вважатися належним доказом відображення наведених податкових накладних у податко вому обліку.
Здійснення господарських операцій по наданим до матеріалів справи податковими на кладним не підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку. До матеріалів справи не надано договорів, накладних, рахунків тощо які б свідчили про укладання позивачем угод з контрагентами. До матеріалів справи також не надано документів, які підтверджують сплату
Позивач не довів поважності причин з яких податкові накладні та книги обліку придбання не були представлені до перевірки. Посилання позивача на те, що під час перевірки перевіряючим були надані усі податкові накладні у тому числі ті що були надані до матеріалів справи не підтве рджуються актом перевірки та іншими матеріалами справи.
Зазначає, що під час розгляду справи господарським судом Донецької області приймалися усі необхідні заходи для своєчасного, повного та всебічного розгляду справи. Суд розглядав справу у більш тривалий термін саме з вини позивача, оскільки ним грубо порушувались ви моги ч.2 ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої особи, які приймають участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальни ми правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд неодноразово (ухвалами від 14.03.06р., від 30.03.06р., від 12.04.2006р.) зобов'язував позивача надати документи, які необхідні для розгляду справи (оригінали податкових декларацій з ПДВ, податкових накладних, книг обліку придбання товарів (робіт, послуг) за спірний період, ухвали господарського суду Донецької області від 18.08.2005р.) але позивач двічі (30.03.06р. та 12.04.06р.) не з'явився у судове засідання, та не надав жодного документа на вимогу суду.
Зазначає, що, оскільки за наявними у справі матеріалами неможливо було встановити з яких саме опера цій придбання товарів (робіт, послуг) у позивача виник податковий кредит з ПДВ, а також право мірність його формування, з метою всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи ДПІ у м. Краматорську 19.05.06р. було заявлено клопотання про витребування від Краматорської філії "Приватбанку" додаткових документів на підтвердження здійснення господарських операцій по спірним податковим накладним, а також у податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача відомості з питання відображення у податковому обліку ПДВ за вказаними податкови ми накладними та сплати ними до Державного бюджету відповідних сум податку та зупинити провадження у справі до отримання судом зазначених документів.
Вважає, що судом обґрунтовано задоволено клопотання ДПІ у м. Краматорську та не по рушені норми процесуального права щодо строку зупинення провадження у справі. Відповідно до п.4 ч.2 ст.156 КАС України суд має право зупинити провадження у справі за обґрунтованим кло потанням сторони - до терміну встановленого судом.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2006 р. ухвалу господар ського суду Донецької області від 19.05.06 р. скасовано, а справу направлено на подальший роз гляд у суд першої інстанції лише з тих підстав, що суд зупинив провадження у справі без за значення конкретного строку. Як вбачається з ухвали Донецького апеляційного господар ського суду від 10.07.2006 р., суд апеляційної інстанції не висловив зауважень щодо заходів, які прийняті судом для витребування доказів.
На думку відповідача, судом приймались передбачені КАС України заходи для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, а також суд сприяв реалізації прав учасників справи щодо надання доказів.
Вважає, що судом також правомірно прийнято ухвалу від 31.08.2006 р., якою відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про відвід судді Наумовій К.Г., оскільки обставини, які викли кають сумніви у неупередженості судді відсутні, а порушення строків розгляду справи не є підста вою для відводу судді.
4.Як встановлено судом першої інстанції:
Відповідачем була проведена позапланова виїзна комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватним малим підприємством “Ронакс” за період з 01.07.2002р. по 30.09.2005р., за результатами якої складений акт перевірки від 03.02.2006р. № 115/23-6-22040282 (том1,л.с.6-29).
Перевірку здійснено на підставі постанови слідчого СО Краматорського ГО УМВД України в Донецькій області Антипенко Д.А. від 17.01.2006 р. про призначення позапланової документальної перевірки, у зв’язку із розслідуванням кримінальної справи № 40-47551/2, направлень на перевірку від 23.01.2006 р. № 122 та від 27.01.2006 р. № 161. Перевірка проводилась з 23.01.2006 р. по 31.01.2006 р.
Працівники ДПІ були допущені до проведення перевірки, про що свідчить акт перевірки у якому зазначено, що у журналі реєстрації перевірок вчинено запис за № 32 від 23.01.2006 р. Позивачем цей факт не спростовувався.
Актом перевірки (том1,л.с.12-13) встановлено, що позивачем у порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту включені суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними, що призвело до завищенням позивачем податкового кредиту у 2004 р. на суму 155327 грн., а саме у січні на 32 грн., у лютому на10561 грн., у березні на 8337 грн., у квітні на 1 грн. у червні на 1195 грн. у липні на 28482 грн., у серпні на 624 грн., у вересні на 62453 грн., у листопаді на 29451 грн., у грудні на 14191 грн., а також у 2005 році на суму 61522 грн., а саме у січні на 9228 грн., у лютому на 11285 грн., у березні на 1842 грн., у квітні на 796 грн., у травні на 3306 грн., у червні на 9041 грн., у липні на 14014 грн., у серпні на 10368 грн., у вересні на 1642 грн.
При підрахунку використовувались: податкові декларації з ПДВ та податку на прибуток, протокол обшуку від 09.12.2005 р., протокол виїмки від 30.01.2006 р., податкові накладні, Книги обліку придбання та продажу товарів до перевірки не надані, згідно пояснень директора вказані книги знаходяться у господарському суді Донецької області.
У акті перевірки зазначено, що відповідно до постанови слідчого, 30.01.2006 р. було проведено виїмку бухгалтерських та податкових документів за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2005р., у тому числі податкових накладних. Директор підприємства підтвердив, що інших податкових накладних у нього не має.
На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2006 р. № 0000512341/0/6904 згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 325273грн.50коп., у тому числі основний платіж у сумі 216849грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 108424грн. 50коп. (том1,л.с.31).
5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
5.1.Щодо доводів позивача про те, що господарським судом Донецької області порушувалися норми адміністративного процесуального права, а саме справа розглядалась майже півроку.
Як вбачається з матеріалів справи, загальний строк розгляду справи склав 5 місяців 16 днів, з урахуванням зупинення провадження у справі та розгляду у апеляційній інстанції ухвали про зупинення провадження у справі.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Пунктом 11 статті 3 КАС України визначено, що розумний строк –найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Згідно ч.10 ст.103 КАС України зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції неодноразово ухвалами від 14.03.06р., від 30.03.06 р.. від 12.04.2006 р. зобов'язував позивача надати документи, які необхідні для розгляду справи (оригінали податкових декларацій з ПДВ, податкових накладних, книг обліку придбання товарів (робіт, послуг) за спірний період, але позивач двічі 30.03.06р. та 12.04.06р. не з'явився у судове засідання, та не надав жодного документа на вимогу суду.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.156 КАС України суд має право зупинити провадження у справі за обґрунтованим кло потанням сторони - до терміну встановленого судом.
Суд першої інстанції ухвалою від 19.05.2006р. зупинив провадження у справі за завою ДПІ у м. Краматорську у зв’язку з необхідністю витребування від Краматорської філії "Приватбанку" документів, а також відповідей від податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача щодо відображення у податковому обліку ПДВ за вказаними податкови ми накладними та сплати ними до Державного бюджету відповідних сум податку та до отримання судом зазначених документів, оскільки за наявними у справі матеріалами неможливо було встановити з яких саме опера цій придбання товарів (робіт, послуг) у позивача виник податковий кредит з ПДВ, а також право мірність його формування, з метою всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2006 р. ухвалу господар ського суду Донецької області від 19.05.2006р. скасовано, а справу направлено на подальший роз гляд у суд першої інстанції лише з тих підстав, що суд зупинив провадження у справі без за значення конкретного строку, підстави за якими зупинялося провадження у справі не були визнані такими ,що не відповідають нормам КАС України .
Судова колегія вважає, що документи, які витребував суд необхідні були для всебічного та повного встановлення обставин справи, тому судова колегія вважає ,що суд першої інстанції розглянув справу у строк достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
5.2.Щодо доводів позивача про те, що йому було відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді Наумової К.Г., що викликає сумнів у неупередженості суду та його зацікавленості при розгляді справи № 26/46а.
Як вбачається з заяви про відвід судді Наумової К.Г. (том3,л.с.112) вона мотивована тим, що судом першої інстанції порушені процесуальні строки при розгляді справи № 26/46а.
Згідно ст.27 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться:
1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов’язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Статтею 30 КАС України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду. Заявляти відвід (самовідвід) після цього можна лише в разі, якщо про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку судового розгляду.
Не дотримання процесуальних строків не зазначено у ст. 27 КАС України як підстава для відводу судді, інших підстав, які б свідчили про упередженість судді позивачем не надано.
За таких підстав, судом першої інстанції правомірно була винесена ухвала від 31.08.2006р. (том3, л.с.115-117), якою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відвід судді Наумовій К.Г., оскільки обставини, які викли кають сумніви у неупередженості судді відсутні, а порушення процесуальних строків розгляду справи не є підста вою для відводу судді.
5.3 Щодо доводів позивача про те, що ним належними доказами підтверджено право на податковий кредит.
Відповідно до п.1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано ст..7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”
Поставка товарів ( робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними )цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість (п.7.1 ст. 7 закону)
Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів ( робіт, послуг),дата виписки відповідного рахунку(товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( пп..7.5.1 ст.7 закону)
Законом України “ Про податкову службу в Україні” до функцій податкових органів віднесено затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів пов’язаних з обчисленням та сплатою податків( п.3ст.8 закону).
Відповідно до компетенції податковою адміністрацією затверджено форму декларації з податку на додану вартість, податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 8 жовтня 1998 року N 469 ,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 1998 р. за N 691/3131
Згідно названого порядку податкова накладна може друкуватися поліграфічним методом, за допомогою комп'ютера або іншим методом.
Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Порядковий номер податкової накладної повинен відповідати порядковому номеру книги обліку продажу товарів (робіт, послуг).
Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг)
Податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто на дату здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 7.3 "Дата виникнення податкових зобов'язань" статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" . При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (непотрібне виділяється поміткою "Х").
Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (робіт, послуг) на його вимогу.
Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (робіт, послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків.
Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Таким чином , ведення податкового обліку по ПДВ повинні бути підтверджені книгою обліку придбання та книгою обліку продажу товарів (робіт, послуг) ,податковими накладними, розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (робіт, послуг)
При вирішенні спору судом першої інстанції повинно бути встановлено:
1. чи є господарські операції об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
2. чи зареєстровані податкові накладні у книзі обліку придбання товарів (послуг, робіт) у відповідному звітному періоді
3. коли відбулася перша з подій
У акті перевірки зазначено, що книг обліку придбання (продажу) товарів до перевірки ПМП "Ронакс" надано не було.
В матеріалах справи наявні дві книги обліку придбань позивача за період з 1.07.02р. по 27.07.2005р., які як встановлено судом першої інстанції вони заповнені однією особою, чорнильною ручкою одного кольору і одночасно.
З доданих до матеріалів справи позивачем книг обліку придбання не можливо встановити фактичну дату отримання податкових накладних
Встановити коли настала перша подія відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не можливо у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують здійснення господарських операцій, тому суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що тільки на підставі наданих до суду податкових накладних у кількості 33 шт.на суму ПДВ 207371 грн. не можна встановити право платника податку на податковий кредит .
Судом першої інстанції встановлено і не спростовано позивачем, що останнім припущені помилки щодо визначення суми податку до сплати у всіх звітних періодах за період що перевірявся, у зв’язку з несвоєчасним відображенням податкових накладних у книгах обліку.
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті у якості доказів у справі накладні ПП "Славсайт", ТОВ "Промтехком", ТОВ "Торгпромсоюз", ПП "Серж", ПП "Антела", оскільки вони оформлені з порушенням ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік в Україні" і підписані не встановленими особами.
Доводи позивача про те, що він не мав можливості під час розгляду справи судом першої інстанції надати докази здійснення ним господарських операцій, оскільки у зв’язку з введенням ліквідаційної процедури у справі про банкрутство позивача всі документи господарської діяльності були вилучені службою безпеки банку і повернуті 28.08.06р., що унеможливлювало надання їх суду, судовою колегією не приймаються, оскільки у судовому засіданні апеляційної інстанції на підставі акту приймання передачі документів від КФ КБ "Приватбанк" до ПМП "Ронакс" та показань свідка Філіпенок К.В., яка є працівником КФ КБ "Приватбанк" і безпосередньо передавала документи позивачу, встановлено що документи були передані саме 18.08.06р. і до прийняття рішення судом першої інстанції 31.08.06р. позивач мав можливість надати відповідні докази.
Згідно п.2ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції..
У матеріалах справи наявні листи податкових органів щодо перевірки підприємств-контрагентів позивача.
Згідно листа ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 20.06.2006 р. № 19181/9/10/038, зазначена ДПІ не може здійснити перевірку для підтвердження взаємовідносин між позивачем та ТОВ „Промтехком” не має можливості. Дане підприємство протягом 2004 та 2005 років до ДПІ податкові декларації не подавало, податки до бюджету не сплачувало. ДПІ звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про визнання недійсними установчих документів.
Листом від 21.06.2006 р. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова повідомила, що ТОВ „Алтей- Консалт” з січні 2004 року не подає до ДПІ податкові декларації, податків до бюджету не сплачувало. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.06.2005 р. припинено юридичну особу даного підприємства у зв’язку з неподанням податкової звітності з січня 2004 року.
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, листом від 16.08.2006 р.№ 4732/9/10-102 повідомила, що провести перевірку ТОВ „Трейлем” не має можливості у зв’язку з тим, що за місцем реєстрації це підприємство не знаходиться. З листа ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 19.078.2006 р. № 14460/7/23-702 направленого на адресу ДПІ у м. Краматорську, також вбачається, що ТОВ „Трейлем” податкову звітність протягом періодів у яких були видані цим підприємством позивачу податкові накладні до податкових органів не надавало.
З листа Слов’янської ОДПІ від 18.07.2006 р. № 34331/7/23-213 вбачається, що рішенням Слов’янського міжрайонного суду Донецької області від 16.05.2006 р. визнані недійсними засновницькі документи ПП “Славсайт”. Зазначеним рішенням також визнані недійсними свідоцтво платника ПДВ даного підприємства з моменту видачі –з 26.06.2003 р., а також усі фінансово-господарські документи (договори, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт та інше) оформлених або виписаних від імені Солдатенков Л.В. у якості директора ПП “Славсайт” та підписані від імені Солдатенков Л.В. у якості директора ППМ “Славсайт”. Дане рішення набрало законної сили 26.05.2006 р. Судом також встановлено, що особа яка зазначена засновником ПП “Славсайт” в дійсності його не створювала, обов’язки його директора фактично не виконувала, засновницькі документи не складала, державна реєстрація ПП “Славсайт” була здійснена нею за винагороду, а не з метою здійснення підприємницької діяльності.
Згідно пояснень ДПІ від 30.08.2006 р. підтверджених витягом з реєстру платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ ПП “Серж” скасовано 28.11.2001 р.
Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд першої інстанції оцінуючи у сукупності докази по справі дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не підтвердив належними доказами право на податковий кредит.
5.4. Щодо доводів позивача про те, що ним був сплачений судовий збір у сумі 3грн.40коп., однак у постанові господарського суду взагалі нічого не зазначено про розподіл судових витрат, що свідчить про те, що суд не вирішив всіх позовних вимог позивача, а згідно ч.4 ст. 163 УАС України це повинно бути зроблено господарським судом при винесенні постанови по справі.
Згідно ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Якщо судове рішення ухвалено на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз .
Спірне рішення від 31.08.06 р. ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, тому судовий збір сплачений позивачем при поданні адміністративного позову не підлягав розподілу відповідно ст.94 КАС України.
Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до п.п.4 п.1 ст.168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадку, якщо не було вирішено питання про судові витрати
За таких підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія ,
У Х В А Л И Л А :
Постанову господарського суду Донецької області по справі № 26/46а від 31.08.2006 року (підписану 05.09.2006р.) залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного малого підприємства “Ронакс” м. Краматорськ без задоволення.
Судові витрати покласти на позивача.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала виготовлена в повному обсязі 01.12.2006р.
Головуючий: Н.Л. Величко
Судді: І.В. Алєєва
А.М. М'ясищев
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС