ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № Б13/016-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача),

Коваленка В.М.

розглянувши касаційну скаргуПАТ "БМ Банк"

на постанову та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року господарського суду Київської області від 04.02.2013 року

у справі господарського суду№ Б13/016-10 Київської області

за заявоюОСОБА_4

доВАТ "Білицька меблева фабрика"

провизнання банкрутом

ліквідаторСтецина І.В.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ОСОБА_4:не з'явилися,

ВАТ " Білицька меблева фабрика":Стецина І.В., ліквідатор,

ПАТ "БМ Банк":Порало Т.І. (довіреність №05-2/106 від 18.05.2013 року).

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2010 року порушено провадження у справі №Б13/016-10 про банкрутство ВАТ "Білицька меблева фабрика" (далі - боржника) за заявою ОСОБА_4 (далі - ініціюючого кредитора), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Київської області від 17.05.2010 року визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 4 533 720 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бичківського К.К.(том 1, а.с. 126 - 129).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Київської області від 30.08.2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 42 181 130, 75 грн., в тому числі з грошовими вимогами ПАТ "БМ Банк", що забезпечені заставою, які віднесено до першої черги задоволення: 5 729 213, 48 грн. основного боргу, 736 460, 31 грн. неустойки, 25 861 грн. судових витрат, 10 748 754, 99 грн. основного боргу, 528 609, 51 грн. неустойки, 25 812, 50 грн. судових витрат (том 5, а.с. 16 - 18).

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.12.2010 року введено процедуру санації боржника строком на 12 місяців до 13.12.2011 року, призначено керуючим санацією боржника голову правління боржника Швед В.В. та розпорядником майна - арбітражного керуючого Бичківського К.К., яких зобов'язано розробити та подати на затвердження до суду схвалений комітетом кредиторів план санації боржника (том 5, а.с. 73 - 75).

Постановою господарського суду Київської області від 22.08.2011 року припинено процедуру санації боржника, визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 22.08.2012 року, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бичківського К.К. (том 5, а.с. 133 - 136).

Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" №164 (4562) від 08.09.2011 року.

05.10.2011 року, як вбачається з відтиску штампа вхідної кореспонденції господарського суду Київської області, до суду звернулося ПАТ "БМ Банк" із заявою про визнання поточних кредиторських вимог до боржника на суму 6 384 429, 34 грн., що виникли з моменту порушення провадження у справі про банкрутство до відкриття ліквідаційної процедури у справі та становлять заборгованість по процентах, пені та комісійних за період з 15.04.2010року по 21.08.2011року за кредитними договорами №2006-12/DC від 03.04.2006 року та №09-2007 від 22.02.2007 року, заборгованість за якими визнана як конкурсні грошові вимоги та включена до реєстру вимог кредиторів на загальну суму 17 794 583, 79грн. (том 5, а.с. 147 - 176).

28.10.2011 року ПАТ "БМ Банк" подало до суду уточнення до заяви про визнання поточних кредиторських вимог, в якій просило визнати грошові вимоги до боржника, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та є забезпеченими заставою майна боржника, на загальну суму 13 512 573, 33 грн. (том 6, а.с. 81 - 86). Зокрема, заявник збільшив розмір первісно заявлених поточних грошових вимог на суму процентів, нарахованих за користування кредитними коштами відповідно до кредитного договору №2006-12/DC від 03.04.2006 року в період з 15.04.2010 року по 22.08.2011 року, що на його думку становить 7 128 143, 99 грн.

11.01.2013 року до господарського суду надійшла заява ПАТ "БМ Банк" про уточнення суми заявлених поточних грошових вимог, відповідно до якої банк просив визнати та включити до реєстру вимог кредиторів боржника у першу чергу задоволення грошові вимог на суму 9 815 124, 09 грн., що виникли за кредитним договором №2006-12/DC від 03.04.2006 року в розмірі 8 122 490, 39 грн. та за кредитним договором №09-2007 від 22.02.2007 року в розмірі 1 692 633, 70 грн. (том 6, а.с. 186 - 190).

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2012 року припинено повноваження ліквідатора боржника арбітражного керуючого Бичківського К.К., призначено новим ліквідатором боржника арбітражного керуючого Стецину І.В., продовжено строк ліквідаційної процедури у справі на шість місяців (том 6, а.с. 111 - 112).

Розгляд заяв ПАТ "БМ Банк" з поточними кредиторськими вимогами до боржника ухвалою суду від 01.11.2012 року призначено в судовому засіданні на 19.11.2012 року, який відкладався ухвалами суду від 19.11.2012 року, від 10.12.2012 року та від 14.01.2013 року (том 6, а.с 130, 145 - 146, 160, 200).

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.02.2013 року (суддя С.Ю. Наріжний) визнано грошові вимоги ПАТ "БМ Банк" до ВАТ "Білицька меблева фабрика", які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство №Б13/016-10 на суму 1 246 618, 36 грн., зобов'язано арбітражного керуючого Стецину І.В. включити визнані судом поточні вимоги заставного кредитора ПАТ "БМ Банк" на суму 1 246 618, 36 грн. окремо до реєстру вимог кредиторів в першу чергу та врахувати їх під час проведення розрахунків, в іншій частині заявлених кредиторських вимог ПАТ "БМ Банк" відмовлено (том 6, а.с. 257 - 263).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ПАТ "БМ Банк" (далі - скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 04.02.2013 року в частині відмови у задоволенні поточних вимог кредитора на суму 4 072 049, 26 грн. та визнати спірну суму грошових вимог банку до боржника та зобов'язати ліквідатора включити її до реєстру вимог кредиторів в першу чергу задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Гарник Л.Л., суддів: Верховця А.А., Доманської М.Л.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 04.02.2013 року у справі №№Б13/016-10 в частині відхилення грошових вимог ПАТ "БМ Банк" на суму 4 072 049, 26 грн. - без змін (том 7, а.с. 150 - 154).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 03.04.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 04.02.2013 року в частині відхилення грошових вимог ПАТ "БМ Банк" на суму 4 072 049, 26 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги скаржника про визнання спірних грошових вимог, що становлять суму відсотків, нарахованих за кредитним договором №2006-12/DC від 03.04.2006 року за період з 15.04.2010 року по 22.08.2011 року.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 536, 598, 629, 1048, 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 198, 232 Господарського кодексу України, статей 14, 23, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції статті, чинній на момент звернення зі спірними грошовими вимогами), статті 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 03.04.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 04.02.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника скаржника та ліквідатора боржника, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 1 Закону передбачено, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (в редакції статті, чинній на момент звернення зі спірними грошовими вимогами та на момент їх розгляду судом першої інстанції).

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 23 Закону (в тій же редакції), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Отже, постановою про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не припиняється нарахування інфляційних втрат та річних за користування грошовими коштами, оскільки вони є складовою частиною основного боргу (конкурсного зобов'язання) та можуть заявлятись в ліквідаційній процедурі боржника відповідно до частини 1, 2 статті 23 Закону з дотриманням строків подання грошових вимог кредиторів, зазначених в оголошенні про відкриття ліквідаційної процедури боржника, або у випадку поновлення судом таких строків відповідно до статей 53 ГПК України в межах строків ліквідаційної процедури згідно з частиною 5 статті 31 Закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (положення про позику).

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отож, до набрання чинності Законом України №661-VI від 12.12.2008 року, яким було внесено зміни до ЦК України та доповнено його статтею 10561 "Проценти за кредитним договором", до відносин зі сплати процентів за користування кредитом на підставі кредитних договорів, укладених до 10.01.2009 року, застосовувались положення про сплату процентів за договором позики, передбачені статтею 1048 ЦК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 10561 ЦК України, в редакції, що діяла з 01.01.2009 року по 15.10.2010 року, згідно із Законом України №661-VI від 12.12.2008 року, передбачено, аналогічно, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частин 1-3 статті 10561 ЦК України (в редакції, чинній з 16.10.2010 року по даний час), процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Отже, розраховуючи розмір поточної заборгованості по процентах, визначених кредитним договором, за період з 15.04.2010 року по 22.08.2011 року, судам належало перевірити відповідність розрахунків заборгованості по відсотках, поданих скаржником по обох кредитних договорах зазначеним нормам права та зазначеному періоду нарахування.

Пунктом 50 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року роз'яснено про те, що оскільки на передбачені статтями 536 та 625 ЦК України проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження у справі про банкрутство, то кредитор не позбавлений права подавати додаткові грошові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого Законом. Те саме стосується процентів за позику та кредит (статті 1048, 1054 та 1057 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в ході ліквідаційної процедури введеної постановою господарського суду Київської області від 22.08.2011 року, за наслідком здійсненої публікації про визнання боржника банкрутом в газеті "Урядовий кур'єр" №164 (4562) від 08.09.2011 року, скаржник 05.10.2011 року звернувся до суду із заявою про визнання поточних кредиторських вимог до боржника на суму 6 384 429, 34 грн., що виникли з моменту порушення провадження у справі про банкрутство до відкриття ліквідаційної процедури у справі та становили заборгованість по процентах, пені та комісійних за період з 15.04.2010 року по 21.08.2011 року за кредитними договорами №2006-12/DC від 03.04.2006 року та №09-2007 від 22.02.2007 року (том 5, а.с. 147 - 176).

Зазначена сума грошових вимог була збільшена скаржником заявою від 28.10.2011 року до 13 512 573, 33 грн., а заявою від 11.01.2013 року зменшена до 9 815 124, 09 грн. (том 6, а.с. 81 - 86, 186 - 190).

Суди встановили, що з розрахунків банку, доданих до заяви про визнання поточних грошових вимог до боржника та заяв про уточнення кредиторських вимог, вбачається, що спірні грошові вимоги на суму 4 072 049, 26 грн. становлять проценти за користування кредитними коштами відповідно до кредитного договору №2006-12/DC від 03.04.2006 року.

Судами встановлено, що відповідно до пункту 1.2. кредитного договору №2006-12/DC від 03.04.2006 року, кредит надається у вигляді відкличної невідновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 30.03.2009 року (том 6, а.с. 213-244).

Також суди встановили, що згідно з пунктом 1.6.1.2. зазначеного договору, проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до настання терміну, зазначеного в пункті 1.2. цього договору.

З огляду на встановлене, суди дійшли висновку про те, що нарахування банком процентів за користування кредитними коштами відповідно до спірного договору в період з 15.04.2010 року по 21.08.2011 року є безпідставним з огляду на те, що відповідно до пункту 1.2. договору, строк його дії закінчився 30.03.2009 року, тим самим виключивши можливість нарахування процентів за термін фактичного користування кредитом поза терміном дії договору.

Разом з тим, судами не прийнято до уваги, що відповідно до пункту 10.1 зазначеного договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому Договору (том 6, а.с. 220).

Відтак, висновки судів про припинення дії договору прийнято без врахування зазначеного пункту договору та положень статті 1048 ЦК України, якою визначено обов'язок зі сплати процентів до повного погашення позики та яка застосовується до кредитних договорів.

Також суди зазначили про те, що у первісній заяві про визнання поточних кредиторських вимог від 04.10.2011 року, що була подана скаржником в межах строку на пред'явлення поточних грошових вимог, що розпочався з моменту здійснення офіційної публікації оголошення про визнання боржника банкрутом, спірна сума кредиторських вимог в розмірі 4 072 049, 26 грн. не зазначалася, що свідчить про їх погашення з огляду на подання з пропуском строку на їх пред'явлення згідно частини 3 статті 23 Закону.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновком про погашення поточних грошових вимог скаржника на суму 4 072 049, 26 грн. за наслідком неподання їх у строк, визначений оголошенням про введення ліквідаційної процедури, оскільки відповідно до частини 1 статті 23 Закону, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися в межах ліквідаційної процедури, тривалість якої визначається постановою про введення ліквідаційної процедури, а уточнення структури грошових вимог кредитора (річні, інфляційні, основний борг) в межах заявленої грошової суми не заборонено законодавством про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що скаржником надано в обґрунтування поточних грошових вимог по процентах розрахунок за період з 15.04.2009 року по 21.08.2011 року, в той час як провадження у справі про банкрутство було порушено ухвалою суду від 15.04.2010 року. Отже, до суми поточних грошових вимог скаржником було включено частину конкурсної кредиторської заборгованості, яка не може розглядатися в ліквідаційній процедурі боржника та є погашеною відповідно до частини 2 статті 14 Закону, якщо вона не була заявлена кредитором в ході процедури розпорядження майном.

Відповідно до пункту 11 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212-VІ від 22.12.2011 року (далі - Закону №4212-VІ), положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом; положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки у спірному випадку ліквідаційна процедура боржника була введена 22.08.2011 року, до набрання чинності Законом №4212-VІ, то до розгляду поточних грошових вимог скаржника слід застосовувати норми законодавства про ліквідаційну процедуру, чинні в редакції на момент їх подання згідно зі Законом №2343-ХІІ.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 31 Закону, включаючи грошові вимоги кредитора на стадії ліквідаційної процедури до вимог першої черги, судам належить встановити чи було наявним заставне майно, яке б забезпечувало такі поточні грошові вимоги кредитора. У випадку відсутності заставного забезпечення грошових вимог такі вимоги повинні включатися до вимог 4 черги (основний борг, проценти, річні, інфляційні) та вимог 6 черги (пені, штрафи, фінансові санкції).

Обставин наявності предмету застави для повного забезпечення поточних грошових вимог судами не досліджувалося.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про часткове визнання та часткову відмову у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів боржника спірних поточних грошових вимог ПАТ БМ "Банк", тому прийняті у справі постанову апеляційного суду від 03.04.2013 року, якою розглядались спірні вимоги ПАТ "БМ Банк", та ухвалу суду першої інстанції від 04.02.2013 року необхідно скасувати, передавши справу на новий розгляд у зазначеній частині до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду необхідно дослідити обставини виникнення спірних грошових вимог скаржника саме в період здійснення провадження у справі про банкрутство та відповідність розрахунків процентів умовам укладених кредитних договорів та нормам цивільного законодавства, які регулюють кредитні відносини, відповідність розрахунків по пені строкам позовної давності для стягнення пені, періоду нарахування з 15.04.2010 року по 21.08.2010 року, обґрунтованість спірних кредиторських наявністю заставного забезпечення, а також з врахуванням встановленого дійти висновку про можливість визнання (відхилення) та черговість їх включення до реєстру вимог кредиторів на стадії ліквідаційної процедури.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПАТ "БМ Банк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року та ухвалу господарського суду Київської області від 04.02.2013 року про розгляд поточних грошових вимог ПАТ "БМ Банк" у справі №Б13/016-10 скасувати.

Справу №Б13/016-10 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.М. Коваленко