АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/774/1001/13 Суддя І інстанції: Олійник А.В.
Категорія ч.2 ст.186 КК України Доповідач в суді ІІ інстанції: Коваленко В.Д.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ у складі:
головуючого судді Коваленко В.Д.,
суддів Дрибаса Л.І., Бровченко Л.В.,
за участю прокурора - Кальніка О.С.,
адвоката ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції Грицай С.М. постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2013 року про повернення кримінальної справи прокурору цього району на додаткове розслідування за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, освіта 9 класів, не працюючого, неодружений, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого:
- 12.12.2008 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 309, ч.1 з застосуванням ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, із застосуванням ст..ст.104, 76 з випробувальним строком на 2 роки;
- 23.12.2010 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, з застосуванням ст.. 71 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12.12.2008 року до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців,
22 квітня 2012 року умовно - достроково звільнений на 1 рік 8 місяців 6 днів;
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
В С Т А Н О В И Л А:
Як видно з оскаржуваної постанови, органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 11.05.2012 року приблизно о 18.00 годині він знаходився у дворі будинку №16, розташованого на пл. Леніна в м. Новомосковську, де побачив, раніше не знайомого ОСОБА_6, якого зупинив та маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, під вигаданим приводом, ніби-то для здійснення перегляду відеозапису конфлікту, що був раніше та який ОСОБА_6 спостерігав, попросив у останнього мобільний телефон марки «Nokia 5130 Xpress Musik». Будучи впевненим, що останній поверне йому мобільний телефон, він добровільно передав його ОСОБА_5. Але ОСОБА_5, проігнорувавши вимогу ОСОБА_6, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, висловлюючи словесні погрози застосування насильства не небезпечного для життя і здоров'я на адресу ОСОБА_6, продовжив утримувати телефон у руці, а ОСОБА_6, сприйнявши висловлені на його адресу погрози з боку ОСОБА_5 як реальні, припинив вимагати від останнього повернення мобільного телефону. Тоді ОСОБА_5, скориставшись даною обставиною, відкрито утримуючи викрадене, з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим на свій розсуд, чим заподіяв ОСОБА_6 матеріальні збитки на загальну суму 550 гривень.
Суд 1 інстанції, повертаючи вказані матеріали справи прокурору на додаткове розслідування вказав, що слідчим під час розслідування справи не усунуто протиріччь в показах свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, потерпілого ОСОБА_6, самого ОСОБА_5 які в судовому засіданні, підтвердили покази ОСОБА_5 про те, що телефоном першим заволодів саме ОСОБА_9, а вже потім передав його обвинуваченому, та з викраденим вони втекли разом. Залишились не з'ясованими обставини участі ОСОБА_9 в зазначених у обвинуваченні подіях. Крім того, слідчим не проведено слідчих дій, направлених на встановлення фактичних даних, що підтверджують або спростовують вину ОСОБА_5 у вчиненому злочині, не було виконано постанову суду, винесену в порядку ст. 3151 КПК України 1960 року (а. с.166), щодо встановлення місця знаходження свідка ОСОБА_9 та доставки його у судове засідання.
В апеляції:
Прокурор вважає, що постанову винесено з істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, що висновки суду в ній не відповідають фактичним обставинам справи, а вказані в постанові обставини, не можуть бути підставою для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування. Крім того, суд в постанові про направлення справи на додаткове розслідування вказано, що слідчим не проведено слідчих дій направлених на встановлення фактичних даних, що підтверджують або спростовують вину ОСОБА_5 у вчиненому злочині. Суд мав би дати органу досудового розслідування вказівки на необхідність виконання тих чи інших слідчих дій, усунути недоліки в судовому засіданні. Прокурор вважає, що винесенням вказаної постанови суд усунувся від розгляду справи по суті. Просить постанову скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд у той же суд.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора, який повністю підтримав апеляцію, просив скасувати вказану постанову суду, адвоката ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_5, які відповідно прохали залишити апеляцію прокурора без задоволення, а постанову суду - без змін, вивчивши та перевіривши матеріали справи, обсудивши доводи, викладені в апеляції та в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а постанова суду є законною та обґрунтованою з наступних підстав.
У відповідності зі ст. 22 КПК України прокурор, слідчий ... зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, встановити обставини, як викривають, так і виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Згідно п. 2, 4 ст. 64 КПК України при проведенні досудового слідства, розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, характер і розмір заподіяної шкоди.
На думку ж колегії суддів, дані вимоги закону, в ході досудового слідства були виконані не в повному обсязі, остільки з матеріалів справи видно, що слідчим під час розслідування справи не з'ясовані обставини участі ОСОБА_9 в зазначених у обвинуваченні подіях, не усунуто протиріччь в показах свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, потерпілого ОСОБА_6, самого ОСОБА_5 про те, що вказаним телефоном першим заволодів ОСОБА_9, а вже потім передав його ОСОБА_5, з яким вони втекли разом, а ОСОБА_10 пізніше збув телефон за 250 гривень.
Не відповідають дійсності і доводи прокурора, що суд не приймав належних заходів для всебічного розгляду справи, та міг надати відповідні доручення для усунення недоліків, остільки з матеріалів справи видно, що судом 25 лютого 2013 року було винесено постанову в порядку ст. 3151 КПК України (а. с. 166), щодо необхідності встановлення місця знаходження свідка ОСОБА_9 та доставки його у судове засідання, але її не було виконано.
Доводи прокурора про те, що суд порушив норми кримінально-процесуального закону і неналежно дослідив матеріали справи, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів розцінює як необґрунтовані, оскільки вони суперечать матеріалам справи. Так, з протоколу судового засідання вбачається, що суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив матеріали справи, перевіряв всі заявлені версії та доводи, приймав відповідні заходи для встановлення істини по справі.
За таких обставин, на думку колегії суддів, орган досудового слідства позбавив суд першої інстанції можливості прийняти законне і обґрунтоване рішення по справі і наявні недоліки і неправильність досудового слідства, обґрунтовано не можуть бути усунені в ході судового слідства, з приводу чого районним судом обґрунтовано прийнято рішення про направлення даної кримінальної справи для проведення додаткового розслідування прокурору Новомосковського району. В ході додаткового розслідування шляхом проведення необхідних слідчих та оперативних дій встановити місцезнаходження свідка ОСОБА_9,провести між ним, потерпілим та відповідно засудженим очні ставки, впізнання, за результатами надати правову оцінку діям ОСОБА_9, допитати свідка ОСОБА_10 з приводу обставин справи та його ролі в реалізації викраденого телефона, надати правову оцінку його діям, належно перевірити версію ОСОБА_5, що спочатку телефоном потерпілого заволодів не він, а ОСОБА_9, виконати інші слідчі дії, спрямовані на повне, всебічне та об'єктивне встановлення всіх обставин справи.
У зв'язку з викладеним, прийняте судом рішення про направлення справи на додаткове розслідування не суперечить вимогам ст.ст. 246, 281 КПК України та є законним і обґрунтованим, а підстав для задоволення апеляції прокурора не має.
Порушень в ході досудового слідства або в судовому засіданні вимог кримінально-процесуального законодавства, які б були підставою для скасування постанови, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи дані про особу засудженого, характер його звинувачення, підстав для зміни йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції Грицай С.М. - залишити без задоволення.
Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2013 року про повернення кримінальної справи прокурору цього району на додаткове розслідування стосовно ОСОБА_5, - залишити без змін.
Міру запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_5 - тримання під вартою, залишити без змін, продовживши термін тримання його під вартою до 12 години 20 липня 2013 року.
Судді: