ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2006 Справа № А25/143
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Крутовських В.І.(доповідач)
суддів: Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К.
при секретарі судового засідання Врона С.В.
Представники сторін:
від позивача: Швець Б.В., довіреність №б/н від 13.10.06, представник;
від відповідача: Рівна В.В., довіреність №305 від 17.02.06, юрисконсульт;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпопетровської області від 17.07.06р. у справі № А25/143
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальський кар"єр", м.Дніпропетровськ
до Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ
про скасування рішення.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2006 р. суддя Чередко А.Є. позовні вимоги позивача задовольнив. Скасував рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області про застосування економічних санкцій внаслідок порушення державної дисципліни цін №131 від 17.04.2006р. Та також було стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 3грн.40коп.
Не погоджуючись з постановою суду Державна інспекція з контролю за цінами у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ просить її скасувати, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та судом неповно з”ясовані обставини та докази, що мають істотне значення для справи, та неправильно застосовані норми матеріального права.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Рибальський кар”єр”, м.Дніпропетровськ у запереченні на апеляційну скаргу посилається на необґрунтованість вимог апеляційної скарги. Вважає, що постанова суду прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, суд правильно встановив всі обставини справи, тому просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
17.04.2006р. позивачем було прийняте рішення №131 про застосування до відповідача економічних санкцій внаслідок порушення державної дисципліни цін та про вилучення в доход державного бюджету 23 487, 34грн. і застосування штрафу в сумі 46 974,68грн за завищення тарифу на передачу електричної енергії субспоживачам, що є порушенням вимог Постанови НКРЕ України від 02.04.2001р. №309 “Про затвердження Порядку визначення тарифів на передачу електричної енергії місцевими електромережами та тарифів на постачання електричної енергії для ліцензіатів з постачанням електричної енергії за регульованим тарифом” та п.8.10 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. Вказане рішення було прийнято на підставі акту перевірки порядку встановлення і застосування цін тарифів від 05.04.2006р. №341. При проведенні перевірки відповідач дійшов висновку, що позивач безпідставно пред”являв к оплаті субспоживачам завищений тариф за сумісне використання технологічних електричних мереж, що суперечить п. 6.32 Правил користування електричною енергією, а також безпідставно пред”являв до оплати за передачу електроенергії садовому товариству “Аргус” ціни за тарифом, який встановлено для промислової групи підприємств.
У грудні 2004р. позивач уклав договір з ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” на постачання електроенергії . До електромереж позивача підключено ще шість субспоживачів, у тому числі і субспоживач садове товариство “Аргус”. У січні 2005р. позивач листами повідомив субспоживачів про необхідність укладення прямого договору з енергопостачальною компанією на постачання електроенергії. Договір з ВАТ ЕК “Дніпрообленерго” було укладено лише одним із субспоживачів –ДП “Інститут технічної механіки” НАНУ. В зв”язку з чим позивач з іншими субспоживачами уклав типові договори на спільне використання технологічних мереж основного споживача. Згідно п.1 договору, основний споживач зобов”язується забезпечити передачу електроенергії в межах величин, дозволених субспоживачу до використання, а субспоживач своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отриманні послуги, в тому числі за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Плата за надання послуг по передачі електричної енергії, передбачених типовими договорами на спільне використання технологічних мереж основного споживача встановлювалась позивачем та субспоживачами шляхом підписання щомісячних додаткових угод до договорів з врахуванням фактичних витрат позивача на утримання електричних мереж та обсягів спожитої електроенергії, яку позивач відшкодовує енергопостачальній компанії за встановленим йому тарифом.
У позивача відсутня ліцензія на постачання та передачу електроенергії, отже він не є ліцензіатом, згідно Порядку визначення роздрібних тарифів на електричну енергію, тарифів на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифів на постачання електроенергії для ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, купованої ними на Оптовому ринку електроенергії України, затверджений постановою НКРЕ України від 02.04.2001р. №309. Ця постанова стосується тих ліцензіатів, які уклали договір безпосередньо з ДП “Енергоринок” про реструктуризацію заборгованості за електроенергію, куповану на Оптовому ринку електричної енергії України та виконують поточні зобов”язання з повної оплати електроенергії, купованої на ОРЕ, згідно з договором між ДП “Енергоринок” та ліцензіатом з моменту вступу в дію договору про реструктуризацію заборгованості.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що у зазначеному спірному рішенні та акті перевірки, не зазначено, який саме пункт Порядку порушено позивачем, та які саме тарифи він повинен був застосовувати. Між тим, садове товариство “Аргус” не укладало прямого договору на постачання електроенергії з постачальником, отже товариство використовує ту електроенергію, що постачається позивачу за тарифом, передбаченим для промислової групи підприємств. Тому у позивача були відсутні правові підстави для передачі садовому товариству “Аргус” електроенергії за тарифом, що є меншим ніж той, за яким електроенергія постачається позивачу та компенсації цієї різниці за свій рахунок перед енергопостачальною компанією.
Крім того, слід звернути увагу на те, що в акті перевірки №341 від 05.04.2006р. відсутнє вказання на порушення позивачем п.8.10 Правил користування електроенергією, а також відсутня вказівка які конкретно пункти Порядку визначення тарифів на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифів на постачання електроенергії для ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом затверджене постановою НКРЕ України №309 від 09.04.2001р.
Пункт 8.10 “Правил користування електричною енергією”, на який посилається відповідач у спірному рішенні, також не має посилань, які ж порушення були зроблені позивачем, оскільки розділ 8 вказаних правил віднесений до регулювання умов припинення або обмеження постачання та передачі електричної енергії. До того ж, з 29.11.2005р. згадані правила взагалі не містять п.8.10 (Постанова НКРЕ від 17.10.2005р. №910 “Про внесення змін до Правил користування електричною енергією”, яка набула чинності 29.11.2005р.
Отже, укладення позивачем договорів на спільне використання технологічних мереж основного споживача зі субспоживачами та встановлення сторонами цих договорів розміру вартості послуг позивача не суперечить чинному законодавству України та є правом останнього, яке передбачено ст.ст. 320, 627 ЦК України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що у діях відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення. Судом першої інстанції було правомірно скасовано рішення відповідача щодо застосування економічних санкцій до позивача внаслідок порушення державної дисципліни цін №131 від 17.04.2006р.
Підстав для задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається, тому постанова суду скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного| судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2006р. у справі №А25/143 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом| одного місяця з дня складення ухвали| в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий В.І. Крутовських
Суддя А.К. Дмитренко
Суддя А.Є. Прокопенко
З оригіналом згідно
Помічник судді: Н.О.Стрюк