Справа № 2-561/2008 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 жовтня 2008 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі судді Зоріної Д.О., при секретарі Скічко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місці Кременчуці цивільну справу за позовом фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, -
ВСТАНОВИВ :
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, згідно якого просили суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 22 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою та зареєстрований в реєстрі за № 5065.
Свої вимоги позивачі мотивували тим, що в січні 2008 року між ними та відповідачем ОСОБА_3, який є їхнім сином, було досягнуто згоди про складення на користь останнього заповіту. Маючи намір вчинити зазначений вище правочин, 27 січня 2008 року позивачі з»явилися до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. з метою оформлення належним чином заповіту. У зв»язку з вадами зору ОСОБА_1 не мав змоги особисто пересвідчитись щодо змісту документа, а отримавши 28 січня 2008 року копію договору, позивачі виявили, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1. Даний правочин був вчинений ОСОБА_1 внаслідок помилки з його боку та обману з боку відповідача, оскільки ОСОБА_1 мав намір скласти заповіт, а не подарувати належний йому будинок з господарськими будівлями.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, крім того вказали, що необхідність складання заповіту їх син - ОСОБА_3 пояснив тим, що складені на його користь в 1994 році заповіти на даний час втратили чинність, тому при підписанні документів у позивачів не було сумнівів у тому, що вони дійсно склали саме заповіт на користь свого сина - ОСОБА_3.
Представник позивачів ОСОБА_4, та адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд постановити рішення, яким визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 22 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою та зареєстрований в реєстрі за № 5065..
В ході судового розгляду справи відповідач ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свої заперечення тим, що маючи намір подарувати йому своє майно, батьки - позивачі по справі, належним чином оформили право власності на самочинно збудовані господарські будівлі та при цьому видали на його ім»я доручення, що давало йому право на ведення справи в суді та звернення до КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» для реєстрації права власності на нерухоме майно.
Представник відповідача ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що маючи особисті довірчі відносини з сином, позивачі уклали на його користь договір дарування належного їм на праві власності будинку з господарськими будівлями, і лише після сварки з сином звернулися до суду з даний позовом.
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О.В. в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином увідомлений про час та місце слухання справи.
Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, представника позивачів ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_6, приймаючи жо уваги покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 4 вересня 1974 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л.І., ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1.
Згідно рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 14 грудня 2007 року ОСОБА_1 належить самочинно збудоване нерухоме майно - веранда літ. «а1», гараж літ. «Е» та сарай літ. «б», розташовані по вулиці Ленінградській в місті Кременчуці.
Як вбачається із заповітів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 11 квітня 1994 року, посвідчених державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори, останні заповіли все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося ОСОБА_3.
Згідно листа Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори за вихідним номером 598/2-27 від 11 березня 2008 року зазначені вище заповіти були скасовані заявами від 3 березня 2008 року.
22 січня 2008 року між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_3 з іншого боку було укладено договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В.
Відповідно до умов зазначеного вище договору ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дар житловий будинок з господарськими будівлями, розташований АДРЕСА_1, що в цілому складається з: житлового будинку літ. А,а,а1,аг, житловою площею 43,9 кв.м., загальною площею 76,3 кв.м., сараю літ. Б, льоху літ. Бп, сараю літ. Б, вбиральні літ. Г, гаражу літ. Е, зливної ями літ. Ж, колодязя літ. К, огорожі № 1-3, бруківки І, ІІ, розташованого на земельній ділянці Державного фонду, загальною площею 540 кв.м.
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 кожний окремо вказали, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали намір скласти заповіт на користь свого сина ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_12 вказав, що йому відомо про намір позивачів передати належний їм будинок сину - відповідачу по справі ОСОБА_3, однак яким чином буде оформлений такий правочин свідку невідомо.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_17 зазначили, що позивачі мали намір укласти з відповідачем договір дарування свого будинку.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які являються працівниками Крюківського РВ Кременчуцького міського управління УМВС України в Полтавській області, підтвердили факт звернення відповідача ОСОБА_3 до Крюківського РВ з приводу того, що його батьки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з якими він разом проживає, перешкоджають йому потрапити до будинку та відмовляються відчинити двері.
Допитаний судом лікар-окуліст Другої міської лікарні міста Кременчука ОСОБА_15 вказав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували на лікуванні з приводу захворювань зору, та на час укладення спірного правочину, тобто станом на 22 січня 2008 року, ОСОБА_1 мав 10 відсотковий показник зору та при корекції зору - 20 відсотковий показник.
Зазначені вище свідчення лікаря-окуліста Другої Кременчуцької міської лікарні підтверджуються наявним в матеріалах справи копіями амбулаторних карток ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Згідно вимог статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.
Положеннями частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Статтею 229 Цивільного кодексу України передбачено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значенні має помилка щодо природи правочину, прав та обов"язків сторін, таких властивостей і якостей речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Відповідно до положень статті 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті.
Згідно статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов"язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Таким чином, враховуючи обставини укладення спірного правочину, те, що відповідач є рідним сином позивачів, між ними склалися особисто довірчі відносини, наявність значних вад зору позивача ОСОБА_1, у зв»язку з чим він особисто не мав змоги пересвідчитись щодо змісту підписаних ним паперів, суд, вважає, достовірно доведеним факт вчинення позивачем правочину внаслідок обману та помилковість його переконань щодо суті та істотних умов фактично укладеного договору.
Відповідно до частини 1 статті 57 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами статті 58 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідачем ОСОБА_3 в якості доказів на підтвердження його заперечень надано роздруківки його телефонних розмов з позивачкою ОСОБА_2, однак, відповідно до вимог статей 57, 58 Цивільно-процесуального кодексу України суд вважає дані роздруківки неналежним доказом по справі та не приймає їх до уваги при вирішенні спору, оскільки ОСОБА_2 не являється власником будинку, що став предметом спірного правочину та не являється учасником останнього.
Враховуючи викладене, аналізуючи матеріали справи, документи, приймаючи до уваги пояснення позивача ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, представника позивачів ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_6, приймаючи жо уваги покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17,, а також те, що в судовому засіданні достовірно доведено факт вчинення позивачем ОСОБА_1 правочину під впливом обману, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування законними та обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки вона не являється власником майна, що є предметом оспорюваного правочину, та не є однієї зі сторін останнього.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 судом задоволені, у відповідності до вимог частини 1 статті 88 Цивільно-процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім та документально підтверджені судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 788 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Керуючись статтями 10,11,60,81,84,88,212,213,215 Цивільно-процесуального Кодексу України, статтями 202, 203, 215, 230Цивільного Кодексу України, -
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1, укладений 22 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 788 грн. 50 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В задоволенні позовних вимог фізичної особи ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_3 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 4 статті 295 ЦПК України.
Суддя :