ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2013 року місто Севастополь 13 год. 37 хв. Справа №827/1025/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Водяхіна С.А.,

секретар - Прокопенко О.О.,

за участю:

позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3, виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополі 29 червня 2000 року;

представника позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_4, виданий гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 31 жовтня 1996 року, довіреність від 25 квітня 2013 року б/н;

представників відповідача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Обухової Алли Вячеславівни, довіреність від 20 березня 2013 року № 15/9/10-025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2013 року № 0000161710 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91 505 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 11 833 грн. 75 коп.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 квітня 2013 року відкрито провадження у справі № 827/1025/13-а, справу призначено до судового розгляду.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість, оскільки позивач, як платник єдиного податку, не повинен сплачувати податок на додану вартість. Зазначає, що відповідно до пункту 18 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, чинного на момент відображення операцій, позивач в обов'язком порядку повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість лише у разі перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг 300 000 гривень. При цьому, обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

У судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що оскільки у 4 кварталі 2010 року, коли позивач був платником єдиного податку, об'єм виручки від реалізації товарі, робіт (послуг) перевищив 500 000 грн. 00 коп., Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відповідно до пункту 181.1 статті 181, підпункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України в обов'язковому порядку повинна була зареєструватися платником податку на додану вартість з січня 2011 року.

Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на підставі направлення на перевірку від 01 лютого 2013 року № 57/01-080 у період з 01 лютого 2013 року по 12 лютого 2013 було проведено планову виїзну документальну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 21 лютого 2013 року № 296/17.1-17/НОМЕР_2, в якому зафіксовано порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.2 , 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 10 січня 2011 року по 17 жовтня 2011 року у сумі 91 505 грн. 00 коп..

04 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000161710 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91505,00 грн. та штрафних санкцій з цього податку у розмірі 11 833 грн. 75 коп., яке отримано позивачем 05 квітня 2013 року.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі Указ), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, та Податковим кодексом України.

Пунктом 1 Указу встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до пункту 6 Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Згідно з пунктом 5 Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених законом вимог. При цьому, фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, не є платником певних податків та зборів, зокрема, податку на додану вартість. Суб'єкт господарювання, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує встановлений Указом розмір виручки, а саме: 500 000 грн. 00 коп., повинен перейти на загальну систему оподаткування.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у 2010 році перебувала на спрощеної системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01 січня 2010 року НОМЕР_5, строком дії з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

У четвертому кварталі 2010 року під час перебування на спрощеної системі оподаткування позивачем було перевищено граничний обсяг виручки у розмірі 500 00 грн. 00 коп. на суму 16 286 грн.00 коп., у зв'язку з чим Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01 січня 2011 року перейшла на загальну систему оподаткування. На суму перевищення у розмірі 16 286 грн. 00 коп. нарахувала та сплатила податок з доходів фізичних осіб, що підтверджується Декларацією про доходи, одержані з 01 грудня по 31 грудня 2010 року.

Отже, позивачем було виконано всі дії, що передбачені Указом у разі недотримання суб'єктом господарювання умов перебування на спрощеної системі оподаткування.

Починаючи з січня 2011 року реєстрація особи як платника податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації регулюється статтями 180 - 184 розділу V Податкового кодексу України. Процедура реєстрації особи як платника податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації відбувається у порядку, встановленому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 978 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1400/18695.

Категорії осіб, які для цілей оподаткування податком на додану вартість мають право бути платниками податку на додану вартість, визначено у статті 180 розділу V податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу; 4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи; 5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном. Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону; 6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством; 7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов'язаний з виконанням угоди про розподіл продукції.

Отже, реєстрація особи як платника податку на додану вартість може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість встановлений статтею 183 Податкового кодексу України, пунктами 183.1, 183.4 якої передбачено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Разом з цим, відповідно до пункту 18 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та підпункту 6.1 пункту 6 розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 978, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, особи, які перейшли на загальну систему оподаткуванні із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платника податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

З наведеного вбачається, що особа, яка перейшла зі спрощеної системи оподаткування на загальну, та не була платником податку на додану вартість, повинна зареєструватися у якості платника цього податку лише у разі відповідності вимогам, встановленим пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, а саме: лише у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень. При цьому, законодавством встановлено, що обсяг оподатковуваних операцій (загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг) розраховується починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось представником відповідача, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у період знаходження на загальної системі оподаткування 17 жовтня 2011 року до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби у зв'язку з перевищенням суми від здійснення операцій з постачання товарів 300000 грн. 00 коп. було подано у встановленому законом порядку заяву про реєстрацію у якості платника податку на додану вартість.

18 жовтня 2011 року Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополі Державної податкової служби було видано позивачу Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість під № 200006522 серії НБ № 101641.

Отже, зазначене свідчить про відповідність дій позивача вимогам законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Доводи представника відповідача щодо розповсюдження вимог пункту 18 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України лише на осіб, які у добровільному порядку прийняли рішення про реєстрацію у якості платника податку на додану вартість, судом до уваги не приймається, оскільки законодавством це не передбачено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 04 квітня 2013 року № 0000161710 про донарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91 505 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 11 833 грн. 75 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 033 (одна тисяча тридцять три) грн. 39 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 19 червня 2013 року.

Суддя С.А. Водяхін