УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

справа № 201/311/13-ц

пр. 2/201/515/2013

РІШЕННЯ

іменем України

21 червня 2013 р. м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Нижник І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Дорофєєва Д.В.,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_3 «Про визнання недійсним підвищення відсоткової ставки за користування кредитом», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа - ОСОБА_3 про скасування незаконного підвищення процентної ставки за кредитним договором (а.с.2-5).

Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні, з урахуванням уточнень, посилались на те, що 11.09.2007 року між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» було укладено кредитний договір № МК/44, відповідно до умов якого відповідач надав, а позивач отримав у кредит грошові кошти в розмірі 61 500 дол. США зі сплатою за користування кредитними коштами 10% річних. 11 лютого 2009 року до позивача надійшов лист відповідача з повідомленням про те, що відсоткову ставку за користування кредитом позивача починаючи з 01 лютого 2009 року змінено з 10% річних до 24% річних. Однак, як вбачається з вищевказаного листа підняття відсоткової ставки відповідачем в односторонньому порядку відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: банк мав повідомити позичальника про зміну ставки не менше ніж за 20 робочих днів до дати застосування нового розміру відсотків за кредитом. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовними вимогами та просив суд їх задовольнити (а.с.38-39)

Дана справа розглядається вдруге: рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24.05.2012 р. (а.с.64-66), залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.10.2012 р. (а.с.106), позовні вимоги в частині визнання незаконним підвищення процентної ставки з 01.02.2009 р. за вказаним кредитним договором задоволено. Проте ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вказане рішення скасовано (а.с.133-135). Однією з основних підстав для скасування рішення судом касаційної інстанції вказано необхідність встановлення, коли банком було прийнято рішення про зміну процентної ставки, а не коли введено її в дію. Дата прийняття банком такого рішення та виконання передбаченого договором порядку повідомлення боржника про таку зміну є визначальним. Крім того, потребує перевірки й поведінка позивача після підняття процентної ставки, зокрема, щодо продовження сплати ним кредитних платежів, що можна розцінювати як фактичне погодження із запропонованим розміром процентної ставки, не повідомляючи банк про наміри розірвати договір із погашенням заборгованості по ньому на умовах, що існували до підняття процентної ставки, достроково - до 01.02.2009 р., як це передбачено п.а) 2.3.3 кредитного договору.

Представник позивача та ОСОБА_3 (третя особа) у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні. Пояснили, що позивач дійсно, деякий час після підвищення процентної ставки, продовжував по мірі можливості виконувати свої кредитні зобов'язання, які він взяв на себе при укладенні кредитного договору та сплачував банку певні суми в рахунок погашення заборгованості по кредиту. Водночас, такі сплати аж ніяк не можна вважати погодженням позивача із запропонованим банком підвищенням процентної ставки, проти чого він категорично заперечував у своєму листі-відгуку на лист-попередження банку щодо підвищення процентної ставки. Після підняття процентної ставки позивач, перераховуючи кошти на рахунок банку, сплачував виключно свій борг по взятих на себе зобов'язаннях, що були узгоджені між сторонами при укладенні договору, який він не бажав розривати із достроковим поверненням усієї суми кредиту до 01.02.2009 року через об'єктивну неспроможність це зробити. Крім того, представник позивача та ОСОБА_3 (третя особа) звернули увагу суду на те, що усі керівні документи виконавчого органу банку відповідача, прийняті ним щодо підвищення процентної ставки, копії яких надані представником відповідача для залучення до матеріалів справи, стосуються підвищення процентної ставки по гривневих кредитах, позивач же отримував кредит в доларах США, до якого ці керівні документи виконавчого органу банку не мають нікого відношення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, вважав позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Водночас, на вимогу суду щодо надання керівних документів, згідно до яких відбулося підвищення процентної ставки по доларовому кредиту, який було укладено між сторонами, про дату прийняття яких йдеться у вищезазначеній ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, як про визначальну для встановлення законності підвищення процентної ставки, таких документів в розпорядження суду не надав, знову пославшись на Наказ від 05.01.2009 р. № КТ-БТ-СП-2009-1/1 про підвищення відсоткової ставки по гривневих кредитах.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що 11.09.2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № МК/44, за умовами якого відповідач надав, а позивач отримав у кредит грошові кошти в розмірі 61 500 дол. США зі сплатою за користування кредитними коштами 10% річних. Крім того, позивач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с.7-10). Крім того, згідно до п.2.3.1 цього кредитного договору, банк має право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом, при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів України, але не зазначено, що це він може робити в односторонньому порядку. Навпаки, п.7.3. цього кредитного договору визначено: «Будь-які зміни та доповнення до цього договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами обох сторін. Усі усні застереження по цьому договору юридичної сили не мають». Банк зобов'язаний за 20 днів до зміни відсоткової ставки, направити позичальнику лист про зміну відсоткової ставки, який містить графік погашення кредиту та відсотків розрахований з врахуванням нової відсоткової ставки.

У судовому засіданні було встановлено, що 08.01.2009 р. відповідач направляв позивачу лист з повідомленням (а.с.14), який позивач отримав 10.02.2009 року про те, що відсоткова ставка за користування кредитним договором № МК/44 від 11.09.2007 року починаючи з 01.02.2009 року змінена із 10% до 24% річних, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи (а.с.15). Крім того, в судовому засіданні при першому розгляді справи до матеріалів за клопотанням представника відповідача було залучено іншу копію листа від 08.01.2009 р. про підвищення процентної ставки, згідно до якого відсоткова ставка за користування кредитним договором № МК/44 від 11.09.2007 року починаючи з 03.02.2009 року змінена із 10% до 15,4% річних (а.с.49). Письмових доказів щодо відправлення позивачу саме цього листа, відповідачем в розпорядження суду надано не було.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України, умовами договору укладеного між сторонами.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.4 ст.216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, суд доходить до висновку, що незважаючи на вжиті судом заходи щодо встановлення підстав для збільшення відсоткової ставки за кредитним договором № МК/44 від 11.09.2007 року, відповідачем не надано ніяких керівних документів з цього приводу. Посилання представника відповідача на Розпорядження № Э.40.0.0.0/1-20 від 25.12.20078 р. (а.с.53-54) та Наказ від 05.01.2009 р. № КТ-БТ-СП-2009-1/1 про підвищення відсоткової ставки по кредитах (а.с.52, 199-200) взяти до уваги в даному випадку неможна, оскільки ці керівні документи виконавчого органу банку стосуються виключно кредитів, виданих у національній валюті України та не містять жодних застережень щодо доларових кредитів, яким є кредитний договір № МК/44 від 11.09.2007 року. Тобто, встановити дату, з якої банком було прийнято рішення про зміну процентної ставки за доларовими кредитами, з наявних у справі доказів, виявилося неможливим.

З п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 випливає, що рішення банку щодо підвищення процентної ставки можуть прийматися в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист). У зв'язку з цим, при відсутності керівних документів Банку (постанови, рішення, наказу тощо) про підвищення процентної ставки по доларовим кредитам, датою прийняття Банком рішення про підвищення відсоткової ставки по кредитному договору № МК/44 від 11.09.2007 року можна було б вважати дату відправлення рекомендованого листа-попередження з цього приводу позивачу - 08.01.2009 р., але в даному випадку це зробити не можливо, оскільки позивач отримав рекомендований лист-попередження без номеру, за змістом якого відсоткову ставку піднято з 10% до 24% (а.с.14). Згідно до повідомлення пошти, цей рекомендований лист зі штрих-кодом 09554179 позивач отримав 10.02.2009 р. (а.с.19). Насправді ж відсоткову ставку по цьому кредиту було піднято з 10% до 15,4% та цей оновлений, підвищений розмір відсоткової ставки почав застосовуватися банком з 03.02.2009 р. Це підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом (а.с.159-160). Окрім того, в розпорядження суду представником відповідача було надано листа-повідомлення від цієї ж дати, 08.01.2009 р. за № 20.1.3.2/37281, згідно до якого відсоткову ставку піднято з 10% до 15,4% (а.с.49), але цей лист позивач не отримував. З реєстру ж відправки кореспонденції банку, факт відправки позивачу саме листа № 20.1.3.2/37281 підтвердити неможливо, підтверджується лише факт відправлення позивачу рекомендованого листа зі штрих-кодом 09554179 (а.с.50-51). Розмір відсоткової ставки є істотною умовою кредитного договору та двозначному тлумаченню не підлягає, але в даному випадку наявні розбіжності та протиріччя з цього приводу, які містять в собі зазначені листи-повідомлення (а.с.14 та а.с.49). За таких умов рішення банку щодо підвищення процентної ставки по даному кредитному договору не можна вважати таким, що воно прийнято у формі інформаційного листа. Окрім того, п.7.3. кредитного договору № МК/44 від 11.09.2007 року визначено: «Будь-які зміни та доповнення до цього договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами обох сторін. Усі усні застереження по цьому договору юридичної сили не мають». В даному випадку в розпорядження суду не надано жодного документу, підписаного позивачем, за яким би він погоджувався на підвищення відсоткової ставки. Навпаки, своїм рекомендованим листом від 17.02.2009 р., направленим на адресу Банку, позивач категорично відмовився від умов підвищення відсоткової ставки по кредитному договору № МК/44 від 11.09.2007 року (а.с.16)

Окрім того, підвищення відсоткової ставки за кредитним договором № МК/44 від 11.09.2007 року, який видано в доларах США, відбулося не тільки без прийняття відповідних керівних документів виконавчого органу банку та належного повідомлення про це позивача, але й всупереч п.3 Постанови Правління Національного банку України №413 від 04.12.2008 р. «Про окремі питання діяльності банків» (в редакції станом на лютий 2009 р.), згідно до якої банкам було рекомендовано «Переглянути в бік зменшення процентні ставки за кредитами, наданими в іноземній валюті, з урахуванням якості стану обслуговування позичальниками заборгованості за основним боргом та відсотками/комісіями за ним, а також стану дохідності банку, з метою зниження ризиків невиконання позичальниками своїх зобов'язань за такими кредитами».

В даному випадку, починаючи з 03.02.2009 р., після вчинення відповідачем дій, направлених на підвищення відсоткової ставки за кредитним договором № МК/44 від 11.09.2007 року в односторонньому порядку без згоди на це позивача, останній фактично припинив виконувати свої зобов'язання за цим кредитом в оновленому варіанті, запропонованому йому відповідачем, про що свідчить розрахунок заборгованості за кредитом (а.с.159-160). За цим розрахунком, після 03.02.2009 р. позивач лише двічі перераховував відповідачу кошти по цьому кредиту: 27.04.2009 р. було зараховано 65,12 доларів США та 24.02.2011 р. - 0,69 доларів США в рахунок погашення пені. Сплачувати ж Банку відсотки за користування кредитом, після їх підвищення - з 03.02.2009 р., позивач припинив взагалі. Така поведінка позивача свідчить лише про одне - категоричне неприйняття ним запропонованого Банком підвищення відсоткової ставки за кредитом.

З наведених вище причин (розбіжностей в надісланому позивачеві листі щодо величини підвищеної відсоткової ставки із фактичним її підвищенням та відсутністю взагалі керівних документів Банку щодо підняття відсоткової ставки по доларових кредитах), неприйняття позивачем умови банку щодо дострокового повернення усієї суми кредиту не можна вважати порушенням ним взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, або його згодою на підвищення відсоткової ставки. В даному випадку позивач просто фізично був не в змозі повернути увесь кредит достроково. До того ж, відповідачем не надано й доказів щодо виконання Банком свого зобов'язання щодо надіслання на адресу позивача оновленого графіку платежів згідно до підвищеної відсоткової ставки по кредитному договору, як це передбачено п.2.3.1. кредитного договору.

Вирішуючи позовні вимоги позивача до відповідача в частині визнання незаконною відсутність у кредитному договорі № МК/44 від 11.09.2007 року інформації щодо загальної сукупності вартості кредиту, інформації щодо сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом, інформації щодо реальної процентної ставки, інформації щодо абсолютного значення подорожчання кредиту у грошовому виразі, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на момент укладення спірного кредитного договору, позивач був ознайомлений з його умовами та погодився з ними, про що свідчить його власний підпис на кредитному договорі та додатку №1 до нього. Крім того, в матеріалах справи наявна в письмовому вигляді повна інформація щодо умов та сукупної вартості кредиту, що підтверджується копією додатку №1 до спірного кредитного договору, де зазначено дату погашення кредитного договору, суму погашення заборгованості, тіло кредиту, відсотки за користування кредитом, винагороди та сальдо.

Стосовно позовних вимог позивача в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо ненадання ОСОБА_4 у письмовому вигляді перед та під час укладення кредитного договору № МК/44 від 11.09.2007 року інформації щодо валютних ризиків під час виконання зобов'язань за кредитним договором, інформації щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків, комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, суд вважає, що позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню, оскільки чинним законодавством передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання. Так, умовами кредитного договору, укладеного між сторонами не передбачено надання інформації щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.215,216,1056-1 ЦК України, ст.ст.10,11,15,57-64,88,158,159,212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_3 «Про визнання недійсним підвищення відсоткової ставки за користування кредитом» задовольнити частково.

Визнати незаконним підвищення процентної ставки з 01.02.2009 року за кредитним договором № МК/44 від 11.09.2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк».

В іншій частині позовних - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.С. Федоріщев