АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 532/224/13-к
Номер провадження 11-кп/786/29/2013
Категорія: постанови
Головуючий у 1-й інстанції Голубенко В.Л.
Доповідач ап. інст. Гонтар А. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого - судді Гонтар А.А.,
суддів: Денисенко Л.М., Костенка В.Г.
за участю прокурора Кашициної О.Є.
засудженого ОСОБА_2
захисника-адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.03.2013 року,-
В С Т А Н О В И ЛА:
Цією ухвалою задоволено подання Кобеляцького РП КВІ УДПтСУ в Полтавській області, засудженого ОСОБА_2 направлено для відбування покарання у виді трьох років позбавлення волі за вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07.10.2011 року.
Приймаючи таке рішення, суд послався на те, що ОСОБА_2 не виконує покладені на нього вироком суду обов'язки, ухиляється від відбування покарання та вчинив адміністративне правопорушення, що потягло за собою адміністративне стягнення та свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
В апеляції захисника засудженого адвоката ОСОБА_3 ставиться питання про скасування ухвали суду та прийняття апеляційним судом ухвали про відмову в задоволенні подання про скасування встановленого ОСОБА_2 іспитового строку. Вважає, що суд поверхово розглянув справу. При цьому не врахував, що ОСОБА_2 став шлях виправлення, позитивно характеризується за місцем проживання, нових злочинів не вчинив, вчинив лише одне адміністративне правопорушення. На відмітки в КВІ не з'являвся з поважних причин, а саме через відсутність коштів на проїзд.
В апеляції засудженого також ставиться питання про скасування ухвали суду. Крім обставин зазначених в апеляції захисника, він заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення.
Інші учасники судового розгляду апеляцій не подавали.
Заслухавши доповідача; засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 на підтримання доводів своїх апеляцій; думку прокурора, яка вважає рішення суду передчасним, а доводи апеляцій слушними; перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог закону, при розгляді матеріалів в порядку ст. 408-2 КПК України, скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням здійснюється за наявності підстав передбачених ч.2 ст.78 КК України.
На підставі ч.2 ст.78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягло за собою адміністративні стягнення і свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Таким чином, суддя при розгляді матеріалів відносно ОСОБА_2 в порядку ст. 408-2 КПК України зобов'язаний був з'ясувати: чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки, чи носили вчинені ним адміністративні правопорушення систематичний характер та чи можна розцінити викладені в поданні органу, що відає виконанням покарання факти, як свідчення його небажання стати на шлях виправлення, а також дослідити дані про його особу.
Ці вимоги закону судом не дотримані.
Так, відповідно до змісту оскаржуваної постанови, в судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив, що він дійсно не з'являвся на реєстрацію, однак в подальшому таких порушень допускати не буде. Пояснення ОСОБА_2 в суді (згідно журналу судового засідання) тривало менше однієї хвилини. Разом з тим, з журналу судового засідання вбачається, що суд взагалі не намагався з'ясувати у ОСОБА_2 про причини його неявки на реєстрацію.
В матеріалах справи немає даних про те, що ОСОБА_2 змінював місце свого проживання без відому кримінально-виконавчої інспекції.
В апеляційній інстанції засуджений пояснив, що проживає за 50 км від Кобеляк, де розташована КВІ. Не з'являвся на реєстрацію в зв'язку з відсутністю коштів на проїзд. За цей час створив сім'ю, виховує чотирьох неповнолітніх дітей своєї дружини. Нових злочинів не вчинив, до адміністративної відповідальності не притягувався, місце проживання не змінював. Неодноразово виконував роботу, яку йому доручали в сільській раді.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що ці обставини судом не досліджувались.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07.10.2011 року, ОСОБА_2, засуджений за ч.1,ч.2 ст.185, ч.1,ч.4 ст. 70 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України, його звільнено від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на два роки. На підставі ст.76 КК України ОСОБА_2, зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з'являтися в інспекцію для реєстрації.
29.12.2011 року, була винесена постанова про встановлення днів явки його на реєстрацію, згідно якої засуджений повинен з'являтися на реєстрацію кожного другого та четвертого вівторка щомісяця, про що останній був ознайомлений під розписку.
Протягом періоду з 10.01.2012 року по 27.03.2012 року ОСОБА_2 не з'являвся на реєстрацію. В зв'язку з цим, 04.04.2012 року Кобеляцьким РП КВІ, до суду було направлено подання про скасування відносно ОСОБА_2 звільнення від покарання з випробуванням та направлення його для відбування покарання, призначеного вироком суду.
20.04.2012 року, з урахуванням обставин допущеного порушення засудженим ОСОБА_2, постановою суду, в зазначеному поданні КВІ було відмовлено, а засудженому, було роз'яснено про необхідність виконання вироку суду, в частині зобов'язання його періодичної явки в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
В подальшому протягом періоду з 20.04.2012 року по 08.10.2012 року та з 25.12.2012 року по 22.01.2013 року ОСОБА_2 не з'являвся на реєстрацію до Кобеляцького РП КВІ. З наданих у судовому засіданні пояснень останнього вбачається, що у вказані періоди він не з'являвся на реєстрації в зв'язку з тим, що не мав коштів на проїзд.
Крім того, постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20.04.2012 року у задоволенні подання було відмовлено з мотивів того, що невиконання засудженим ОСОБА_2 покладених на нього судом обов'язків, щодо періодичності явки на реєстрацію відбувалося з поважних причин, а саме через відсутність коштів на проїзд. З вищевикладеного вбачається що при розгляді судом подання Кобеляцького РП КВІ 20.04.2012 року відсутність коштів у засудженого ОСОБА_2 визнано поважною причиною неявки на реєстрацію. В той же час, при розгляді подання 01.03.2013 року суд не дав ніякої оцінки цій обставині. За таких обставин, висновки суду в оскаржуваній ухвалі щодо ухилення засудженого від виконання обов'язків, які покладені на нього судом є передчасними.
Передчасними є також висновки суду, щодо небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 Кримінально-виконавчого кодексу України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
За змістом ч.4 ст.166 Кримінально-виконавчого кодексу України, систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
В той же час, в матеріалах особової справи є дані про вчинення засудженим лише одного правопорушення. А саме, 03.06.2012 року згідно матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 вчинив правопорушення передбачене ст. 176 КУпАП та був притягнутий до адміністративної відповідальності. Копія постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності в матеріалах справи відсутня. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані щодо вчинення ОСОБА_2 інших правопорушень. Тобто, відсутні дані про те, що вчинені ним правопорушення носять систематичний характер.
Таким чином судом в порушення вимог ст. 408-2 КПК України, під час розгляду справи судом не з'ясовано чи носили вчинені адміністративні правопорушення систематичний характер та чи можна розцінити викладені в поданні органу, що відає виконанням покарання факти, як свідчення його небажання стати на шлях виправлення.
20 листопада 2012 року набрав чинності Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК), прийнятий Верховною Радою України 13 квітня 2012 року.
За змістом п. 13 розділу ХІ «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України, судові рішення, які ухвалені судом першої інстанції і не набрали законної сили на день набрання чинності цим Кодексом, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку та строки, що діяли до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, місцевий суд повинен був розглядати справу, вести протокол судового засідання та приймати рішення відповідно до вимог КПК в редакції 1960 року. Як вбачається з матеріалів справи, суд цих вимог закону не дотримався, протокол судового засідання не вівся, справа розглянута за правилами чинного на день розгляду справи КПК України.
Означені обставини є суттєвими і свідчать про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що потягли за собою прийняття передчасного рішення, яке підлягає скасуванню. За таких обставин апеляційні скарги ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України (в редакції 1960 року, та розділом 11 Перехідних положень КПК України), колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 та захисника адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково, а ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.03. 2013 року стосовно ОСОБА_2 скасувати. Матеріали справи направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
ОСОБА_2 з під варти звільнити негайно в залі суду.
С У Д Д І :
ГОНТАР А.А. ДЕНИСЕНКО Л.М. КОСТЕНКО В.Г.