Копія
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2013 року місто Севастополь 16 год. 12 хв. Справа №2а-3181/12/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі колегії суддів:
головуючого судді - Водяхіна С.А.,
суддів - Майсак О.І.,
- Александрова О.Ю.,
секретар - Прокопенко О.О.,
за участю:
представника Прокуратури Ленінського району м. Севастополя - Місюри Олексія Миколайовича, посвідчення від 25 вересня 2012 року № 005793;
представника відповідача - Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі - Полякова Олексія Едуардовича, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Жмеринським РВ УМВС України в Вінницькій області 18 грудня 1995 року;
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Анит» - ОСОБА_9, посвідчення адвоката НОМЕР_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Прокурора Ленінського району м. Севастополя до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельне товариство «Анит», про скасування реєстрації декларації, -
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2012 року Прокурор Ленінського району м. Севастополя звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі про скасування реєстрації декларації про початок виконання Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит» будівельних робіт, здійсненою Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27 грудня 2012 року відкрито провадження у справі № 2а-3181/12/2770, справу призначено до попереднього судового розгляду.
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 04 лютого 2013 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельне товариство «Анит», закінчено підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит» у декларацію про початок виконання будівельних робіт було внесено недостовірні відомості щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що призводить до порушення приписів земельного законодавства; порушення ДБН А.2.2-3-2004 «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва». Крім того, у позові зазначено, що здійснивши реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, відповідач порушив рішення Севастопольської міської ради від 13 вересня 2006 року № 802 «Про встановлення обмежень по поверховості об'єктів в історично сформованій центральній частині міста Севастополя». Видані Управлінням містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 16 листопада 2011 року № ГУО-66 та висновок від 09 червня 2011 року №С-221/11 по робочому проекту скасовано.
Представник прокуратури у ході судового розгляду справи підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. У задоволенні позову просив відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Анит», проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Зазначає, що Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит» при заповненні та поданні до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі не було допущено порушень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», а тому підстави для анулювання реєстрації декларації відсутні.
Суд, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02 грудня 2011 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі було зареєстровано за № СТ 08311091556 декларацію, надану Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит», про початок виконання будівельних робіт від 29 листопада 2011 року щодо реконструкції магазину під торгівельний комплекс з 16-ти поверховими житловими будниками по АДРЕСА_1.
Після реєстрації зазначеної декларації Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельне товариство «Анит» здійснює будівельні роботи з реконструкції та будівництва торгівельного комплексу з 16-ти поверховим житловим будником по АДРЕСА_1.
Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності визначені Законом України «Про архітектурну діяльність», який спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» об'єкти архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів.
За змістом частини першої статті 9 цього Закону будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності та спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно з частинами першою, другою, третьою, восьмою статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.
Форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.
Частиною четвертою цієї статті визначено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.
Відповідно до частини другої статті 39-1 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 затверджений Порядок виконання будівельних робіт (далі Порядок № 466).
Пунктом 8 Порядку № 466 встановлено, що реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», яким визначені правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності та встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, державних адміністраторів, уповноважений орган та суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.
Статтею 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» встановлені основні вимоги до порядку видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру.
Зокрема, частинами першою, п'ятою цієї статті встановлено, що порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням за погодженням з територіальними (місцевими) органами центральних органів виконавчої влади, що здійснюють регулювання у відповідній сфері, та територіальними органами уповноваженого органу, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Такі порядки мають передбачати, зокрема, вичерпний перелік документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.
Підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.
Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.
Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.
Частиною сьомою зазначеної статті визначені підстави для анулювання документа дозвільного характеру, зокрема: звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація), якщо інше не визначено законом; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; встановлення факту надання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації.
Законом можуть встановлюватися інші підстави для анулювання документів дозвільного характеру.
Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не встановлених законом, що регулює відносини, пов'язані з одержанням документа дозвільного характеру, є підставою для визнання такого документа дозвільного характеру анульованим безпідставно.
Пунктами 9 - 12 Порядку № 466 передбачено, що декларація приймається у дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта.
Замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 2.
Один примірник після проведення реєстрації повертається замовнику, другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала.
Замовник згідно із законом відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.
Інспекція протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та вносить їх до єдиного реєстру.
У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її замовнику з обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що з метою реєстрації декларації про початок будівельних робіт, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю перевіряє тільки повноту даних, зазначених у ній, та правильність заповнення декларації замовником. За достовірність даних, зазначених у поданій декларації, відповідає замовник.
Законодавством встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації декларації та її анулювання. Зокрема, декларацію про початок будівельних робіт може бути анульовано при встановленні факту надання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації. Крім того, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі має право вносити зміни у зареєстровану декларацію, або скасовувати її реєстрацію тільки у разі наявності підстав вважати об'єкт самочинним будівництвом, а саме: якщо об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або якщо будівельні роботи здійснюються без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що 13 липня 2010 року Севастопольською міською Радою було прийнято рішення № 10802 про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Аніт» земельної ділянки площею 0,1080 га по АДРЕСА_1, 12 для реконструкції магазина у торгівельний комплекс та його обслуговування за 1 003 700 грн. 00 коп. без податку на додану вартість.
11 серпня 2010 року між Севастопольською міською Радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Анит» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1080 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої: для реконструкції магазину в торгівельний комплекс і його обслуговування.
Право власності на зазначену земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Анит» підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯП № 313437.
Відповідно до договору встановлення суперфіції від 14 листопада 2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма «Аніт», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, з однієї сторони, та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит», з іншої сторони, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аніт» передає суперфіціарію (Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Анит») право користування земельною ділянкою площею 0,1080 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для реконструкції магазину в торгівельний комплекс та його обслуговування.
Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит» до подання на реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт було отримано вихідні дані: містобудівні умови та обмеження, погоджені Управлінням містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації 16 листопада 2011 року, технічні умови та завдання на проектування, розроблено проектну документацію. Проведено державну експертизу проектної документації (позитивний експертний звіт Севастопольської міської філії Державного підприємства «Укрдержбудекспертиза» від 17 листопада 2011 року № Е-27-802-11), затверджено проектну документацію, отримано позитивний висновок Управління з питань НПД ГУ МНС України в м. Севастополі від 10 жовтня 2010 року № 922.
29 листопада 2011 року Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит» було подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі Декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції магазину під торгівельний комплекс з 16-ти поверховими житловими будинками по АДРЕСА_1.
Зазначена декларація була заповнена належним чином та зареєстрована відповідачем 02 грудня 2011 року.
Отже, Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит» були виконані у повному обсязі всі необхідні дії щодо початку виконання будівельних робіт та реєстрації відповідної декларації, що передбачені статтями 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
За таких обставин, відсутні підстави для відмови у здійсненні реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або її анулювання.
Більш того, будівництво Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит» об'єкту по АДРЕСА_1 не підпадає під категорію об'єктів, будівництво яких є самочинним, оскільки він будується на земельній ділянці, що знаходиться у відповідному користуванні замовника, у Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Анит» наявний документ, який надає право на виконання будівельних робіт, а також є проект, затверджений у встановленому порядку.
Щодо доводів позивача про нецільове використання Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит» земельної ділянки, оскільки відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, її передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Анит» для реконструкції магазину в торгівельний комплекс та його обслуговування, а Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит» на зазначеній земельній ділянці здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з частиною п'ятою статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Використання земель житлової та громадської забудови регламентовано статтею 39 Земельного кодексу України, якою встановлено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Земельного кодексу України розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Отже, земельним законодавством чітко визначено, які землі належать до тієї чи іншої категорії, та для яких цілей вони можуть використовуватися, а саме: глава 6 Земельного кодексу України - землі житлової та громадської забудови. При цьому, якщо земельна ділянка була надана для розміщення об'єкту чи для використання в межах будь якої категорії відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, але через якийсь період там було розташовано інший об'єкт, чи вона використовується по іншому напрямку, але в межах тієї категорії, що була першочергово надана, то її використання не за цільовим призначенням в цьому випадку відсутнє.
Така ж позиція визначена у роз'ясненні Держкомзему України, викладеному у листі від 27 грудня 2006 року за № 14-17-7/9942.
Крім того, у листі від 27 квітня 2011 року №8-6-1/3264, наданому на звернення третьої особи, Управління Держкомзему у м. Севастополі зазначило про те, що при розміщенні на власній земельній ділянці, з цільовим призначенням для реконструкції магазину в торгівельний комплекс, багатоквартирного жилого будинку, цільове призначення земельної ділянки не змінюється, оскільки земельні ділянки належать до однієї категорії земель. Власнику відповідної ділянки необхідно отримати дозвіл місцевих органах архітектури та містобудування щодо можливості розміщення такого об'єкта.
Також суд зазначає, що Державною інспекцією сільського господарства в м. Севастополі 11 грудня 2012 року було проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства під час здійснення будівництва по АДРЕСА_1, про що було складено акт від 11 грудня 2012 року №254. У акті зазначено, що на момент проведення перевірки порушень земельного законодавства не встановлено.
Судом не приймаються до уваги доводи Прокурора Ленінського району м. Севастополя щодо порушення Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит» ДБН А2.2-3-2004 «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» в частині невідповідності назви проектної документації об'єкту будівництва, у зв'язку з наступним.
Так, як вбачається з робочого проекту будівництва, він має назву «Реконструкція магазина під торгівельний комплекс з 16-ти поверховими житловими будинками по АДРЕСА_1».
В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що будівництво, яке здійснюється на земельній ділянці по АДРЕСА_1 не є реконструкцією, а є новим будівництвом.
Разом з тим, відповідно до додатку «Б» до ДБН А2.2-3-2004 «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» реконструкцією є перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості продукції, що випускається, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричний розмір).
В поняття «існуюче» входить наявність конструктивної схеми з несучими і огороджувальними конструкціями та фундаментом.
Отже, з наведеного вбачається, що реконструкція можлива лише відносно тих об'єктів, які існують в натурі та наявні на певній земельній ділянці. Реконструкція об'єктів, які не існують не можлива. Разом з цим, реконструкція не означає, що після її завершення, об'єкт, що було реконструйовано, буде збережено у своїй геометричній формі та буде мати таку ж площу, що й до реконструкції. Навпаки, реконструкція передбачає зміну основних техніко-економічних показників, зокрема, функціонального призначення, геометричних розмірів.
При розробці робочого проекту «Реконструкція магазина під торгівельний комплекс з 16-ти поверховими житловими будинками по АДРЕСА_1» замовник виходив з того, що існуючий магазин невеликої площі буде реконструйований у торгівельний комплекс з розміщенням над ним 16-ти поверхового житлового будинку.
Робочий проект «Реконструкція магазина під торгівельний комплекс з 16-ти поверховими житловими будинками по АДРЕСА_1» затверджений у встановленому порядку та пройшов державну експертизу, проведену Севастопольською міською філією Державного підприємства «Укрдержбудекспертиза».
Зокрема, в експертному звіті від 17 листопада 2011 року №Е-27-802-11 державної експертизи робочого проекту зазначено, що «на першому і другому поверсі розташовується торгівельний комплекс. На першому поверсі запроектовані магазин продовольчих товарів, торгівельний зал 74,9 м2 і магазин непродовольчих товарів з торгівельним залом 74,9 м2. На другому поверсі розташовані два магазина непродовольчих товарів».
Таким чином, проектною документацією було передбачено реконструкцію існуючого магазину зі збільшенням його торгівельної площі, а також функціонального призначення - введення як магазинів продовольчого призначення, так і магазину непродовольчих товарів. Житлові площі в ньому розміщені починаючи з третього поверху.
Щодо посилання Прокуратури у Ленінському районі м. Севастополя на рішення Севастопольської міської Ради від 13 вересня 2006 року № 802 «Про встановлення обмежень щодо поверховості об'єктів, що розташовані у історично складеної центральної частині міста Севастополя», суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгостроковості стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Рішенням Севастопольської міської Ради від 13 грудня 2005 року № 4114 затверджено Генеральний план м. Севастополя.
Відповідно до викопіювання з Генерального плану м. Севастополя, що міститься в архітектурно-планувальному завданні на проектування № 480, який затверджено Управлінням містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації 09 квітня 2009 року, земельні ділянки, на яких здійснюється будівництво третьою особою у справі, розташовані в зоні громадської забудови загальномісцевого і районного значення і позначені як багато- і середньо поверхова житлова забудова.
Таким чином, здійснення Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит» будівництва торгівельного комплексу по АДРЕСА_1 відповідає Генеральному плану м. Севастополі, затвердженому Рішенням Севастопольської міської Ради від 13 грудня 2005 року № 4114, та погоджено у встановленому порядку Управлінням містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації.
Листом від 29 грудня 2010 року за вих. № 03-15/5126 Севастопольською міською Радою було узгоджено заяву про намір Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Аніт» щодо реконструкції магазину під торгівельний комплекс з 16-ти поверховими житловими будинками по АДРЕСА_1.
Отже, у даному випадку рішення Севастопольської міської Ради від 13 вересня 2006 року №802 щодо обмеженості поверховості об'єктів в частині обмеженості поверховості будівництва по АДРЕСА_1 не відповідає Генеральному плану м. Севастополя, а тому не може бути підставою для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Стосовно обґрунтування позовних вимог про необхідність скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт у зв'язку зі скасуванням Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Анит» містобудівних умов та обмежень на підставі наказу Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 27 грудня 2012 року №16 про анулювання та відкликання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.
Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.
Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.
Таким чином, як вбачається з положень статей 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є первинним документом, який отримується особою на початку реалізації плану щодо забудови земельної ділянки, та передує розробленню проектної документації та проведення її експертизи, а також затвердженню проектної документації, а потім вже виконанню підготовчих та будівельних робіт.
Скасування містобудівних умов на обмежень не може слугувати підставою для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, оскільки це суперечить приписам статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також нормам Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16 травня 2013 року у справі № 827/961/13-а, що набрала законної сили 04 червня 2013 року, визнано протиправним та скасовано наказ начальника Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 27 грудня 2012 року № 16 про анулювання та відкликання Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 16 листопада 2011 року № ГУО-66.
Частиною п'ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Згідно з частиною першою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, факт правомірного отримання Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на проектування та будівництво об'єкту: «Реконструкція магазину під торгівельний комплекс з 16-ти поверховими житловими будинками», встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, та не підлягає доказуванню у ході розгляду даної справи.
До того ж, суд зазначає, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі 09 жовтня 2012 року було проведено перевірку дотримання Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил, у ході якої факту самочинного будівництва Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі встановлено не було.
Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно зі статтею 70 вказаного Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідач довів суду, що здійснюючи реєстрацію декларації, наданої Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Анит», про початок виконання будівельних робіт, він діяв у порядку, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
У свою чергу, доводи представника позивача щодо наявності підстав для скасування реєстрації декларації, не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складено 25 червня 2013 року.
Головуючий суддя (підпис) С.А. Водяхін
Судді (підпис) О.І. Майсак
(підпис) О.Ю. Александров
З оригіналом згідно
Суддя С.А. Водяхін