Копія:                                     

 Справа № 2-292-08 року

                   ЗАОЧНЕ    РІШЕННЯ

                   іменем     України

7 жовтня 2008 року    Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Михайленко В.Г.

при секретарі Щербаковій Л.А.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані справу за позовом ОСОБА_1 до СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації та індексації заробітної плати за час затримки розрахунку й відшкодування моральної шкоди,

                    В С Т А Н О В И В :

      В лютому місяці 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації на нього, компенсації на суму заборгованості заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди, поновлення строку на звернення до суду, посилаючись на те, що він працював головою правління СВАТ «ХЗКК» і рішенням спостережної ради він був звільнений з вказаної посади з 9 серпня 2001 року. При звільненні йому не була виплачена заробітна плата та розрахунок при звільненні, чим було порушено вимоги ст.ст.116, 117 КЗпП України.

При звільненні йому не було виплачено 1712 гривень 94 коп. і лише за рішенням Христинівського районного суду від 24 травня 2004 року прийнято рішення про стягнення з відповідача на його користь вказаних коштів, а виконано рішення суду в грудні 2004 року. Середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку йому не виплачено, а також компенсація та індексація на середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку та не своєчасно виплачено заробітну плату, чим йому завдано моральну шкоду. Просив суд стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 27000 гривень індексація на цей заробіток в сумі 1773 гривні 95 коп., індексацію на заробітну плату в сумі 4165 гривень 35 коп., моральну шкоду в сумі 25000 гривень.

Рішенням Христинівського районного суду від 18 жовтня 2005 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача - 18995 грн. 35 коп. середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку,- 1737 грн. 65 коп. індексації на невиплачений середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати,- 4071 грн. 16 коп. індексації на заробітну плату та 5000 грн. моральної шкоди.

      Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 18 січня 2006 року рішення суду першої інстанції змінено. Постановлено виключити з резолютивної частини рішення суду вказівку про стягнення з відповідача на користь позивача - 1737 грн. 65 коп., індексацію на невиплачений середній заробіток за час затримки розрахунку,- 4071 грн. 16 коп. індексації на заробітну плату та моральну шкоду в сумі 5000 грн., залишивши до стягнення 18995 грн. 35 коп. середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку. В решті рішення суду залишене без змін.

      Згідно ухвали судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 грудня 2006 року рішення Христинівського районного суду від 18 жовтня 2005 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 18 січня 2006 року щодо вирішення позову ОСОБА_1. про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано і справа в цій частині направлена на новий розгляд.

В ході розгляду даної цивільної справи ОСОБА_1. свої позовні вимоги змінив, просив стягнути з СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» на його користь середній заробіток за весь час затримки заробітної плати в сумі 157065 гривень 48 копійок, компенсацію за невикористані відпустки в сумі 15526 гривень та моральну школу в сумі 50000 гривень.

      В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

      Відповідач, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, неодноразово не з»являвся, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

      Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

      Судом встановлено.

ОСОБА_1. звільнився з роботи з посади голови правління СВАТ „ХЗКК" 9 серпня 2001 року. При звільненні його з роботи з ним не було проведено розрахунок, загальна сума заборгованості по заробітній платі становила 1712 гривень 94 коп. Вказані кошти за рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2004 року стягнуті та перераховані ОСОБА_1. лише 27 грудня 2004 року (Т.1 а.с. 12, 31).

      30 грудня 2004 року позивач письмово звернувся до відповідача з заявою про необхідність нарахування та виплати середньомісячного заробітку за весь час його затримки по день фактичного розрахунку (Т.1 а.с. 135-136), та не отримавши відповіді звернувся до суду із зазначеним позовом.

      Відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вище, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

      Як видно із матеріалів справи на день її розгляду розрахунок з позивачем не був проведений, а відповідач не вказує про спір у розмірі виплати та відмовляється у добровільному порядку провести повний розрахунок.

      Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100.

      Відповідно до вимог зазаначеної постанови КМУ від 8 лютого 1995 року управлінням праці та соціального захисту населення Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області було проведено обрахування середньомісячного заробітку позивача, який згідно довідки №0-46 від 6 серпня 2007 року становить 1939 гривень 8 копійок (Т.2 а.с. 250-251).

      Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати в сумі 157065 гривень 48 копійок (81 місяць х 1939 гривень 8 копійок).

       Згідно ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а тому суд вважає, що вимоги позивача в частині виплати йому компенсації за невикористані відпустки підлягає частковому задоволенню - лише за невикористані 6 основних відпусток в сумі 8100 гривень, оскільки додаткові відпустки компенсуються лише працівникам, які мають дітей.   

      Відповідно до вимог ст. 237¹ КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати моральну шкоду працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

      Суд вважає, що в даному випадку є всі підстави для задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди, однак виходячи із принципу розумності та справедливості, приходить до висновку про стягнення 5000 гивень моральної шкоди.

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 83, 116, 117, 237¹ КЗпП України, ст.ст. 225, 226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

                Позов задоволити частково.

      Стягнути з СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки заробітної плати в сумі 157065 гривень 48 копійок.

      Стягнути з СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки в сумі 8100 гривень.

      Стягнути з СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив за заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий Підпис

Копія вірна:

Суддя _______________