ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2013 Справа № 905/2892/13 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кендітрейд"

доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 5012,98 грн. ОСОБА_2 -представник за довіреністю; не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кендітрейд" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на загальну суму 5012,98 грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі 4329,17 грн., втрати від інфляції у розмірі 104,72 грн., 3% річних у розмірі 330,91 грн., пеню у розмірі 330,91 грн.

Представник позивача подав 15.05.2013 заяву, в якій стверджує, що сума боргу не зменшилась та становить 4329,17 грн. - основна сума боргу, 330,91 грн. - пеня, 248,18 грн. -3% річних та 102,72 грн. - інфляційні втрати. На запитання суду щодо можливих уточнень до позовних вимог у зв'язку з поданою заявою, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що дана заява не є заявою про уточнення позовних вимог та просив суд розглядати вимоги визначені в резолютивній частині позовної заяви.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №1811 від 05.05.2010 в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 4329,17грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №1811 від 05.05.2010; видаткових накладних; чеків, акту звірки

Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява були надіслані відповідачу на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В матеріалах справи наявні повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

05.05.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кендітрейд", як продавцем (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як покупцем (відповідач) укладено договір купівлі-продажу №1811, зі строком дії до 31.12.2010 та можливістю автоматичного продовження строку на підставі п. 8.2 договору (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався доставляти і передавати у власність покупця, згідно з його заявкою (заява передається за допомогою засобів (телефон, факс) або шляхом усної заявки) товари народного споживання, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору за погодженою ціною, вказаною в накладній, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.4 договору товар вважається прийнятим покупцем з моменту підписання представником покупця або його робітником накладної-рахунку.

Розрахунки, за проданий по цьому договору товар, покупець зобов'язаний здійснити протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата, зазначена в накладній -рахунку (п. 4.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками та містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку ціни позову, станом на момент звернення позивача з позовом, заборгованість складає 4329,17 грн., в яку враховано початкове сальдо на 10.05.2011 у розмірі 2887,63 грн. та поставка товарів по накладним №Д-000027919 від 10.05.2011, №Д-000029704 від 17.05.2011, №Д-30641 від 20.05.2011, №Д-000030932 від 21.05.2011 всього на загальну суму 4579,17 грн. та частково оплату здійснену відповідачем на загальну суму 3137,63 грн. Розмір основного боргу не змінився.

Ухвалами суду від 23.04.2013 про порушення провадження у справі та від 14.05.2013 про відкладення розгляду справи, зобов'язано надати належні докази виконання договору №1811 протягом усього періоду дії договору, з метою перевірки наявності заборгованості станом на 10.05.2011. Позивачем до матеріалів справи надані видаткові накладні за 2010 рік, ні яких відсутній підпис та печатка уповноваженої особи відповідача, тобто з доданих позивачем накладних за 2010 рік не можливо дійти висновку щодо отримання по ним товару саме відповідачем. Позивачем до матеріалів справи надано копію акту звірки підписаного між позивачем та відповідачем, з якого неможливо встановити, на підставі яких накладних у відповідача виникла вхідна заборгованість на суму 2307,69 грн. Інші додані позивачем до матеріалів справи акти звірки, відповідачем не підписані.

За таких обставин, накладні додані позивачем до матеріалів справи за 2010 рік судом не приймаються в якості належних та допустимих доказів передачі відповідачу товару.

Судом враховано строк дії договору, а також можливість його автоматичного продовження у разі відсутності заяви про припинення зобов'язань та встановлено, що серед матеріалів справи відсутні докази припинення зобов'язань по договору 31.12.2010. Отже договір є таким, що продовжений на наступний календарний рік (п. 8.2 договору).

Також, на підтвердження виконання позивачем умов договору №1811, останнім надано до матеріалів справи копії видаткових накладних на загальну суму 4579,17 грн., а саме №Д-000027919 від 10.05.2011 на суму 2722,52 грн., №Д-000029704 від 17.05.2011 на суму 68,10 грн., №Д-30641 від 20.05.2011 на суму 935,03 грн., №Д-000030932 від 21.05.2011 на суму 853,52 грн.

З представлених видаткових накладних за 2011 рік вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних видаткових накладних за 2011 рік здійснювалась на виконання договору поставки №1811 від 05.05.2010. Відповідач не надав жодних доказів в спростування вказаних обставин.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, вартість товару отримана відповідачем по вказаним вище накладним, оплачена відповідачем частково. На підтвердження виконання відповідачем умов договору щодо здійснення оплати вартості товару отриманого від позивача, останнім до матеріалів справи надано копії чеків, дослідивши які судом відмічається, що серед них відсутні ті, що підтверджують сплату товару по вищевказаним накладним за 2011 рік.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача за поставлений товар складає 4329,17 грн. Відповідачем не надано жодних доказів на спростування наявної заборгованості у розмірі 4329,17 грн., не надано доказів здійснення оплати вартості товару отриманого по накладним за 2011 рік.

Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи належних доказів в підтвердження здійснення відповідачем оплати вартості товару по накладним за 2011 рік на суму 4579,17 грн.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору, відповідач зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманого товару по вищевказаним накладним за 2011 рік не виконав у повному обсязі, заборгованість становить 4329,17 грн. Відповідачем суму заборгованості не спростовано, доказів перерахування коштів не надано.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії від 30.09.2011, в якій позивач вимагає від відповідача погасити заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 4329,17 грн. та докази її отримання відповідачем 03.10.2011. Відповідач відповідь на претензію не надав, кошти не перерахував.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування позивачу коштів у розмірі 4329,17грн., а матеріали справи таких не містять. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 5.1 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 15.05.2011 по 10.11.2011 у розмірі 330,91грн. (хоча у розрахунку доданого до позовної заяви розмір пені становить 330,86 грн.), розраховану позивачем по кожній накладній окремо з урахуванням часткової сплати.

Відповідно до п. 5.1 договору у разі несвоєчасної оплати отриманого товару, покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначений період нарахування без урахування строків оплати передбачених п.4.2 договору.

За розрахунком суду зробленим з урахуванням строку оплати передбаченого п. 4.2 договору, не виходячи за межі строків визначених позивачем для нарахування пені, розмір останньої становить 309,59 грн., який і підлягає стягненню.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 15.05.2011 по 12.04.2013 (як вбачається з розрахунку позивача та пояснень його представника у розрахунку здійснено помилку щодо дати по яку нараховується 3% річних, а саме зазначено 2012, хоча мається на увазі 2013) у розмірі 330,91 грн. (згідно резолютивної частини позовних вимог, хоча розрахунок надає на 248,18 грн.) та інфляційних втрат за період з 15.05. 2011 по12.04.202 у розмірі 104,72грн. (згідно позовних вимог, розрахунку доданого до позову, хоча у заяві подано 13.05.2013 зазначає, що інфляція становить 102,72 грн., розрахунок не надає).

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначений період нарахування без урахування строків оплати передбачених п.4.2 договору.

За розрахунком суду, розмір 3% річних становить 244,22 грн. за період з 28.05.2011 по 12.04.2013, який і підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд визнає його не вірним повністю, оскільки позивачем не вірно визначений період нарахування без урахування строків оплати передбачених п.4.2 договору, на суму заборгованості, яка існувала менше місця, не вірно вказуючи індекси інфляції.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму заборгованості з терміном прострочення не менше як на один місяць.

Аналогічна позиція викладена у постановах Донецького апеляційного господарського суду № 905/389/13-г від 03.04.2013, № 905/381/13-г від 22.05.2013, постановах Вищого господарського суду України № 5002-13/561-2012 від 13.12.2012, №16/5025/1011/12 від 20.02.2013.

За розрахунком суду за період з липня 2011 по березень 2013 (за повні місяці) інфляційні втрати відсутні, наявна дефляція, тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 83027, код НОМЕР_1 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кендітрейд" (проспект Ілліча, 109 а, м. Донецьк, 83059, код 35398202) основний борг у розмірі 4329 (чотири тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 17 коп., пеню у розмірі 309 (триста дев'ять) грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 244 (двісті сорок чотири) грн. 22 коп., судовий збір у розмірі 1648 (одна тисяча шістсот сорок вісім) грн. 67 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 10.06.2013.