АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/601/13-к

Номер провадження 11-кп/786/86/2013

Категорія:ч.1 ст.191 С.Т.

Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Наталія Станіславівна

Доповідач ап. інст. Гонтар А. А.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Гонтар А.А.,

суддів: Голубенко Н.В., Костенка В.Г.

при секретарі Гринь А.В.

за участю прокурора Деряги Л.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження за апеляцією заступника прокурора Полтавської області на вирок Хорольського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2013 року,-

В С Т А Н О В И ЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Яцьковичі, Березнівського району, Ровенської області, мешканець АДРЕСА_1

засуджений за ч.1 ст. 191 КК України до штрафу в розмірі 510 гривень.

Згідно вироку суду, 06.03.2013 року близько 23 год., ОСОБА_2 працюючи охоронником території тракторної бригади № 1, що належить СВК "Перемога" та знаходиться в с. Клепачі, Хорольського району, скориставшись своїм службовим становищем охоронця відчинив двері ангара, де таємно, з корисливих спонукань з трактора марки " Нюхоланд" шляхом відкривання крану на баку з відстійника злив 20 л дизельного палива (вартість одного літра згідно довідки становить 11,53 грн., чим завдав СВК " Перемога" матеріальної шкоди на суму 230,60 грн.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації кримінального правопорушення, що призвело до призначення судом покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість. Апелянт просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним в тому, що він " 06 березня 2013 року близько 23 години, в с. Клепачі, Хорольського району, працюючи охоронником території тракторної бригади № 1, що належить СВК " Перемога", маючи доступ до охоронюваних ним приміщень, відкрив двері ангара, де таємно, з корисливих спонукань з трактора марки "Нюхоланд" шляхом відкривання крану на баку з відстійника та зливання 20 л дизельного палива, чим завдав СВК " Перемога" матеріальної шкоди на суму 230 грн. 60 коп.". Просить визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України - крадіжці чужого майна та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів громадян, а саме в сумі 850 гривень.

Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; прокурора Дерягу Л.М., яка підтримала апеляцію; обвинуваченого ОСОБА_2, який не заперечував проти апеляції, однак при визначенні суми штрафу просив врахувати, що він безробітний, а в їх сім'ї з чотирьох осіб працює тільки його дружина; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції прокурора; допитавши обвинуваченого; провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення таких підстав.

Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно ст.370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

За змістом Глави 28 КПК України, процедура судового розгляду включає в себе, в тому числі, повідомлення про права і обов'язки учасників судового розгляду (ст.345); оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, якщо учасники судового провадження не заявили клопотання про оголошення обвинувального акта в повному обсязі (ст.347); роз'яснення обвинуваченому суті обвинувачення, з'ясування у обвинуваченого чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і бажає давати показання (ст.348 ); визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, роз'яснення наслідків спрощеного порядку розгляду справи, допит обвинуваченого (ст..349), тощо.

Згідно ст..374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, в мотивувальній частині обвинувального вироку, зокрема, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Як вбачається зі змісту журналу судового засідання та оскаржуваного вироку, суд вище перелічених вимог закону не дотримався та під час розгляду справи допустив такі порушення вимог КПК України, які ставлять під сумніви законність, обґрунтованість та вмотивованість постановленого судового рішення.

Так, зі змісту журналу судового засідання вбачається, що учасникам судового розгляду не було повідомлено про їх права та обов'язки; прокурор не оголосив викладу обвинувального акту; обвинуваченому не роз'яснено суть обвинувачення; не допитано обвинуваченого та представника потерпілого; взагалі не визначено обсяг та порядок дослідження доказів, не отримано згоду учасників судового розгляду на не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та не роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тобто, суд повністю проігнорував вимоги КПК України щодо процедури судового розгляду кримінального провадження.

За змістом ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

В даному випадку, колегія суддів вважає такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме порушення процедури судового розгляду істотними, оскільки вони призвели до неповноти судового розгляду та, як наслідок, до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а отже і до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного. Тобто, ці порушення кримінального процесуального закону перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Невідповідність змісту мотивувальної частини вироку вимогам ст..374 КПК України на думку колегії суддів є істотним порушенням вимог КПК України, яка не може бути виправлена внесенням змін до ухваленого судом вироку. В той же час відсутні визначені ст..415 КПК України підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. За таких обставин, вирок суду повністю підлягає скасуванню із ухваленнями нового вироку судом апеляційної інстанції.

В ході апеляційного перегляду справи було усунуто допущені судом порушення процесу, шляхом проведення судової процедури у відповідності до вимог Глави 28 КПК України.

Будучи допитаним в апеляційній інстанції ОСОБА_2 погодився з пред'явленим обвинуваченням та дав докладні пояснення щодо обставин та механізму вчиненого ним злочину. А саме пояснив, що працюючи охоронником він заволодів 20 л дизельного палива які належать СВК "Перемога".

В той же час, в ході апеляційного перегляду справи було встановлено обґрунтованість апеляції прокурора про помилковість висновків органу досудового слідства щодо кваліфікації дій ОСОБА_2 та неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації кримінального правопорушення.

Зокрема, в ході апеляційного перегляду справи встановлено, що ОСОБА_2 дійсно працював сторожем території тракторної бригади № 1 СВК «Перемога», розташованої в с. Клепачі Хорольського району Полтавської області (а.с.22 к.п.). В матеріалах кримінального провадження є укладений між СВК «Перемога» та ОСОБА_2 Типовий договір від 02.01.2013 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність щодо всіх матеріальних цінностей, які знаходяться на території тракторної бригади № 1(а.с.23 к.п.).

Однак, цей договір суперечить чинному законодавству, а відтак не може бути прийнятий до уваги при кваліфікації злочинних дій охоронника, як службової особи яка привласнила ввірене їй майно, що перебувало в її віданні.

Так, за змістом закону, привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні. Тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов'язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням та може виникнути у особи на підставі цивільно-правових угод підряду, оренди, комісії, прокату, перевезення, схову, майнового найму. Звернення на свою користь чужого майна, вчинене особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо цього майна, а за родом своєї діяльності мала лише доступ до цього майна повинно кваліфікуватися як крадіжка за відповідною частиною ст. 185 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вони не містять жодних доказів того, що ОСОБА_2 працюючи сторожем мав правомочність по розпорядженню, управлінню, доставці чи зберіганню дизельного палива, яке знаходилось в бакові трактора «Нюхоланд», який знаходився на території охоронюваної ОСОБА_2 тракторної бригади. Натомість, з наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_2 за родом своєї діяльності, мав лише доступ до майна СВК «Перемога», яким в даному випадку стало дизельне паливо.

Таким чином в ході апеляційного перегляду справи встановлено, що 06.03.2013 року близько 23 год. ОСОБА_2 працюючи охоронником території тракторної бригади № 1 в с. Клепачі Хорольського району Полтавської області, що належить СВК «Перемога», маючи доступ до охоронюваних ним приміщень, відчинив двері ангару, звідки з трактора марки «Нюхоланд», шляхом відкривання крану на баку з відстійника таємно викрав (злив) 20 літрів дизельного палива, чим завдав СВК «Перемога» матеріальної шкоди на загальну суму 230,6 грн.

Дії ОСОБА_2 колегія суддів кваліфікує за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Призначаючи ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.185 КК України, у відповідності до ст.ст.65-67 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та особу винного який на даний час ніде не працює, вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, думку представника потерпілого, який не наполягає на суворому покаранні, незначну суму викраденого. Обставинами, які пом'якшують покарання колегія суддів враховує визнання вини, щире каяття та добровільне відшкодування шкоди, сімейний стан винного. Обставин, які обтяжують покарання винного колегія суддів не встановила.

З урахуванням вище викладеного колегія суддів погоджується з думкою апелянта, що необхідним на достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу. При цьому, з урахуванням особи винного та наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 можливо призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України, яке хоча й буде більшим ніж покарання визначене місцевим судом, однак нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.1 ст.185 КК України.

Таким чином, апеляція прокурора в частині що стосується необхідності збільшення обвинуваченому розміру призначеного покарання також підлягає до задоволення.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення, а вирок суду - скасуванню із ухваленням нового вироку апеляційним судом.

Питання про речові докази колегія суддів вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.404,405,407,414,418 КПК України колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області Пєвнєва О. частково задовольнити.

Вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 15.03.2013 року відносно ОСОБА_2 скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним за ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі тридцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 595 грн.

Після набрання вироком законної сили, речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме 20 л дизельного палива, які зберігаються в камері для зберігання речових доказів Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області повернути СВК «Перемога».

Касаційна скарга на вирок може бути подана до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України протягом трьох місяців з дня проголошення вироку Апеляційним судом Полтавської області.

С У Д Д І :

ГОНТАР А.А. ГОЛУБЕНКО Н.В. КОСТЕНКО В.Г.