ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
13.06.06р. | Справа № А31/148 |
За позовом | Відкритого акціонерного товариства „Світлофор”, м. Дніпропетровськ |
до відповідача | Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі, м. Дніпропетровськ |
про | скасування рішення |
Суддя Мороз В.Ф. При секретарі: Джихур Т.А. |
Представники:
Від позивача | Садовнікова Н.О., дов. №307 від 28.04.2006 р. |
Від відповідача | Пелих Я.М., дов. від 26.01.06 р. |
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом про скасування рішення Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі від 22.12.05 р. № 1433 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду та зменшення розміру штрафних санкцій на суму 369,99 грн., пені –13,07 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що відповідачем завищені суми штрафних санкцій та пені, оскільки у розрахунок включено платежі, що були проведені позивачем своєчасно. Однак такі платежі відповідачем були віднесення в рахунок погашення недоїмки за попередні періоди, не зважаючи на призначення платежу, що було зазначено у платіжних документах (платіжних дорученнях).
Відповідач позов не визнав, вказавши на те, що, оскільки у позивача існувала заборгованість зі сплати страхових внесків за попередні періоди, а саме січень 2004 р. у розмірі 41055,25 грн., які позивач нарахував, однак не сплатив, сплачені ним суми страхових внесків за поточний період, були зараховані в рахунок сплати попередньої заборгованості, незалежно від призначення платежу за платіжними документами.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд, -
В С Т А Н О В И В:
Згідно рішення Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі №1433 від 22.12.2005 р. до позивача на підставі п. 2 ч.9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застосовано штрафні санкції у розмірі 39899,71 грн. та пеню у розмірі 6883,36 грн.
Позивачем заявлено вимогу про скасування вказаного рішення в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 369,99 грн., та 13,07 грн. пені з тих підстав, що суми страхових внесків, які були сплачені позивачем згідно призначення платежу за поточний період за платіжними дорученнями №452 від 17.03.2004 р. на суму 390 грн., №614 від 22.04.04 р. на суму 590,00 грн.; №923 від 08.06.04 р. на суму 28,54 грн.; №925 від 08.06.04 р. на суму 389,12 грн. № 1214 від 19.07.04 р. на суму 40 грн.; 831 від 28.05.04 р. на суму 2, 24 грн.; 1213 від 19.07.04 р. на суму 1, 25 грн., були необгрнутовано віднесені від відповідачем в рахунок погашення недоїмки по страховим внескам за попередній період (за січень 2004 р.).
Наявність недоїмки по страховим внескам за попередній період січень 2004 р. не оспорюється позивачем та відповідає матеріалам справи.
У відповідності до ч.6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
У відповідності до ч. 5 ст. 106 вказаного Закону за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо віднесення поточних сум страхових внесків в рахунок погашення недоїмки за попередній період та обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій та пені у оспорюваному розмірі, які обумовлені таким зарахуванням. У зв’язку з наведеним суд не знаходить достатніх підстав для задоволення позову.
Суд не погоджується з посиланнями позивача на вимогу про сплату недоїмки як єдину підставу для проведення відповідачем зарахування поточних платежів за попередні періоди, оскільки згідно ч. 2 ст. 106 вказаного Закону, недоїмкою вважаються суми страхових внесків, зокрема, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону.
Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд:
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Ф. Мороз