УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 р. Справа № 62343/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Ратушній М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне казначейство України про визнання протиправними дій та стягнення грошового забезпечення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України (ДДВС Міністерства юстиції України), Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України (ГУБОЗ МВС України), Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті (Управління МВС України на залізничному транспорті), яким з врахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 10385942 від 21.01.2009 року щодо поновлення ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті; визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті в частині виконання рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року щодо негайного виконання постанови суду в частині поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті; визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України в частині невиплати позивачу грошового забезпечення за період із 01.10.2008 року по 29.05.2009 року; стягнути із Міністерства внутрішніх справ України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із 01.10.2008 року по 29.05.2009 року в розмірі 46011,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачами неналежно виконується рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року в частині, що стосується негайного його виконання. Так, наказом МВС України № 1957 о/с від 23.12.2008 року щодо виконання даного рішення суду не врегульовані питання в частині його поновлення в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці УБОЗ УМВСЗТ та виплаті грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, не направлено в ГУБОЗ МВС України матеріали справи для вирішення питання про подальше проходження служби в органах внутрішніх справ та виплати грошового забезпечення. Наказ УМВС України на залізничному транспорті від 26.12.2008 року № 188 о/с щодо виконання судового рішення суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки відповідачем у справі є саме МВС України, а не УМВС України на залізничному транспорті. Також позивач вказує, що службу в органах внутрішніх справ України проходив не в УМВС України на залізничному транспорті, а в спеціальному підрозділі по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на залізничному транспорті, а тому питання щодо подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ України та виплати грошового забезпечення має вирішуватись Міністром внутрішніх справ України за погодженням із начальником ГУБОЗ України.

Позивач стверджує, що за період часу звільнення з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року фактично не виконував посадових обов'язків з причин, незалежних від нього, а саме у зв'язку із невиконанням МВС України рішення суду щодо поновлення його на посаді в органах внутрішніх справ, фактичного недопуску до роботи та не складенню актів про допуск позивача до роботи. В обґрунтування протиправності постанови про закінчення виконавчого провадження посилається на те, що наказ про поновлення на роботі не є підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки виконання рішення про поновлення працівника на роботі вважається завершеним з моменту фактичного допущення вказаного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення такого працівника. Після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а у особи з'являється право на звернення до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 10385942 від 21.01.2009 року при поновленні ОСОБА_2 на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті в частині виконання рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі № 2а-299/2008 щодо негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті. Визнано протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті щодо невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період проходження служби з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року. Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року в межах та у спосіб, передбаченим чинним законодавством. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 року № 74/5, підставою для закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про поновлення на роботі є фактичне допущення працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення такого працівника, а не лише винесення наказу про поновлення працівника на роботі. Таким чином, оскільки ДДВС Міністерства юстиції України при проведенні виконавчих дій не встановлено чи позивач фактично допущений до виконання попередніх обов'язків на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті, а також чи складено органом, що прийняв незаконне рішення про звільнення позивача відповідного акту щодо його допущення до виконання вказаних обов'язків, суд дійшов висновку, що дії ДДВС Міністерства юстиції України по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.01.2009 року ВП № 10385942 є протиправними.

Також суд встановив, що позивач проходив службу в Управлінні МВС України на залізничному транспорті, що є органом внутрішніх справ України з правами юридичної особи, де він був призначений на штатну посаду. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що виплачувати грошове забезпечення має саме Управління МВС України на залізничному транспорті. При цьому суд зазначив, що станом на день звільнення позивача з органів внутрішніх справ України та на момент винесення судом рішення у справі, вказане Управління ліквідоване не було, а лише перебувало в процесі ліквідації, що підтверджується наказами МВС України. Як встановлено судом, позивачу грошове забезпечення за період проходження служби з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року не виплачувалось і вказана обставина не заперечувалась сторонами в ході судового розгляду.

Не погодившись з вищенаведеною постановою в частині позовних вимог до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, даний відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині визнання протиправними дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 10385942 від 21.01.2009 року при поновленні ОСОБА_2 на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Постанова в частині відмови у задоволенні позову та в частині задоволених позовних вимог до відповідачів Міністерства внутрішніх справ України і Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті не оскаржена, під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи в цій частині не встановлено, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення позивача та представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Управління МВС України на залізничному транспорті від 29.10.2007 року № 172 о/с ОСОБА_2 був звільнений з посади начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті та зарахований у розпорядження Управління МВС України на залізничному транспорті.

На підставі подання Управління МВС України на залізничному транспорті від 29.02.2008 року та атестаційного листа від 29.02.2008 року наказом від 07.03.2008 року № 442 о/с, підписаним Міністром внутрішніх справ України, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за п. 65 «а» (за віком) полковника міліції ОСОБА_2, який знаходився у розпорядженні Управління МВС України на залізничному транспорті.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до МВС України було визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 07.03.2008 року № 442 о/с зі змінами, внесеними наказом МВС України від 19.05.2008 року № 872 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ, поновлено позивача на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті. Вирішено стягнути з МВС України в користь позивача 39711,36 грн. заробітку за час вимушеного прогулу. Постанову суду в частині поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті та стягнення грошового забезпечення в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

ОСОБА_2 звернувся до Відділу примусового виконання рішень ДДВС Міністерства юстиції України із заявами щодо відкриття виконавчих проваджень по примусовому виконанню виконавчих листів № 2а-299/08 від 06.10.2008 року Яворівського районного суду Львівської області про поновлення його на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті та стягнення з МВС України на його користь грошового забезпечення в межах суми платежу за один місяць в розмірі 5727 грн. 60 коп.

08.12.2008 року ДДВС Міністерства юстиції України відповідно до ст. ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на час вчинення відповідної виконавчої дії чи прийняття рішення) винесло постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 10385942 з виконання виконавчого листа № 2а-299/08, виданого 06.10.2008 року Яворівським районним судом Львівської області, якою боржника МВС України зобов'язано негайно виконати вказане вище рішення суду.

На виконання зазначених вище судового рішення та постанови про відкриття виконавчого провадження МВС України видало наказ від 23.12.2008 року № 1957 о/с «По особовому складу», яким скасовано пункт наказу МВС України від 07.03.2008 року № 442 о/с зі змінами, внесеними наказом МВС України від 19.05.2008 року № 872 о/с, в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України та поновлено полковника міліції ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті, про що повідомлено ДДВС Міністерства юстиції України листом від 26.12.2008 року № 6/1/1-6631.

У зв'язку з прийняттям МВС України зазначеного вище наказу від 23.12.2008 року ДДВС Міністерства юстиції України згідно з п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 21.01.2009 року винесло постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №10385942 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-299, виданого 06.10.2008 року Яворівським районним судом Львівської області в зв'язку з фактичним виконанням боржником судового рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій ДДВС Міністерства юстиції України щодо винесення зазначеної постанови про закінчення виконавчого провадження з таких підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» (у відповідній редакції).

Відповідно до ст. 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 цього Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів. Так, відповідно до вказаної вище статті, державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно з ст. 5 цього Закону державний виконавець здійснює заходи щодо своєчасного і повного виконання рішень, зазначеного у документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Підстави для закінчення виконавчого провадження передбачені ст. 37 даного Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, згідно з п. 8 ч. 1 даної статті однією з підстав для закінчення виконавчого провадження є фактичне повне виконання рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Порядок та особливості виконання рішень про поновлення на роботі визначені ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до вимог якої рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.

Крім того, відповідно до пп. 8.2.3 п. 8.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158, після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а в працівника з'являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Таким чином, як слідує із наведених вище правових норм, підставою для закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про поновлення на роботі є фактичне допущення працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення такого працівника, а не лише винесення наказу про поновлення працівника на роботі. А винесення боржником лише наказу про поновлення працівника на роботі без фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження. При цьому, фактичне допущення до виконання попередніх обов'язків встановлюється на підставі акту органу, що прийняв незаконне рішення.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що рішення про поновлення працівника на роботі без встановлення фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків не може вважатись виконаним в розумінні п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Також як правильно вказав суд першої інстанції, прийняття наказу МВС України від 23.12.2008 року № 1957 о/с «По особовому складу» щодо поновлення ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті не може вважатися виконанням рішення суду про поновлення працівника на роботі, оскільки, як встановлено судом, позивач не був фактично допущений до виконання попередніх обов'язків, чого не заперечують МВС України та Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті.

Таким чином, ДДВС Міністерства юстиції України при проведенні виконавчих дій не встановлено чи позивач фактичного допущений до виконання попередніх обов'язків на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті, а також чи складено органом, що прийняв незаконне рішення про звільнення позивача відповідного акту щодо його допущення до виконання вказаних обов'язків, а відтак, суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що дії ДДВС Міністерства юстиції України по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.01.2009 року ВП № 10385942 є протиправними.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі № 2а-6239/09/1370 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України напротязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Б.Заверуха

Судді О.М. Гінда

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

20.06.2013 року