ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2013 р. Справа №917/666/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кременчук

про стягнення грошових коштів у сумі 1376545,50 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Чуй А.І., довіреність від 20.03.2013 р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного тексту рішення (ст.85 ГПК України).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 1376545,50 грн. заборгованості за кредитним договором №11287011000 від 23.01.2008 року, з них: 653879,49 грн. - заборгованість за кредитом; 706892,76 грн. - заборгованість за відсотками; 13101,52 грн. - заборгованість по комісії; 1329,55 грн. - заборгованість за пенею по кредиту за період з 30.07.2012 р. по 28.01.2013 р.; 1328,71 грн. - заборгованість за пенею по відсоткам за період з 30.07.2012 р. по 28.01.2013 р.; 13,47 грн. - заборгованість за пенею по комісії за період з 30.07.2012 р. по 28.01.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позову наполягає, з мотивів зазначених у позовній заяві, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № №11287011000 від 23.01.2008 року .

Від відповідача ухвали суду від 10.04.2013 р., 30.05.2013 р., направлені за адресою, зазначеною у позові (АДРЕСА_1), повернулися з відміткою поштової установи - "За закінченням терміну зберігання". Відомості про вручення/невручення відповідачу ухвали від 20.06.2013р. станом на час розгляду справи відсутні.

На вимогу суду позивач надав Довідку №03/3-115 головного управління статистики у Полтавській області на час розгляду справи судом, згідно якої місцезнаходженням відповідача є:АДРЕСА_1 (тобто, та ж адреса, що зазначена у позові та на яку судом здійснювалася відправка кореспонденції), та відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (у матер.справи).

Таким чином, відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки. Судом неодноразово відкладався розгляд справи для належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду та надання можливості надати пояснення стосовно спору.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів (ухвала від 30.05.2013р.). В даному випадку цей строк закінчився, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

23.01.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та відповідачем був укладений кредитний договір №11287011000 (надалі - Кредитний договір, а. с. 8-11), за яким банк надав відповідачу кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в сумі ліміту кредитної лінії, що складає 654 850,00 грн., а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути надані кредитні кошти в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 654850,00 грн. (п.1.1 Договору).

При цьому сторони погодили наступне:

- Надання кредиту здійснюється у термін: 23.01.2008 р. (п. 1.2.1 Договору);

- відповідач у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 21.01.2011 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу ІІ договору. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку (п.1.2.2 Договору);

- за використання кредитних коштів встановлюється процентна ставка у розмірі14% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов договору (п. 1.3.1 Договору);

- за користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється у розмірі 28% річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї заборгованості відповідача по основній сумі боргу незалежно від розміру простроченої заборгованості (п.1.3.2 Договору);

- строк сплати процентів - з 01по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти. (п. 1.3.5 Договору);

- відповідач сплачує банку комісію за надання кредитної лінії у розмірі 1,0 % від суми фактично отриманих кредитних коштів за Договором (п. 1.3.6 Договору);

- відповідач сплачує банку комісію за керування кредитною лінією у розмірі 1,0 % від суми ліміту кредитування та комісію за керування кредитною лінією у розмірі 1,5 % від суми невикористаного ліміту кредитування (п. 1.3.7 Договору).

- цільове призначення (мета) кредиту :поповнення обігових коштів, здійснення витрат, пов'язаних з основною господарською діяльністю (п. 1.4 Договору);

- кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок відповідача НОМЕР_2 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням (п. 1.5 Договору);

- відповідач зобов'язується використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісії та інших платежів у порядку та терміни, встановлені договором (п. 4.1 Договору);

- за порушення відповідачем термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від відповідача, а відповідач при цьому повинен сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 0,4% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом "Факт/360" (метод факт передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством (7.1 Договору).

Договір підписано уповноваженим представником банку та відповідачем , скріплено печатками (копія - арк.9-10 справи, оригінал оглянуто у засіданні).

Як вбачається з матеріалів справи, АКІБ "Укрсиббанк" свої зобов'язання по перерахуванню кредитних коштів виконав (заяви на отримання кредиту - арк.12-16 справи погоджені відповідальною особою банку, виписка по даному кредитному договору за період з 23.01.2008 р. по 13.01.2013 р. - арк.17 справи).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання по сплаті кредиту, відсотків та комісії за користування кредитом, порушив строки повернення кредиту, передбачені умовами Кредитного договору, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість.

Як зазначає позивач, 08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (а.с. 32-50). Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 2949 2950. Відповідно до умов договору, Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» придбав Права вимоги за кредитами Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк».

Таким чином, на підставі Договору про купівлю-продаж прав вимоги за кредитами, а також статей 512, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу Україна, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» , укладеним між ФОП ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк». У матеріалах справи наявний Акт приймання-передачі документації за договором купівлі - продажу прав вимоги за кредитами від 8 грудня 2011 року стосовно відповідача (арк. справи 51) та акт приймання-передачі від 19.12.2011 року прав вимог за кредитами, які зазначені в договорі купівлі-продажу (а.с.52). Згідно довідки позивача №2415/451-13 від 13.06.2013 року, він прийняв на баланс 19.12.2011 року за кредитним договором 11287011000 від 23.01.2008 року заборгованість за кредитом: 653879,49 грн. та заборгованість за відсотками: 503240,63 грн.

Як вбачається з позовної заяви, станом на 28.01.2013 року позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 376 545,50 грн. заборгованості, що складається з:

заборгованості за кредитом - 653 879,49 грн.; заборгованості за відсотками - 706 892,76 грн.; заборгованості по комісії - 13 101,52 грн.; заборгованості за пенею по кредиту за період з 30.07.2012 р. по 28.01.2013 р.- 1 329,55 грн.; заборгованості за пенею по відсоткам за період з 30.07.2012 р. по 28.01.2013 р.- 1 328,71 грн.; заборгованості за пенею по комісії за період з 30.07.2012 р. по 28.01.2013 р.- 13,47 грн.

У зв'язку з невиконанням боржником умов Кредитного договору, позивач надіслав відповідачу Претензію №02.1-6914 від 07.02.2013 року про повернення кредитних коштів (а.с 27). Однак, вимоги відповідач не виконав, борг не погасив.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правочин щодо заміни кредитора вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов"язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст.513 ЦК України). Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов"язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов"язанні відбувається без згоди боржника,я кщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор повинен передати новому кредиторові документи,які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення; боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов"язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора (ст.517-518 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1056 ЦК України).

За змістом ст.ст. 1048, 1 056 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється Договором.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 653879,49 грн. - заборгованості за кредитом; 706892,76 грн. - заборгованості за відсотками; 13101,52 грн. заборгованості по комісії є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч.2 ст.258 ЦК України).

Щодо стягнення заборгованості за пенею по кредиту за період з 30.07.2012 р. по 28.01.2013 р. - 1 329,55 грн.; заборгованості за пенею по відсоткам за період з 30.07.2012 р. по 28.01.2013 р. - 1 328,71 грн. заборгованості за пенею по комісії за період з 30.07.2012 р. по 28.01.2013 р. - 13,47 грн., то ухвалами від 30.05.2013, 20.06.2013 р. суд зобов'язував позивача надати суду письмові пояснення стосовно періодів нарахування пені по кредиту, відсоткам, комісії та пені за несвоєчасне повернення комісії; обґрунтувати обрання саме такого періоду нарахування - з 30.07.2012 р. по 28.01.2013 р.

Позивач вимог ухвали суду не виконав, жодних пояснень стосовно періодів нарахування пені по кредиту, відсоткам, комісії та пені за несвоєчасне повернення комісії не надав, в судовому засіданні представник позивача пояснити обрання саме такого періоду нарахування - з 30.07.2012 р. по 28.01.2013 р. не зміг.

Враховуючи, що при нарахуванні пені, період за який вона нараховується, має істотне значення та суд не може самостійно, без належного обґрунтування з боку позивача, визначити цей період, а вимоги ухвал суду у цій частині позивачем двічі не виконані без поважних причин, суд позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею по кредиту за період з 30.07.2012 р. по 28.01.2013 р. - 1 329,55 грн.; заборгованості за пенею по відсоткам за період з 30.07.2012 р. по 28.01.2013 р. - 1 328,71 грн.; заборгованості за пенею по комісії за період з 30.07.2012 р. по 28.01.2013 р. - 13,47 грн., залишає без розгляду.

Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних доказів, що спростовували б факт наявності заборгованості чи її розмір, не надав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних заперечень проти позову не надав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача враховуючи приписи т.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,49,75,81, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, інші реквізити не відомі) на користь ПAT «Дельта Банк" ( юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б; поштова адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39, п/р 373910011 в AT «Дельта Банк», МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020) 653879,49 грн. - заборгованості за кредитом; 706892,76 грн. - заборгованості за відсотками; 13101,52 грн. заборгованості по комісії та 27477,47 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовні вимоги залишити без розгляду.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.06.2013 р.

Суддя О.С. Мацко