АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/7758/2013

Головуючий у 1- й інстанції: Зінченко С.В.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні, -

ВСТАНОВИЛА:

05 червня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, у якому просила припинити право власності ОСОБА_4 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 зі сплатою на ї користь вартості частки, припинити право власності ОСОБА_5 на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 із сплатою на його користь вартості частки. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй належить 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - по 1/6 вказаної квартири. Також позивач вказала, що спірна квартира є однокімнатною, відповідачі у ній не проживають та участі в її утриманні не беруть. З огляду на зазначене, позивач вважає, що наявні підстави для припинення права власності відповідачів на частку у майні згідно ст. 365 ЦК України.

18 лютого 2013 року ОСОБА_5 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2, у якій просив вселити його у квартиру АДРЕСА_1. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 11 лютого 2013 року був звільнений з місць позбавлення волі, іншого житла у м. Києві не має.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.

19 квітня 2013 року представник ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити. В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що для припинення права співвласника на частку у майні, що належить йому на праві спільної часткової власності, достатньо однієї із чотирьох передбачених у ч. 1 ст. 365 ЦК України підстав, а тому суд першої інстанції помилково вважав, що зазначені у ч. 1 ст. 365 ЦК України умови мають існувати одночасно. Також апелянт вважає недоведеним висновок суду першої інстанції про те, що припинення права власності завдасть істотної шкоди майновим інтересам відповідачів, так як розмір грошової компенсації визначається за дійсною вартістю майна, а жодних належних доказів, що спростовують оцінку майна відповідачами не надано. На думку апелянта, суд не дав належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_5 є де проживати, а саме: АДРЕСА_2, а також не врахував, що його вселення до спірної квартири призведе до порушень норм ст.ст. 47, 50 ЖК України.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2013 року прийнято відмову ОСОБА_5 від зустрічного позову до ОСОБА_2 про вселення, рішення Соломянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник за довіреністю - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали та просили суд її задовольнити.

ОСОБА_5 та представник ОСОБА_4 за довіреністю - ОСОБА_7 апеляційну скаргу просили задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 є власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належить по 1/6 частині вказаної квартири на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 березня 2006 року.

Квартира АДРЕСА_1 є однокімнатною, загальною площею 25, 3 кв.м, житловою площею 15, 9 кв.м., складається з кімнати площею 15, 9 кв.м., кухні 4,3 кв.м., вбиральні 1, 0 кв.м. та коридору 3,5 кв.м.

Згідно з висновком про вартість майна, складеним ТОВ «Юридична компанія «Інюре», ринкова вартість вказаної квартири становить 218 200 грн.

ОСОБА_2 внесено на депозитний рахунок суду суму у розмірі 72 733, 34 грн., що становить вартість часток відповідачів (а.с. 1,2).

Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд першої інстанції керувався ст. 365 ЦК України та виходив з того, що передбачені п.п. 1-4 ч. 1 ст. 365 ЦК умови, за яких може бути припинене право особи на частку у майні, мають існувати одночасно. Також суд першої інстанції зазначив, що припинення права власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на їхні частки у квартирі АДРЕСА_1 завдасть істотної шкоди їх інтересам.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Зі змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої ст. 365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. З огляду на зазначене, суд першої інстанції помилково виходив з того, що передбачені п.п. 1-4 ч. 1 ст. 365 ЦК умови, за яких може бути припинене право особи на частку у майні, мають існувати одночасно.

Крім того висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 є однокімнатною, частки квартири, що належать відповідачам є незначними, не можуть бути виділені в натурі, встановити порядок користування квартирою між співвласниками неможливо.

У судовому засіданні ОСОБА_5 та представник ОСОБА_4 за довіреністю - ОСОБА_7 погодилися на припинення права власності на частку у спільному майні з виплатою грошової компенсації у розмірі 36 666, 67 грн. на користь кожного з них.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що припинення права власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди їх інтересам.

Враховуючи зазначене, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 внесену на депозит суду суму компенсації за 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 у розмірі 36 666, 67 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 366, 67 грн.

Припинити право власності ОСОБА_5 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 внесену на депозит суду суму компенсації за 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 у розмірі 36 666, 67 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 366, 67 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді