ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2006 Справа № 39/261-06 (16/175-06)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Стуковенковій Н.В.
за участю представників:
прокурора: Акопова Л.В.- ст. прокурор відділу прокуратури області
позивача: Кнігін К.Г.- депутат Нікопольської міської ради
відповідача: ОСОБА_2- предст., дов. від 30.06.2006 року
ОСОБА_3- предст., дов. від 30.06.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(м. Нікополь Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2006р. у справі №39/261-06(16/175-06)
за позовом: Нікопольського міжрайонного природоохоронного прокурора Дніпропетровської області, заявленого в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради (м. Нікополь Дніпропетровської області)
до: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(м. Нікополь Дніпропетровської області)
про: розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2006 року по справі №39/261-06(16/175-06) (суддя Ліпинський О.В.) був задоволений позов Нікопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (м. Нікополь Дніпропетровської області), заявлений в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради (м. Нікополь Дніпропетровської області) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1(м. Нікополь Дніпропетровської області) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.06.2005р. №НОМЕР_1 та повернення земельної ділянки площею 0,0045 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, зазначеним рішенням стягнуто з відповідача на користь державного бюджету 85 грн. державного мита і на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач -фізична особа - підприємець ОСОБА_1(м. Нікополь Дніпропетровської області) подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2006 року по справі №39/261-06(16/175-06) і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про розірвання договору оренди. Скаржник зазначає, що рішення суду було винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення по справі. Зокрема, прокурором і судом порушенні приписи ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру” щодо підстав представництва у суді інтересів держави. Господарським судом не з'ясовано, а прокурором не визначено в чому саме виявилось порушення або загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій відповідача. Скаржник вважає, що висновок суду щодо порушення відповідачем п. 7.1 договору, яке виявилось у будівництві на наданій в оренду земельній ділянці капітальних будівель і споруд ґрунтується на припущенні. Приватним підприємцем 03.03.2006р. був отриманий дозвілНОМЕР_6 на розміщення малої архітектурної форми, на підставі якого були поновлені роботи по встановленню на наданій в оренду земельній ділянці малої архітектурної форми (згідно Паспорту прив'язки малої архітектурної форми, виданої КП “Архітектурно-планувальне бюро” Нікопольської міської ради). Опираючись на експертні висновки регіонального центру проектування і діагностики будівель та споруд УКК “Кривбасбуд” від 24.12.2005р., якими визначається, що збудований відповідачем фундамент на орендованій земельній ділянці не може бути використаний під малі архітектурні форми, господарський суд робить необґрунтоване припущення, що такий фундамент може бути використаний під капітальне будівництво. Підставою для скасування рішення підприємець називає і порушення судом першої інстанції ст. 43 ГПК України. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.06.2006р. було встановлено, що фундамент, виконаний за адресою: АДРЕСА_1 тимчасовий, є збірно-розбірною залізобетонною конструкцією для встановлення малої архітектурної форми і не є фундаментом капітального будівництва. Господарський суд не прийняв до уваги цього доказу, посилаючись на те, що зазначене рішення не набрало законної сили.
Нікопольський міжрайонний природоохоронний прокурор Дніпропетровської області у відзиву на апеляційну скаргу і у судовому засіданні пояснив, що відповідно до ст. 36-1 Закону “Про прокуратуру”, він самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом. Прокурор зазначив, що в порушення вимог п.7.1 договору оренди земельної ділянки і п. 2 Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності відповідач розпочав і продовжує по даний час на орендованій земельній ділянці будівництво капітальної споруди. Згідно з експертним висновком регіонального центру проектування і діагностики будівель та споруд УКК “Кривбасбуд” від 24.12.2005р., будівельні конструкції незавершеного будівництвом споруд, розташовані по АДРЕСА_1 класифікуються як фундаменти і використовуватися під малі архітектурні форми бути не можуть. ОСОБА_1вказані порушення не усунув, а тому відповідно до ст. 32 Закону України “Про оренду землі”, на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору.
Нікопольська міська рада -позивач -у відзиву на апеляційну скаргу і у судовому засіданні вказав, що відповідно до п.2 Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності мала архітектурна форма для здійснення підприємницької діяльності -це невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів. Таким чином, відповідач порушує покладені на нього обов'язки як договором, так і законодавством. Будівництво було розпочато відповідачем без дозволу на розміщення малої архітектурної форми, що є порушенням п.п. 6, 8 вищезазначених Типових правил. Крім того, у порушення п.7.1 Договору оренди земельної ділянки та п.2 Типових правил відповідач розпочав на орендованій земельній ділянці будівництво капітальної споруди. Посилання скаржника на демонтаж металевих конструкцій є недоречним, оскільки підприємцем не були демонтовані залізобетонні конструкції, які відповідно до експертного висновку регіонального центру проектування і діагностики будівель та споруд УКК „Кривбасбуд” від 24.12.2005 року класифіковані як фундаменти.
Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 року і від 31.10.2006 року розгляд справи відкладався.
Присутній у судовому засіданні 16.11.2006 року депутат Нікопольської міської ради Кнігін К.Г. зазначив, що міська рада погоджується із доводами апеляційної скарги і вважає судове рішення таким, що підлягає скасуванню.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухав прокурора і представників сторін, переглянувши матеріали справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 01 червня 2005 року між Нікопольською міською радою (орендодавець) і приватним підприємцем ОСОБА_1(орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (реєстраційний номер НОМЕР_1), відповідно до якого орендодавець на підставі рішення сесії Нікопольської міської ради від 29.04.2005 року НОМЕР_3 надав, а орендар прийняв в орендне користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2) площею 0,0045 га строком на 3 роки (п.п. 1.1, 2.1 договору). Умови використання земельної ділянки були визначені у п.4 договору -роздрібна торгівля та комерційні послуги (код 1.11.3). Відповідно до п.7.1 договору орендодавець повинен використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням без права будівництва капітальних будівель і споруд.
Рішенням сесії Нікопольської міської ради від 29.04.2005 року НОМЕР_3 також було визначено, що земельна ділянка надається під розміщення павільйону торгівлі без права будівництва капітальних будівель і споруд (т.1 а.с.7).
Як на підставу розірвання договору у судовому порядку прокурор у позовній заяві посилався на порушення орендарем п.п. 6, 8 Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Держбуду №227 від 13.10.2000 року - здійснення будівництва малої архітектурної форми без дозволу на розміщення малої архітектурної форми і порушення п.2 Типових правил та п.7.1 Договору оренди -будівництво на орендованій земельній ділянці капітальної споруди. Позовна заява була подана прокурором 05.06.2006 року.
На момент подання позову орендарем був отриманий дозвіл НОМЕР_4на розміщення малої архітектурної форми, який виданий 03.03.2006 року управлінням архітектури та містобудування виконавчого комітету Нікопольської міської ради (т.1 а.с.58), тому посилання прокурора на порушення відповідачем умов договору у цій частині не є обґрунтованим. Крім того, Дніпропетровський апеляційний господарський суд також враховує, що договір не містить умови щодо будівництва малої архітектурної форми без відповідного дозволу і не визначає таке будівництво як підставу для розірвання договору (п.7 і п.10.7 договору). Не зазначена така підстава розірвання договору і у Законі України „Про оренду землі”.
Другою підставою для розірвання договору прокурор зазначає будівництво капітальної споруди, тобто порушення орендарем п.7.1 договору -обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки. Відповідно до ст.25 Закону України „Про оренду землі” орендар земельної ділянки зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору (ст.32 Закону).
Факт ведення будівництва капітальної споруди на думку прокурора і позивача підтверджується експертним висновком стану незавершеної будівництвом споруди, розташованої по АДРЕСА_1 у м. Нікополі, який виконаний регіональним центром проектування і діагностики будівель і споруд учбово-курсового комбінату „Кривбасбуд” на замовлення управління архітектури і містобудівництва Нікопольської міської ради (т.1 а.с.16). Згідно зазначеного експертного висновку „будівельні конструкції незавершеної будівництвом споруди, розташовані по АДРЕСА_1 у м. Нікополі класифікуються як фундаменти і використовуватися під малі архітектурні форми бути не можуть”.
Місцевий господарський суд, задовольняючі позовні вимоги, поклав зазначений експертний висновок в основу судового рішення, пославшись при цьому на п.2 Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Держбуду №227 від 13.10.2000 року.
З такими доводами суду погодитися не можна, виходячи із наступного.
- ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2006 року в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 була призначена судова експертиза, проведення якої доручено державному головному територіальному науково-дослідному проектному інституту „Кримнііпроект” Керченському відділу інституту, а також ТОВ „СБ-Комплекс” (м. Нікополь). На вирішення експертів було поставлено питання: встановлення факту належності залізобетонної несучої конструкції, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 до збірно-розбірної залізобетонної основи малої архітектурної форми чи фундаменту капітального будівництва. Експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. У експертному висновку, зробленому Кримським науково-дослідним і проектним інститутом „Кримнііпроект” на підставі ухвали суду зазначено, що фундамент під торговий павільйон з обмеженим строком використання слід вважати тимчасовою спорудою і віднести до УІ групи капітальності (строк експлуатації менше 20 років). У технічному висновку, зробленому на підставі ухвали суду ТОВ фірмою „СБ-Комплекс” (м. Нікополь) зазначено, що залізобетонна конструкція є збірно-розбірною основою для встановлення малої архітектурної форми і не є фундаментом капітального будівництва. Зазначений експертний висновок і технічний висновок є письмовими доказами у справі відповідно до вимог ст.36 ГПК України і оцінюються судом поряд з іншими наданими сторонами доказами.
- Експертним висновком регіонального центру проектування і діагностики будівель та споруд, виконаним на підставі листа №НОМЕР_5 від 01.12.2005 року управління архітектури і містобудування Нікопольської міської ради визначено, що будівельні конструкції незавершеної споруди класифікуються як фундаменти;
- орендарю був затверджений паспорт прив'язки малої архітектурної форми і виданий дозвіл на розміщення малої архітектурної форми, тобто відповідач будував на залізобетонних конструкціях малу архітектурну форму, що не заборонено договором, оскільки заборона стосується тільки будівництва капітальних будівель і споруд, а не малої архітектурної форми на відповідній основі (фундаменті).
Отже, всі три експертні висновки надали висновок, що основа будівництва є фундаментом, який не може бути використаний як під капітальну будівлю, так і під малу архітектурну форму. Оскільки порушенням умов договору є проведення будівництва капітальних будівель і споруд, а позивач не довів, що відповідач здійснював таке будівництво, підстави для розірвання договору відсутні.
Крім того, апеляційний господарський суд також враховує, що станом на день прийняття постанови апеляційною інстанцією Типові правила розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджені наказом Держбуду №227 від 13.10.2000 року втратили чинність згідно наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 14 вересня 2006 року N303.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(м. Нікополь Дніпропетровської області) задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2006 року у справі №39/261-06(16/175-06) скасувати.
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М. Бахмат
(постанова виготовлена у повному обсязі 21.11.2006 року)