ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 03/2897 а
"09" листопада 2006 р. м. Черкаси
Господарський суд Черкаської області, в складі: головуючого - судді Єфіменко В.В.,
з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;
за участю представників сторін:
від позивача: Дмитренко О.С., за довіреністю,
від відповідача: Сущанський В.С. за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Черкаси
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Полянецьке”, с.Полянецьке Уманського району,
про стягнення 10450 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про стягнення з відповідача штрафних санкцій за незайняті інвалідами у 2005 р. робочі місця з мотивів порушення ним вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідач у письмовому запереченні на позов та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що відповідачем виконано вимоги ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і вжито всіх заходів щодо забезпечення працевлаштування інвалідів.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ч.3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 19 Закону для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання в 2005 році встановлювався норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працювало від 15 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Керівники підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Ст. 20 Закону передбачено, що підприємства (об’єднання), установи, організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, не пізніше 15 квітня наступного року, штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Отже, у разі невиконання підприємством в 2005 році встановленого законом нормативу, воно зобов’язане сплатити штрафні санкції не пізніше 15 квітня 2006 року.
У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства, установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Аналіз зазначених положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 ст. 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу 2 пункту 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою КМУ №1434 від 26.09.02р.), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Як вбачається із матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році у відповідача складала 119 особи, чотири відсотки від цієї кількості складає 5, тобто для відповідача норматив на 2005 рік складав 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів, з яких 3 числиться в штаті працівників, отже, в 2005р. інвалідом було не зайнято 2 робочих місця.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідачем 20.01.2005 р. на загальних зборах учасників ТОВ “Полянецьке” вирішено створити у 2005 р. робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності штатних працівників підприємства, що підтверджується протоколом № 2 від 20.01.2005 р.
Відповідач, в зв”язку з наявністю вільних вакантних посад, щомісячно протягом 2005 р. направляв інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується звітами про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках (типова форма № 3-ПН) за 2005 р., поданих до Уманського районного центру зайнятості, звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. і досліджених в судовому засіданні.
Факт звернення відповідача до позивача щодо наявності у нього вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів і заповнення вакансій підтверджується листом Уманського районного центру зайнятості від 05.06.2006 р. № 516.
Ст. ст. 72, 73 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав доказів того, що ним у 2005 році для працевлаштування до відповідача направлялись інваліди, або відповідачем було відмовлено у працевлаштуванні кому-небудь з інвалідів.
Суд приходить до висновку, що відповідач здійснив всі можливі заходи по самостійному розшуку та працевлаштуванню інвалідів на підприємстві, його вина в відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не доведена, тому штраф як адміністративно-господарська санкція не може бути застосована, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст.94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити повністю.
Про апеляційне оскарження постанови може бути подана заява до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ В.В. Єфіменко