ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2006                                                                                             Справа № 27/117  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Кузнецової І.Л.

суддів: Сизько І. А. (доповідач), Чимбар Л.О.  

при секретарі судового засідання:  Чоха Є.О.

Прокурор Інгулецького району м. Кривого Рогу у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

за участю сторін:

від позивача: Сігалова М.Є., довіреність №15270/10/100 від 16.08.06р., головний державний податковий інспектор юридичного відділу - присутня у судовому засіданні тільки 01.11.06р.;

Колпакова Т.В., довіреність №20231/10/100  від 30.10.06р.,  начальник юридичного відділу;

відповідач-1 у судове засідання не з’явився;

від відповідача-2: Сергієнко А.М., довіреність №33  від 01.07.06,  представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Техпромзбут”, м.Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  29.06.06р.  у справі № 27/117

за позовом Прокурора Інгулецького району м.Кривого Рогу в інтересах держави в особі Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі

до    відповідача-1 приватного підприємства “Сінклеєр”, м.Київ

       відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю “Техпромзбут”, м.Кривий Ріг

про визнання угоди недійсною

                                                               ВСТАНОВИВ:

Прокурор Інгулецького району м.Кривого Рогу  звернувся з позовом в інтересах держави в особі Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі  про визнання недійсною угоди між ПП “Сінклеєр” і ТОВ “Техпромзбут”; стягнення з ПП „Сінклеєр” на користь ТОВ „Техпромзбут” 12765,24грн., отриманих за спірною угодою; стягнення з ТОВ „Техпромзбут” в доход Державного бюджету 12765,24грн., вартості матеріалів, отриманих за угодою згідно податкової накладної №139 від 16.07.2001р., накладної №139 від 16.07.2001р.

Заявою №11697/10/100 від 27.06.06р. Південна МДПІ уточнила позовні вимоги, просить визнати недійсною угоду, укладену в усній формі в період з 16 липня по 16 серпня 2001р, між відповідачами відносно купівлі-продажу на загальну суму 12765,24грн.;          стягнути з ПП „Сінклеєр” на користь ТОВ „Техпромзбут” 12765,24грн.; стягнути з ТОВ „Техпромзбут” в доход Державного бюджету 12765,24грн. вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих за спірною угодою.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006р. у справі №27/117 (суддя В.О.Татарчук) позов задоволено повністю. Визнано недійсною угоду купівлі-продажу, укладену між ПП "Сінклеєр" та ТОВ "Техпромзбут", на виконання якої були виписані податкова накладна №139 від 16.07.2001р., накладна №139 від 16.07.2001р., рахунок №139 від 16.07.2001р. та здійснено розрахунок згідно платіжного доручення №19 від 16.08.2001р. З ПП „Сінклеєр” на користь ТОВ „Техпромзбут” стягнуто 12765,24грн. З ТОВ „Техпромзбут” в доход Державного бюджету стягнуто 12765,24грн. З ПП „Сінклеєр” в доход Державного бюджету стягнуто 212,65грн. держмита, на користь ДП “Судовий інформаційний центр” -  118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду обґрунтовано тим, що завідомо  суперечна  інтересам держави і суспільства  мета  присутня в діях відповідача-1 і направлена на приховування від оподаткування  прибутків та доходів.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач-2, ТОВ ”Техпромзбут” подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду, вважає що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у Прокурора Інгулецького району м.Кривого Рогу в порушення ст.121 Конституції України, ст.2 Господарського процесуального кодексу України були відсутні правові підстави звертатись з позовом; державна реєстрація ПП “Сінклеєр” скасована, а тому це підприємство не може бути учасником судового процесу, відповідно і наслідки, передбачені ст.49 Цивільного кодексу УРСР і ст.208 Господарського кодексу України не можуть бути застосовані; між відповідачами договір, як окремий документ, не укладався, накладні, які надав позивач до суду є внутрішнім документом сторін і не свідчать про наявність певних договірних відносин, тому  відсутній спір.

Позивач в своєму запереченні вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими і безпідставними, просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу -  без задоволення.

Прокурор у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання був  повідомлений належним чином.

          Відповідач-1 відзив на апеляційну скаргу не надав, присутність свого повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив.

Колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача-1, так як ухвала суду була надіслана за адресою підприємства, зазначеною в довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві, Свідоцтві про держреєстрацію, Довідці про взяття на облік платника податків, податковій накладній та  у позовній заяві  (а.с.32, 37, 38 , 13, 2).

Відповідно до ч.1 п.4 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках , встановлених законом. За пунктом 11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах,  містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані  державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає в силу наступного.

16.07.2001р. згідно накладної №139, податкової накладної №139 від 16.07.2001р., рахунку №139 від 16.07.2001р. ПП „Сінклеєр” поставило на адресу ТОВ "Техпромзбут" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 12765, 24грн. Відповідач-2 здійснив розрахунок за поставлені товарно-матеріальні цінності на загальну суму 12765, 24грн.

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР  (в редакції на час виникнення спірних відносин) недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто яка порушує основні принципи існуючого суспільного ладу.

Якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами –в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Пленум Верховного Суду України в п.6 постанови №3 від 28.04.1978р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” зазначив, що до угод,  які укладені  з  метою,  за відомо  суперечною  інтересам   держави   і суспільства,   тобто порушують основні  принципи існуючого суспільного ладу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 23.04.2003р. визнано недійсними свідоцтво про реєстрацію та статут ПП „Сінклеєр” з моменту їх державної реєстрації. Вказаним рішенням встановлено, що реєстрація підприємства відбувалась на підставну особу без наміру здійснювати підприємницьку діяльність. Рішення набуло законної сили 24.05.2003р.(а.с.16).

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно листа ДПІ Дніпровського району м.Києва від 03.08.2004р. №6199/7/13-035 ПП „Сінклеєр” з моменту реєстрації звітувало з нульовими показниками, з серпня 2001р. не надавало податкову звітність.

           Отже, господарська діяльність ПП „Сінклеєр” здійснювалась без відображення операцій в обліку, у тому числі, податковому, без сплати до бюджету відповідних податків і з приховуванням оподатковуваного доходу. Крім того, з серпня 2001р. податкова звітність не надавалась, податки не сплачувались. Укладення  угоди та несплата з цього податків, обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” від 08.10.2004 №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об’єктів оподаткування, а також шляхом заниження об’єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об’єктів оподаткування.

Господарський суд с посиланням на факти, встановлені рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 23.04.2003р., та додаткові докази по справі №27/117, а саме: реєстрація підприємства на підставну особу, здійснення діяльності від імені такого підприємства невстановленими особами, неподання податкової звітності і несплата податків, дійшов правильного висновку про наявність в діях відповідача-1 мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства при укладенні спірної угоди, спрямованої на приховування від оподаткування прибутків та доходів.

Угоди, визнані недійсними відповідно до ст.49 Цивільного кодексу Української РСР, мають противоправний характер, порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, у зв’язку з чим, не можуть породжувати у сторін відповідних прав і обов’язків, у тому числі,  і у невинної сторони.

Стосовно доводів скаржника треба зазначити, що :

по-перше, відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Такі випадки передбачені ст.2 Господарського процесуального кодексу України (порушення справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави), ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України (прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу);

по-друге, згідно довідки Головного управління статистики у м.Києві №13-6049 від 05.10.2006р. ПП “Сінклеєр” станом на 05.10.2006р. значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

по-третє, господарським судом встановлено, що угода укладена в усній формі.

         Доводи скаржника стосовно предмета спору –угоди колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки визначальним фактором для визнання спірного договору недійсним відповідно до ст.49 Цивільного кодексу Української РСР є підтверджена матеріалами справи наявність матеріальної ознаки цього визнання, а саме –заподіяння шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок приховування від оподаткування доходів, отриманих за угодою ПП “Сінклеєр”.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим,  підстави для його скасування відсутні.

          Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254  Кодексу адміністративного судочинства  України, суд -

                                                УХВАЛИВ:  

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Техпромзбут”, м.Кривий Ріг залишити без задоволення.

         Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.06р.  у справі № 27/117 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.  

Головуючий суддя                                                            І.Л.Кузнецова

Суддя                                                                                І.А.Сизько

Суддя                                                                                Л.О.Чимбар   

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                  О.В.Кравець