АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Корнієнко Т.Ю.,

суддів - Мосьондза І.А., Новова С.О.,

за участю прокурора - Тертичного О.А.,

засудженої - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Києва, громадянка України, з вищою освітою, яка не одружена, має на утриманні малолітнього сина, 2011р.н., не працює, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1, раніше неодноразово судима, останній раз 24.12.2010 р. Солом'янським райсудом м. Києва за ст. 185 ч. 2, 70 ч.4 КК України на 4 роки позбавлення волі;

27.07.2011 р. за постановою Новозаводського райсуду м. Чернігова на підставі ст. 83 КК України звільнена від відбування покарання до досягнення дитиною трирічного віку;

засуджена за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання, призначене вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 24.12.2010 року і остаточно призначено до відбуття 3 (три) роки 6 місяців позбавлення волі. По справі вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком, 10 серпня 2012 року, приблизно о 21 год .00 хв., ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні роздягальні на території футбольного стадіону за адресою м. Київ, вул. Янгеля, 7, діючи з корисливих спонукань та з метою особистого збагачення, пересвідчившись, що за її діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, таємно викрала із чоловічої сумки, яка знаходилась на лавці, майно, яке належить ОСОБА_2, а саме: мобільний телефон марки «Нокіа-101», вартістю 300 гривень, в якому знаходились сім-картка мобільного оператора «Лайф», що матеріальної цінності не представляє і на рахунку якої було 10 гривень, сім-картка оператора «МТС», що матеріальної цінності не представляє і на рахунку якої було 20 гривень, а також мобільний телефон марки «Нокіа-6700», вартістю 2000 гривень, в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора «Київ-стар», яка матеріальної цінності для потерпілого не становить і на рахунку якого було 10 гривень, та грошові кошти в сумі 200 гривень, після чого з місця вчинення злочину зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілому матеріальну шкоду на суму 2540 гривень.

В апеляції ОСОБА_1, вважаючи призначене покарання занадто суворим, просить вирок в частині призначеного покарання змінити, пом'якшити призначене їй покарання до двох років і шести місяців. В обґрунтування свого прохання зазначає, що має на утриманні малолітнього сина, який проживає з її матір'ю пенсійного віку, хворою на цукровий діабет. Також просить врахувати її стан здоров'я та наявність в неї ряду хронічних захворювань.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої на підтримку апеляції, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженої, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженої у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку, згідно до вимог ст. 365 КПК України не перевіряється у зв'язку з тим, що за згодою сторін, які не оспорювали фактичні обставини справи, докази не досліджувалися.

Будь-яких порушень кримінально-процесуального закону, в тому числі й вимог, передбачених ст.299 КПК України щодо встановлення скороченого порядку дослідження доказів судовою колегією не встановлено.

Визначена кваліфікація дій засудженої відповідає матеріалам справи і теж не оспорюється в апеляції.

Що стосується доводів засудженої про суворість призначеного покарання, то вони не заслуговують на увагу, бо переконливих доводів про це не наведено.

Навпаки, як вбачається з вироку, суд при призначенні покарання засудженій відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Так, обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття в скоєнному, сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини та стан здоров'я засудженої.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд обгрунтовано визнав рецидив злочину.

Суд також врахував дані про особу ОСОБА_1, що має шість судимостей, які в установленому законом порядку не погашені, знову вчинила умисний корисливий злочин, а тому вірно дійшов до висновку про неможливість її виправлення без ізоляції від суспільства.

Згідно матеріалів справи, 24.12.2010 року ОСОБА_1 була засуджена вироком Солом'янського районного суду м. Києва за ст. 185 ч. 2, 70 ч. 4 КК України на 4 роки позбавлення волі.

27.07.2011 р. відповідно до постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова вона була звільнена від відбування покарання до досягнення дитиною трирічного віку на підставі ст. 83 КК України.

Оскільки новий злочин засуджена вчинила в період відбуття покарання і до повного його відбуття, суд правильно призначив остаточне покарання на підставі ст. 71КК України шляхом часткового приєднання до призначеного новим вироком покарання невідбутого покарання за попереднім вироком.

При цьому суд врахував положення п.4 ст.71 КК України про те, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції та зміни вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року у зв'язку із суворістю призначеного засудженій покарання.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.ХІ Перехідних положень КК України 2012 року, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Судді:

Корнієнко Т.Ю. МосьондзІ.А. Новов С.О.

[1] Справа № 11/796/313/2013

справвідач Корнієнко Т.Ю.

справа № 11/796/1281/2013

категорія КК: ч. 2 ст. 185

головуючий у першій інстанції Педенко А.М.

доповідач Корнієнко Т.Ю.