Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2013 року місто Севастополь 11 год. 52 хв. Справа №2а-2861/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Водяхіна С.А.,

секретар - Прокопенко О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 04 квітня 2001 року;

представника відповідача - Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі - ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_2, виданий Жмеринським РВ УМВС України в Вінницькій області 18 грудня 1995 року;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5, паспорт НОМЕР_3, виданий Сімеїзським ВМ;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 - ОСОБА_6, паспорт НОМЕР_4, виданий Балаклавським РВ УМВС України в м. Севастополі 17 березня 2000 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі про визнання незаконним та скасування дозволу, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі про визнання незаконним та скасування дозволу від 27 квітня 2009 року № 110, що надано ОСОБА_5 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі на виконання робіт з реконструкції квартирі № 1 з прибудовою веранди, реконструкції капітальної альтанки біля буднику АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 29 листопада 2012 року відкрито провадження у справі № 2а-2861/12/2770, справу призначено до попереднього судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24 січня 2013 року закінчено підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 10 квітня 2013 року зупинено провадження у даній справі до розгляду Севастопольським апеляційним адміністративним судом справи № 2а-834/09/2701 за позовом ОСОБА_5 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі про визнання дій неправомірними та зобов'язання видати дозвіл на виконання будівельних робіт.

Ухвалою суду від 24 травня 2013 року поновлено провадження у справі № 2а-2861/12/2770.

24 травня 2013 року представником позивача було надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він змінює обгрунтування підстав позовних вимог та просить визнати незаконним та скасувати Дозвіл від 27 квітня 2009 року № 110, що було видано ОСОБА_5 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі на виконання робіт з реконструкції квартири № 1 з прибудовою веранди, реконструкції капітальної альтанки біля житлового буднику АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13 червня 2013 року прийнято заяву позивача про уточнення адміністративного позову.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Закону України «Про планування та забудову територій» щодо відсутності у третьої особи правовстановлюючих документів на землю та згоди співвласників буднику, що призвело до протиправної видачі ОСОБА_5 дозволу на виконання будівельних робіт.

Представник позивача у ході судового розгляду справи підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. У задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_5 та його представник, проти задоволення позову заперечували з підстав викладених у письмових пояснення на позов. Зазначили, що постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 03 квітня 2009 року у справі № 2а-834/09/2701, що залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, зобов'язано Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі видати ОСОБА_5 дозвіл на виконання будівельних робіт з перепланування квартири з прибудовою веранди АДРЕСА_1 та реконструкції капітальної альтанки у житловому буднику з ремонтом підпірних стін. Отже, дозвіл на здійснення будівельних робіт виданий ОСОБА_5 на виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Суд, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 березня 2003 року є власником квартири № 2, розташованої у будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 04 лютого 2006 року ОСОБА_5 є власником квартири № 1, розташованої у буднику АДРЕСА_1.

27 квітня 2009 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі було надано ОСОБА_5 дозвіл № 110 на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири з прибудовою веранди АДРЕСА_1, реконструкції капітальної альтанки біля житлового буднику, строком дії до 30 квітня 2010 року.

18 травня 2010 року строк дії дозволу від 27 квітня 2009 року № 110 було продовжено до 31 травня 2011 року.

Листом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі від 26 квітня 2011 року за вих. № 7/27-1141 роз'яснено, що дозвіл на виконання будівельних робіт від 27 квітня 2009 року № 110 є діючим до завершення будівництва об'єкту.

Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності визначені Законом України «Про архітектурну діяльність», який спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльністю», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, об'єкти архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльністю» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

Правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій встановлені Законом України «Про планування і забудову територій», який спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.

Статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Замовник та підрядник для одержання дозволу на виконання будівельних робіт подають до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю письмову заяву, до якої додаються:

1) документи від замовника будівництва: документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; проектна документація на будівництво, погоджена та затверджена в порядку, визначеному законодавством; відомості про здійснення авторського і технічного нагляду; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт (у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування); фінансова звітність, що складається відповідно до статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та копія ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, засвідчена в установленому законом порядку (у разі здійснення будівництва, що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб);

2) документи від підрядника будівництва: копії установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію; копія ліцензії на виконання функцій генпідрядника будівництва об'єкта, засвідчена в установленому законом порядку; договір (контракт) підряду на будівництво об'єкта; документ про призначення відповідальних виконавців робіт; відомості про кваліфікацію та досвід спеціалістів, які братимуть участь у виконанні замовлення; пропозиції щодо залучення субпідрядників.

Розгляд заяви, прийняття рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт або про відмову у його наданні, видача та реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт (або відмови в його наданні) здійснюються інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю протягом місяця з дня реєстрації заяви.

Відмова у наданні дозволу на виконання будівельних робіт надається заявнику в письмовому вигляді з мотивованим обґрунтуванням.

Підставами для відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про надання такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Відмову в наданні дозволу на виконання будівельних робіт може бути оскаржено до суду в установленому законом порядку.

Надання дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється на безоплатній основі.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на нормативний строк будівництва об'єкта або на строк дії договору (контракту) підряду на будівництво об'єкта.

Дія дозволу може бути продовжена за зверненням замовника на строк не більше одного року.

Контроль за виконанням будівельних робіт здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Дозвіл на виконання будівельних робіт може бути скасовано (анульовано) за рішенням інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у разі: подання замовником заяви про скасування (анулювання) дозволу на виконання будівельних робіт; видачі та перереєстрації дозволу на виконання будівельних робіт з порушенням вимог законодавства; наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником, генпроектувальником, генпідрядником); систематичного порушення законодавства у сфері будівництва та архітектури під час проведення будівельних робіт; перешкоджання проведенню перевірок посадовими особами інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю; якщо протягом трьох місяців з дня видачі дозволу на виконання будівельних робіт не розпочато будівельні роботи.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05 грудня 2000 року № 237 було затверджено Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 року за № 945/5166, що діяло на час видачі оскаржуваного дозволу.

У розділі 1 даного Положення зазначено, що це Положення встановлює порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів. Положення обов'язкове для застосування усіма суб'єктами будівництва незалежно від форм власності, відомчої належності та джерел фінансування.

Згідно з пунктом 2.1 розділу 2 Положення для одержання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник (замовник) повинен подати до інспекції держархбудконтролю такі документи: а) заяву забудовника (замовника), (додаток 1); б) рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; в) документ, що посвідчує право власності забудовника (замовника) чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт містобудування; г) комплексний висновок державної інвестиційної експертизи; ґ) документи про призначення відповідальних виконавців робіт (виконроба, осіб, що виконують технічний нагляд, авторський нагляд); д) затверджену в установленому порядку проектну документацію (будівельний генеральний план та паспорт фасаду в двох примірниках, пояснювальна записка для реєстрації).

Відповідно до пункту 3.2. вказаного Порядку, інспекція держархбудконтролю зобов'язана у термін, що не перевищує одного місяця, розглянути подані забудовником (замовником) документи і прийняти рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт та видати його або надати обґрунтовану відмову.

У ході судового розгляді справи судом встановлено, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 18 грудня 2007 року № 1150-р було надано ОСОБА_5 дозвіл на перепланування квартири з прибудовою веранди АДРЕСА_1 та реконструкцію капітальної альтанки житлового буднику з ремонтом підпорних стін.

Третьою особою - ОСОБА_5 були отримані позитивні висновки та погодження Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації (лист від 23 жовтня 2007 року № 3156/2-3), Севастопольської міської санепідемстанції (висновок від 24 червня 2008 року № 574), УМНС в м. Севастополя (експертний висновок від 03 червня 2008 року № 745), Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 12» (лист від 26 жовтня 2007 року за вих. № 872), позитивний комплексний висновок № 831/ф-18-2008 державної експертизи, проведеної філією Державного підприємства «Укрдержбудекспертиза», а також одержана згода жителів буднику АДРЕСА_1 на проведення реконструкції прибудинкової території зазначеного буднику (протокол збору жильців будинку АДРЕСА_1 від 06 березня 2007 року, розписки ОСОБА_7, ОСОБА_8).

05 лютого 2009 року ОСОБА_5 звернувся до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі зі заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт.

09 лютого 2009 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі було відмовлено заявнику у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, у зв'язку з тим, що у ОСОБА_5 відсутній документ, що посвідчує право власності або оренди на земельну ділянку.

Постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 03 квітня 2009 року у справі № 2а-834/09/2701, що набрала законної сили 14 квітня 2009 року, були визнані неправомірними дії Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі щодо відмови ОСОБА_5 у видачу дозволу на виконання будівельних робіт.

Даним рішенням зобов'язано Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі видати ОСОБА_5 дозвіл на виконання будівельних робіт з перепланування квартири з прибудовою веранди АДРЕСА_1 та реконструкції капітальної альтанки біля житлового будинку з ремонтом підпорних стін.

Частиною п'ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно з частиною першою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Отже, на виконання постанови Балаклавського районного суду м. Севастополя від 03 квітня 2009 року, що набрала законної сили, відповідачем було видано ОСОБА_5 дозвіл на виконання будівельних робіт, що повністю узгоджується з вимогами законодавства.

Більш того, ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі № 2а-834/09/2701, за результатом розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1, ОСОБА_9 на постанову Балаклавського районного суду м. Севастополя від 03 квітня 2009 року, апеляційні скарги заявників залишено без задоволення, постанову Балаклавського районного суду м. Севастополя від 03 квітня 2009 року у справі № 2а-834/09/2701 залишено без змін.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, розглядаючи питання щодо правомірності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення, суд перевіряє та враховує всі обставини, що мають значення для справи.

У свою чергу, як постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя, так і ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-834/09/2701 встановлено, що ОСОБА_5 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі було надано повний пакет документів, що необхідний для отримання дозволу для здійснення будівельних робіт, у тому числі одержано згоду жителів буднику АДРЕСА_1 на проведення реконструкції прибудинкової території цього будинку.

Крім того, у рішеннях зазначено, що земельним законодавством не передбачено надання частки земельної ділянки багатоквартирного житлового будинку власникам квартир в натурі чи її відчуження, а тому ОСОБА_5, як власник квартири у будинку АДРЕСА_1, в силу діючого законодавства, окремо не може бути власником або користувачем земельної ділянки на якій розташований цей будинок.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт отримання дозволу на виконання будівельних робіт на підставі рішення суду свідчить про правомірність дій Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі.

До того ж, суд зазначає, що право на судовий захист передбачено статтею 55 Конституції України, відповідно до якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

При цьому, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Таким чином, захисту підлягають порушені права позивача.

Представником позивача не надано доказів наявності у ОСОБА_1 права власності або користування прибудинковою територією багатоквартирного буднику АДРЕСА_1, та не доведено порушення відповідачем його прав як власника квартири АДРЕСА_1.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 70 вказаного Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач довів суду, що при видачі ОСОБА_5 дозволу на здійснення будівельних робіт від 27 квітня 2009 року № 110 він діяв у порядку, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. У свою чергу доводи представника позивача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

Щодо клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою тієї самої статті передбачено, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень, відповідно до пункту 7 частини першої зазначеної статті - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

Таким чином, враховуючи, що Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі, як суб'єктом владних повноважень, на виконання наданих йому владних управлінських функцій, було надано дозвіл на виконання будівельних робіт, який, на думку позивача порушує його права, спір, який виник між сторонами справи, є публічно-правовими та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, перевіривши правомірність дій відповідача та встановивши факт відсутності порушення прав позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складено 18 червня 2013 року.

Суддя (підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

Суддя С.А. Водяхін