Справа № 1027/3444/12 Головуючий у І інстанції Буймова

Провадження № 11/780/622/13 Доповідач у 2 інстанції Загоруйко В.В.

Категорія 18 26.06.2013

У Х В А Л А

Іменем України

« 26» червня 2013 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - СЛИВИ Ю.М.,

суддів - СЕМЕНЦОВА Ю.В. та ЗАГОРУЙКА В.В.,

за участю прокурора ДМИТРУНЬ Л.О., захисника-адвоката ОСОБА_2, законного представника ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ої інстанції, на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2013 року, за яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Титьків, Полонського району, Хмельницької області, учня ФЦПТО 1 курсу, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1, ч. 2 ст. 185 КК України, ч.3 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання за ч.1 ст. 185 КК України 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст.185 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням у вигляді 3-х років іспитового строку, з покладенням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України. Цивільні позови задоволено в повному обсязі. Речові докази повернуто потерпілим.

Колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком, 08.04.2012 року ОСОБА_4, знаходячись в м. Фастові, біля буд. №6 по вул. Суворова з корисливих мотивів, з метою збагачення за рахунок викрадення чужого майна, помітивши автомобіль ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_7, вирішив здійснити з нього крадіжку.

Для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4, таємно від оточуючих, розбивши каменем скло в автомобілі марки ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_7, який належить ОСОБА_5, проник до вказаного автомобіля, звідки таємно викрав акумуляторну батарею марки «FEON» вартістю 500 грн. та автомагнітолу марки KENWOOD вартістю 400 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 900 грн. Після чого ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В цю ж ніч, 08.04.2012 р., приблизно о 1 год. 00 хв., ОСОБА_4, діючи повторно, з метою збагачення за рахунок викрадення чужого майна, перебуваючи в м. Фастові по вул. Суворова 6, помітивши автомобіль ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_8, вирішив здійснити з нього крадіжку.

Для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4, таємно від оточуючих, розбивши каменем скло в автомобілі марки ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_8, який належить ОСОБА_6, проник до вказаного автомобіля, звідки таємно викрав акумуляторну батарею вартістю 500 грн., сумку з тканини, яка цінності для потерпілого не представляє, в якій знаходились два механічні домкрати вартістю 50 грн. кожен, загальною вартістю 100 грн. та п'ять рожкових ключів вартістю по 5 грн. кожен, загальною вартістю 25 грн., після чого зник з місця пригоди, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 625 грн.

Через годину після вчиненого, 08.04.2012 р., приблизно о 2 год. 00 хв., ОСОБА_4, діючи повторно, з метою збагачення за рахунок викрадення чужого майна, перебуваючи в м. Фастові поблизу будинку №9 по вул. Кірова, помітивши автомобіль «Мерседес Віто», д.н.з. НОМЕР_5, вирішив здійснити з нього крадіжку.

Для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4, таємно від оточуючих, розбивши каменем скло в автомобілі марки «Мерседес Віто», д.н.з. НОМЕР_5, який належить ОСОБА_7, проник до вказаного автомобіля, звідки таємно викрав автомагнітолу марки «PIONЕER» вартістю 400 грн., пристрій для відстрілу гумових куль марки «Шмайсер АЕ-7906, калібр 9 мм, НОМЕР_9» вартістю 1350 грн., в якому знаходились сім набоїв калібру 9 мм вартістю 7 грн. за 1 шт., загальною вартістю 49 грн. та шкіряну кобуру вартістю 110 грн., після чого зник з місця пригоди, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 1909 грн.

Наступної ночі, 13.04.2012 р., приблизно о 2 год., 00 хв., ОСОБА_4, діючи повторно, з метою збагачення за рахунок викрадення чужого майна, перебуваючи в м. Фастові поблизу будинку №21 по вул. Радянській, помітивши автомобіль «Мерседес BENZ 312 D», д.н.з. НОМЕР_6, вирішив здійснити з нього крадіжку.

Для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4, таємно від оточуючих, розбивши каменем скло в автомобілі марки «Мерседес BENZ 312 D», д.н.з. НОМЕР_6, який належить ОСОБА_8, проник до вказаного автомобіля, звідки таємно вкрав автомобільний зарядний пристрій до мобільного телефону з USB кабелем «SUPER CHARGER» вартістю 90 грн., автомобільний зарядний пристрій до мобільного телефону марки «NOKIA DS-4S» вартістю 59 грн. 95 коп., USB кабель до мобільного телефону «Моторолла» вартістю 49 грн. 95 коп., після чого зник з місця пригоди, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріального збитку на загальну суму 199 грн. 90 коп.

Так, 13.04.2012 р., приблизно о 2 год., 20 хв., ОСОБА_4, діючи повторно, з метою збагачення за рахунок викрадення чужого майна, перебуваючи в м. Фастові поблизу будинку №21 по вул. Радянській, помітивши автомобіль «Форд-Транзит», д.н.з. НОМЕР_10, вирішив здійснити з нього крадіжку.

Для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4, таємно від оточуючих, розбивши каменем скло в автомобілі марки «Форд-Транзит», д.н.з. НОМЕР_10, який належить ОСОБА_9, проник до вказаного автомобіля, звідки таємно викрав валізу з інструментом вартістю 450 грн. та автомобільний зарядний пристрій до мобільного телефону марки «EUROSET» вартістю 50 грн., після чого зник з місця пригоди, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріального збитку на загальну суму 500 грн.

Так, 13.04.2012 р., приблизно о 5 год. 30 хв., ОСОБА_4, діючи повторно, з метою збагачення за рахунок викрадення чужого майна, перебуваючи в м. Фастові по вул. Строкова, вирішив скоїти крадіжку чужого майна з автомобіля «Чері Тіго» д.н.з. НОМЕР_11, який належить ОСОБА_10 та знаходиться поблизу будинку № 2 по вказаній вулиці.

Для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4, таємно від оточуючих, підійшов до вказаного автомобіля марки «Чері Тіго» д.н.з. НОМЕР_11 і камінцем, який знайшов на подвір'ї буд. №2 по вул. Строкова в м. Фастові, розбив віконне скло водійських дверей цього автомобіля, таким чином проник всередину автомобіля ОСОБА_10

Перебуваючи в автомобілі марки «Чері Тіго» д.н.з. НОМЕР_11, таємно викрав спортивну куртку вартістю 50 грн., сонцезахисні окуляри вартістю 450 грн., шкіряні перчатки, вартістю 250 грн., електричний ліхтарик вартістю 50 грн. та намагався викрасти автомагнітолу марки «Черрі» вартістю 400 грн., гвинти кріплення якої не встиг повністю викрутити з панелі управління автомобілем, так як був затриманий працівниками міліції, тобто ОСОБА_4 не виконав всіх дій, які вважав необхідними для скоєння крадіжки та не довів свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Не погоджуючись з даним вироком прокурором, який брав участь у розгляді справи судом 1-ої інстанції подано апеляцію, в якій він просить вирок скасувати у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого в силу м'якості; справу направити до Фастівського міськрайонного суду на новий судовий розгляд. Не оспорюючи вирок в частині доведеності вини та кваліфікації дій засудженого, апелянт, посилаючись на ст. 104 КК України та п. 17 ППВСУ № 5 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», вказує на те, що тривалість іспитового строку встановлюється в межах від одного до двох років, що потягло застосування більш суворого покарання до неповнолітнього. В обґрунтування апеляції, апелянт також вказує на помилку у вступній частині вироку, де зазначено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 154 , що не відповідає дійсності. Посилаючись на ст. 335 КПК України (1960 року) апелянт вказує на неконкретність вирішення питання про речові докази. Також, на думку апелянта, винному було призначене покарання що не є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів та не відповідає меті покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала подану нею апеляцію, захисника та законного представника засудженого, яки просили вирок залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

У вступній частині вироку вказано, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого, в тому числі, і ч. 3 ст. 154 КК України. Однак обвинувачення за вказаною статтею ОСОБА_4 не було інкриміновано взагалі.

Відповідно до положень ст. 335 КПК України (1960 року) в резолютивній частині обвинувального вироку повинно бути зазначено рішення про речові докази. У вироку питання про речові докази хоча і вирішено, але вказано, що вони мають бути повернуті потерпілим, але що саме та кому - не вказано взагалі, що може викликати плутанину при виконанні вироку за наявності по справі великої кількості потерпілих.

Розглядаючи цивільні позови потерпілих, суд, задовольняючи їх, не врахував, що на момент винесення вироку ОСОБА_4 вже досяг повноліття, а тому, у відповідності до вимог ст. 1179 ЦК України, повинен особисто відповідати за спричинену шкоду. Суд 1-ї інстанції це не врахував, та поклав відповідальність за шкоду на законного представника винного, що також не може бути визнано законним.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд 1-ї інстанції явно недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що впливають на призначення покарання, та переоцінив його з'явлення зі зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Хоча за місцем проживання та навчання ОСОБА_4 і характеризується позитивно, та на час вчинення злочину був неповнолітнім, однак суд 1-ї інстанції не прийняв до уваги, що ОСОБА_4 вже притягався до кримінальної відповідальності, але був звільнений за актом амністії, однак належних висновків для себе не зробив. Будучи притягнутим до відповідальності за даною кримінальною справою, він, тем не менш, у червні 2012 року знову скоїв аналогічний злочин, та також був притягнутий до кримінальної відповідальності. Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що судом 1-ї інстанції ОСОБА_4 призначено явно м'яке покарання, та він необґрунтовано звільнений від відбування покарання.

З урахуванням того, що у апеляції прокурора не ставиться питання щодо винесення нового вироку, суд, приймаючи рішення по даній справі, керується вимогами ст. 365 КК України (1960 року), а тому вважає за необхідне вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, під час якого суду у разі підтвердження в повному обсязі пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, слід призначити останньому справедливе покарання, приймаючи до уваги в цій частині мотиви, викладені в апеляції прокурора.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів апеляційного суду Київської області,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ої інстанції задовольнити.

Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2013 року стосовно ОСОБА_4, - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

ГОЛОВУЮЧИЙ

СУДДІ