УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №0606/1599/2012 Головуючий у 1-й інст. Мельник М.Л.
Категорія 52 Доповідач Талько О. Б.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Талько О.Б.,
суддів: Зарицької Г. В., Григорусь Н.Й.,
при секретарі Трохимчук Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Регіон», третя особа - ОСОБА_2, про визнання бездіяльності протиправною, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2013 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 1 лютого 2012 року її було поновлено на посаді начальника зміни АЗС «Регіон» ТОВ «Гермес-Регіон» з 8 червня 2010 року. На виконання вказаного рішення директором товариства ОСОБА_2 14 лютого 2012 року виданий відповідний наказ. Маючи намір приступити до роботи, 15 лютого 2012 року о 8 годині ранку позивачка з'явилась на АЗС, проте на її робочому місці працювала інша особа - ОСОБА_3 Позивачку не було допущено до виконання трудових обов'язків з тих підстав, що вона зобов'язана була надати документи, які раніше були надані відповідачеві при прийнятті на роботу, зокрема, довідку про проходження медичного огляду, паспорт, документи про освіту.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, ОСОБА_1 змушена була цього ж дня подати заяви про надання їй щорічних відпусток за 2010,2011, 2012 роки, а також заяву про звільнення з роботи на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України. Після цього вона залишила АЗС.
Згодом, не отримавши відповіді на подані нею заяви, позивачка 23 лютого 2012 року, 27 квітня 2012 року та 17 травня 2012 року зверталась до відповідача із заявами про звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України. Проте, вказані заяви не були розглянуті адміністрацією, яка в усній та письмовій формі змушувала її написати заяву про розірвання трудового договору на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.
У серпні 2012 року відповідач листом повідомив ОСОБА_1 про її звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України з 15 лютого 2012 року згідно з наказом від 9 серпня 2012 року.
13 серпня 2012 року позивачка отримала трудову книжку із відповідним записом про звільнення.
Вважаючи, що відповідач порушив її права, позивачка просила визнати незаконною його бездіяльність щодо нерозгляду заяв про надання щорічних відпусток та звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, визнати незаконним звільнення та скасувати наказ від 9 серпня 2012 року, поновити її на посаді начальника зміни АЗС з 15 лютого 2012 року та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Окрім того, позивачка просила відшкодувати заподіяну їй моральну шкоду, яку вона оцінює в сумі 50000 грн., а також стягнути з відповідача всі належній їй при звільненні кошти.
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Апелянт, зокрема, посилається на ту обставину, що, зобов'язавши її надати медичну довідку про стан здоров'я, відповідач не надав направлення на проходження медичного огляду. Саме внаслідок неправомірних дій відповідача та упередженого ставлення до неї з боку адміністрації АЗС позивачка була позбавлена можливості виконувати трудові обов'язки.
В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні зауважила, що роботодавець був позбавлений можливості видати ОСОБА_1 направлення на обов'язковий медичний огляд, оскільки остання після повідомлення їй про необхідність подачі документів, написала заяви про надання відпусток і звільнення та залишила місце роботи.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 1 лютого 2012 року визнано незаконним відсторонення ОСОБА_1 від виконання трудових обов'язків начальника зміни АЗС «Регіон» ТОВ «Гермес-Регіон» і звільнення з даної посади та поновлено її на вказаній посаді з 8 червня 2010 року. Стягнуто з ТОВ «Гермес-Регіон» на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 23850 грн. та 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Наказом директора ТОВ «Гермес-Регіон» від 14 лютого 2012 року за №109 позивачку поновлено на посаді начальника зміни АЗС «Регіон» з 8 червня 2010 року. Зі змістом цього наказу ОСОБА_1 була ознайомлена 15 лютого 2012 року. Окрім того, позивачку було повідомлено про необхідність проходження обов'язкового медичного огляду та надання документів, зазначених в наказі ( трудова книжка, паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного коду, документ про освіту).
Судом також встановлено, що 15 лютого 2012 року позивачка подала адміністрації відповідача заяви про надання їй відпусток за 2010-2012 роки, а також заяву про звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України ( т. 1 а.с. 11-12). В подальшому вона залишила робоче місце, про що свідчить акт від 15 лютого 2012 року ( т.1 а.с. 99). Протягом періоду з 16 лютого по 9 серпня 2012 року ОСОБА_1 також була відсутня на роботі ( т.1 а.с. 100-127).
Матеріали справи свідчать, що, розглянувши заяви ОСОБА_1 від 15 лютого 2012 року, відповідач письмово повідомив останню про неможливість надання відпусток, оскільки заяви не відповідали вимогам ч.1 ст.3 Закону України «Про відпустки», а також про неможливість розірвання трудового договору на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України внаслідок відсутності документально підтверджених фактів порушення роботодавцем трудового законодавства.
В подальшому, 23 лютого, 27 квітня та 17 травня 2012 року, позивачка зверталась до адміністрації ТОВ «Гермес-Регіон» із заявами про надання відпусток та звільнення. Вказані заяви були розглянуті відповідачем, про що ОСОБА_1 повідомлялась листами ( т. 1 а.с.83,91). Одночасно з повідомленням про результати розгляду її заяв відповідач пропонував надати пояснення щодо причин невиходу позивачки на роботу.
Наказом директора ТОВ «Гермес-Регіон» від 9 серпня 2012 року за №135 позивачку звільнено з 15 лютого 2012 року за здійснений прогул без поважних причин. Копію наказу про звільнення ОСОБА_1 отримала 10 серпня 2012 року та 13 серпня 2012 року їй була видана трудова книжка ( т.1 а.с.182, 186).
Оскільки робота АЗС пов'язана з небезпечними та шкідливими умовами праці, позивачка, працюючи на вказаній посаді, відповідно до вимог наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 року за №246 « Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», зобов'язана була проходити щорічно періодичні медичні огляди. Згідно з вказаним Порядком для проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників роботодавець повинен укласти або вчасно поновити договір з лікувально-профілактичним закладом та надати йому список працівників, які підлягають попередньому ( періодичним) медичному огляду.
П.2.10 Порядку передбачено, що для проходження медичного огляду працівник пред'являє до Комісії паспорт або інший документ, що посвідчує його особу, та Медичну картку амбулаторного хворого, при попередньому медогляді пред'являє направлення, видане роботодавцем.
Як пояснила представник ТОВ «Гермес-Регіон» в судовому засіданні, відповідач не міг видати позивачці направлення на проходження медичного огляду, оскільки після повідомлення їй про необхідність подання документів, зазначених у наказі про поновлення на роботі, ОСОБА_1 написала заяви про надання відпусток і звільнення та залишила робоче місце.
З матеріалів справи видно, що наказом директора ТОВ «Гермес-Регіон» від 23 січня 2012 року затверджений список працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам у 2012 році. Після поновлення ОСОБА_1 на роботі її прізвище було включене у зазначений список ( т. 2 а.с. 44).
Доказів того, що позивачка зверталась до відповідача із вимогою видати їй направлення на проходження медичного огляду, а також доказів відмови роботодавця видати таке направлення, матеріали справи не містять.
Неодноразові звернення позивачки до адміністрації ТОВ «Гермес-Регіон» із заявами про звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України свідчать про її небажання продовжувати трудові відносини з відповідачем.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачка 15 лютого 2012 року була відсутня на робочому місці більше трьох годин без поважних причин. У зв'язку з її відмовою дати пояснення та тривалою відсутністю на робочому місці, дисциплінарне стягнення накладено в межах шести місяців з дня вчинення проступку, що узгоджується з вимогами ст. 148 КЗпП України.
В день видачі трудової книжки відповідач був позбавлений можливості виплатити позивачці кошти згідно з рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 1 лютого 2012 року, оскільки виконавче провадження було зупинене постановою від 11 травня 2012 року. Після відновлення виконавчого провадження зазначені кошти були перераховані ОСОБА_1 26 вересня 2012 року ( т. 1 а.с.192-196) .
Рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча Судді: