ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2006                                                                                   Справа № 35/216  

Дніпропетровський  апеляційний  господарський  суд  у  складі колегії суддів:

головуючого судді:   В.І.Крутовських (доповідач)

суддів:    Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

секретар судового засідання: Врона С.В.

За участю представників сторін:       

від позивача:  Третьякова Я.В. юрисконсульт, довіреність №10/989-82  від 20.02.06;

від відповідача:  Христова Т.О. юрисконсульт, довіреність №25/28-06  від 17.10.06;

розглянувши апеляційну скаргу міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  01.11.05р.   у справі № 35/216

за позовом   відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м.Запоріжжя   

до міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м.Дніпропетровськ 

про стягнення 2 725 072,48 грн за договором про надання послуг по прийманню та очищуванню госпобутових стоків.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 02.11.2006р. оголошувалась перерва.          

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.05р. у справі №35/216 суддя Широбокова Л.П  позов відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м.Запоріжжя  до міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м.Дніпропетровськ  про стягнення 2 725 072,48 грн за договором про надання послуг по прийманню та очищуванню госпобутових стоків задовольнила частково. Стягнула з відповідача на користь позивача борг в сумі 1 169 216,39грн., витрати по сплаті держмита –11 692,16грн. та витрати на інформаційо-технічне забезпечення судового процесу –50,62грн. В решті позову відмовила.

Міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал"  м.Дніпропетровськ, не погодившись з рішенням господарського суду, звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій  просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго", м.Запоріжжя    у відзиві на апеляційну скаргу посилається на її необгрунтованість і вважає її такою, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Між позивачем та Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства, м.Дніпропетровськ, правонаступником якого є відповідач 01.01.2003р. було укладено договір №2с/15-32 на прийняття та очищення господарсько-побутових стоків, з додатками №1-4 строком дії до 31.12.2003р. та який відповідно до п.9.2 вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення дії його строку, жодною із сторін не буде заявлено про його розірвання. На час винесення рішення судом першої інстанції договір діяв і розірваний не був. Листом №32/3703 від 15.08.2003р. за підписом начальника ДТіМТО позивач направив відповідачу додаткову угоду №2 від 15.08.2003р., яка містила пропозицію щодо зміни вартості послуг з 01.09.2003р. до 0,86грн. з ПДВ.  Листом №3000/02 від 12.08.2004р. за підписом директора Придніпровської ТЕС позивач повідомив про зміну вартості послуг з 01.09.2004р. , які становлять 1,21грн. з ПДВ. Листом  №32/6288 від 20.12.2004р. за підписом комерційного директора позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 01.11.2004р., які становлять 1,09грн. з ПДВ. Зазначену додаткову угоду відповідач не підписав, на пропозиції відповіді не надав та до суду щодо внесення змін до договору –позивач також не звертався. Тому, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що додаткова угода №2 від 15.08.2003р. є неукладеною. Відповідно до п.6.1 договору сторони обумовили вартість послуг 0,44грн. з ПДВ за 1 м. куб. стоків. Відповідно до п.4.2.2 договору в обов”язки виконавця входило в 5-ти денний термін повідомляти абонента про зміну цін, але відповідно до п.6.2 договору –ціна узгоджується з абонентом шляхом підписання додаткової угоди. Але, як видно з матеріалів справи, додаткова угода №2 від 15.08.2003р. абонентом не підписана, тобто зміна цін не узгоджена( а.с.88,Том.2).

Листом №4261/02 від 03.09.2004р. за підписом заступника директора Придніпровської ТЕС по економіці позивач направив відповідачу додаткову угоду №3  від 05.08.2004р., в якій запропонував зміни до п.п.1, 3.2.5, 5.5, 6.2, 6.5, 6.6, 6.8, 6.10, 6.11 договору.   Зазначену додаткову угоду відповідач також не підписав та листом №11737/28-06 вніс свою пропозицію щодо вирішення запропонованих змін до договору, яку сторони так і не узгодили( а.с.90, Том.2). Тому і тут, суд першої  інстанції правомірно дійшов висновку про те, що додаткова угода  3 від 05.08.2004р. є неукладеною.

В подальшому позивач неодноразово змінював вартість послуг шляхом затвердження калькуляцій на послуги та направленням відповідачу повідомлень про зміни та проектів додаткових угод.

Позивач змінив тарифи шляхом затвердження калькуляцій посадовими особами, повноваження яких на їх затвердження не підтверджені, не погодив їх в установленому порядку. Таким чином, спірні тарифи не встановлені у визначеному законодавством порядку і не можуть застосовуватися. Між позивачем та відповідачем існують договірні правовідносини, які відповідно до встановлених сторонами вимог регулюються, зокрема, нормами діючого законодавства. Отже, позивачем неправомірно проведена одностороння зміна умов договору шляхом надсилання відповідних листів, оскільки це повністю суперечить ст. 162 ЦК УРСР та ст. 525 ЦК України. Вартість наданих послуг слід розраховувати за ціною, визначеною сторонами у договорі –0,44грн. з ПДВ.

Позивач вручив відповідачу рахунки 10.08.2005р., доказів попереднього вручення рахунків суду не надано. Відповідач за отриманні послуги розрахувався частково в сумі         73 895,04грн., що підтверджено додатковою угодою №1 від 17.06.2003р. та угодою №1 від 17.06.2003р. про залік зустрічних однорідних вимог. Тому суд правильно визначив, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 169 216,39грн. Також судом правомірно   відмолено в частині стягнення пені, оскільки пеня розрахована з 16.06.2005р. по 16.06.2005р., так як зобов”язання  щодо оплати виникли у відповідача з моменту вручення рахунків, тобто після 10.08.2005р.

В частині стягнення штрафних санкцій 3% річних та інфляційних втрат позивач  відмовився (а.с.77-78, Том-2).

За таких обставин, суд вважає, що рішення господарського суду законно і обґрунтовано, тому підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105  ГПК України, суд,-  

                                                 ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського  суду Дніпропетровської  області від 01.11.2005 року у справі №35/216 залишити без змін, а апеляційну міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м.Дніпропетровськ  –без задоволення.