Провадження 1-кп/168/35/13

Справа № 168/447/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.06.2013 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Хаврони О.Й,

при секретарі Ковальчуку А.А.,

з участю: прокурора Нечаї О.П.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинувачених - ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Стара Вижівка в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с.Мозово Старовижівського району Волинської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, має двох неповнолітніх дітей, зареєстрований в АДРЕСА_1, судимого :

вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 27.04.2010 р. за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі,

звільнений умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 21 день,

вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15.02.2013 р. за ч.1 ст.187 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на п'ять років позбавлення волі, перебуває під ватрою з 26.12.2012 р.

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с.Карпилівка Камінь-Каширського району Волинської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, проживає та зареєстрований в АДРЕСА_2, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з ОСОБА_2 та з особою, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, 22.11.2012 р. близько 22.25 год., знаходячись перед входом до приміщення приймального відділення Старовижівської ЦРЛ в смт. Стара Вижівка в громадському місці, умисно грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, а саме до існуючих норм та правил поведінки, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась в тому, що кидали камінням по вікнах і працівниках лікарні. У відповідь на зауваження потерпілого ОСОБА_1 безпричинно нанесли удари руками і ногами по різних ділянках тіла потерпілому, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу в ділянці голови, саден в ділянці лівого та правого ліктьового суглобу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину визнав частково і дав показання про те, що близько 22.00 год. 22.11.2012 р. в смт.Стара Вижівка коли він з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 приїхали в смт.Стара Вижівка, біля районної лікарні між ними та циганами, що проживають в смт.Стара Вижівка розпочалась бійка. Після її закінчення він побачив, що його брат ОСОБА_5 втікає, а за ним біжить потерпілий, тому він почав наздоганяти потерпілого, звалив з ніг, після чого почав із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 наносити удари руками і ногами потерпілому, а після приїзду працівників міліції, втік. Зазначив, що він особисто бив потерпілого руками та ногами, наніс близько 20 ударів, однак камінням по вікнах лікарні він, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не кидали, а потерпілого прийняли за цигана, бо в той час на вулиці було темно. Також зазначив, що у вчиненому розкаюється.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину визнав частково, дав показання про те, що 22.11.2012 р. він, будучи в стані алкогольного сп'яніння, з ОСОБА_2 і ОСОБА_5 приїхали в смт.Стара Вижівка. Біля лікарні - приймального відділення у них із особами циганської національності відбулась бійка, після якої він побачив як потерпілий побіг за ОСОБА_5, він з ОСОБА_2 побігли за потерпілим, і втрьох почали бити потерпілого руками та ногами по різних ділянках тіла, однак по вікнах каміння не кидали. Коли приїхали працівники міліції, його забрали у райвідділ, де він і розповів як усе відбувалось. Подробиць не пам'ятає, оскільки був у стані сп'яніння. Зазначив, що побили потерпілого тому, що він зробив їм зауваження щоб не кидали каменів по вікнах, а іншим циганам - ні, просить його суворо не карати та не обрати покарання у виді позбавлення волі, зазначив, що у вчиненому розкаюється.

Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченими, факт вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину підтверджується такими зібраними у кримінальному провадженні доказами.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що 22.11.2012 р. на території лікарні в смт.Стара Вижівка між обвинуваченими та іншими циганами розпочалась бійка, у ході якої вони сварились, бились, кидались камінням, яке летіло також і в сторону лікарні, у зв'язку із чим він зателефонував у міліцію. Пізніше обвинувачені, з якими був ще один неповнолітній, повернулись до лікарні і в одного із них було каміння в руках, тому він зробив зауваження, щоб не кидав каміння по вікнах та, вийнявши мобільний телефон, почав телефонувати в міліцію. Останній почав втікати, він побіг за ним, щоб той не кидав каміння по вікнах. До нього підбігли ОСОБА_2 та ОСОБА_3, збили з ніг і почали втрьох бити. Він, вирвавшись, почав втікати в сторону приймального відділення, назустріч вийшла ОСОБА_8 яка кричала, щоб припинили бійку, і хтось із них почав кидати по вікнах лікарні та в сторону ОСОБА_8, яка закривалась руками від каменів, а ОСОБА_2 почав із нею сваритись. ОСОБА_2 наполегливо намагався зайти в приміщення приймального відділення, до жінки, яка туди втекла, але його не впускали працівники лікарні, при цьому обвинувачені голосно кричали та нецензурно висловлювались.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дала показання про те, що 22.11.2012 р. біля приміщення лікарні в смт.Стара Вижівка у неї виникла сварка із ОСОБА_2, який погрожував їй, і вона втекла в приміщення лікарні, ОСОБА_2 хотів забігти за нею, кричав та нецензурно висловлювався при цьому, однак працівники лікарні його не впускали всередину лікарні. ОСОБА_3 був у стані алкогольного сп'яніння. Бачила, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 побили потерпілого руками та ногами, в присутні працівників лікарні виражалися нецензурно та декілька разів кидали по вікнах лікарні камінням. Ці показання свідка ОСОБА_9 суд бере до уваги, оскільки вони відповідають обставинам справи, узгоджуються із іншими здобутими доказами у справі.

Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_9 про те, що в обвинувачених був ніж і про те, що вони побили потерпілого тому, що останній захистився за неї, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_8 та обвинувачених.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 дала показання про те, що у вечері 22.11.2012 р. вона перебувала на чергуванні, почула крики і шум на вулиці на території лікарні, вона з колегами вийшла на вулицю, там відбувалась бійка між циганами. Потім ОСОБА_2 повернувся і підбіг до входу приймального відділення та намагався зайти всередину до його дружини, яка сховалась туди, намагався її побити (так сказала ОСОБА_9), при цьому штахети, які тримав у руках, він залишив на вулиці перед приймальним відділенням, вона попросила ОСОБА_2 вийти, на її зауваження він висловлювався нецензурно, вийшов з приймального відділення, відійшов вбік, взяв каміння та почав кидати ним в її сторону та в сторону вікон лікарні, від чого вона закривалась руками. Охоронець лікарні почав захищати майно лікарні, зробивши їм зауваження за вікна і штахети, які вони перед тим раніше вирвали із паркану біля інфекційного відділення, і обвинувачені його побили. Під час бійки обвинувачені сварились, нецензурно висловлювались, обоє кидали камінням.

Вина обвинувачених також підтверджується:

- протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння № 105 від 23.11.2012р., згідно з яким ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння /а.с. 31/;

- висновком експерта № 292 від 23.11.2012р., згідно з яким в ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу в ділянці голови, саден в ділянці лівого та правого ліктьового суглобу. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмета (предметів) без відображення контактуючих поверхонь останнього (останніх), терміном утворення не більше однієї доби до моменту обстеження, можливо при обставинах вказаних в постанові. Тілесні ушкодження ОСОБА_1 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Судово-медичних даних про взаєморозташування нападника і потерпілого в момент нанесення ушкоджень та даних, що вище перераховані ушкодження утворились при падінні з висоти власного зросту немає, хоча не виключається, що садна в ділянці ліктьових суглобів могли утворитися при падінні з висоти власного зросту на тверду поверхню /а.с. 49/;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2013р., згідно з яким потерпілий ОСОБА_1 вказав, що особа, яка наносила йому тілесні ушкодження зображена на фото № 2; згідно з довідкою до протоколу пред'явлення для впізнання від 27.02.2013р. на фотознімку під №2 зображений ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 77-79/;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2013р., згідно з яким потерпілий ОСОБА_1 вказав, що особа, яка наносила йому тілесні ушкодження зображена на фото № 3; згідно з довідкою до протоколу пред'явлення для впізнання від 27.02.2013р. на фотознімку під №3 зображений ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 83-85/;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 28.02.2013р., згідно з яким в ході процесуальної дії потерпілий ОСОБА_1 вказав на місце, що знаходиться біля входу до приймального відділення Старовижівської ЦРЛ, де йому обвинувачені нанесли тілесні ушкодження /а.с. 88-89/;

- протоколом огляду місця події від 13.04.2013р., згідно з яким в ході процесуальної дії встановлено, що місцем вчинення злочину є територія при вході приймального відділення Старовижівської ЦРЛ, ліворуч від входу до лікарні на відстані 30 м. знаходиться дерев'яний паркан, праворуч знаходиться одноповерхове приміщення білого кольору, за яким продовжується паркан /а.с.128-130/;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 13.04.2013р., згідно з яким в ході процесуальної дії обвинувачений ОСОБА_3 вказав на місце, де він з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 побили ОСОБА_1, а саме: на місце, що знаходиться біля входу до приймального відділення Старовижівської ЦРЛ та на місце з якого вони кидали камінням в сторону приміщення Старовижівської ЦРЛ /а.с. 131-134/.

Показання обвинувачених про те, що вони не кидали камінням спростовуються зібраними у справі доказами.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 умисного грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, тобто злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є сприяння розкриттю злочину під час досудового розслідування, наявність на його утриманні малолітньої дитини, обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Суд також враховує, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав частково, однак зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно /а.с.100/, на обліках в психіатра та в нарколога не перебуває /а.с.102/, не працює, думку потерпілого, який не має претензій до обвинуваченого, і вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, що передбачений санкцією ч.2 ст. 296 КК України.

Враховуючи обставини справи, особу винного, наявність пом'якшуючих покарання обставин, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без відбування покарання й звільнення його на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням - із встановленням іспитового строку тривалістю два роки, але за умови контролю за його поведінкою та з покладенням на нього, відповідно до статті 76 КК України, обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є сприяння розкриттю злочину в ході досудового розслідування, наявність у нього двох неповнолітніх дітей, обставин, що обтяжують покарання немає.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, особу винного, який за місцем проживання характеризується негативно /а.с.68/, раніше притягувався до кримінальної відповідальності /а.с. 65/, на обліках в психіатра та в нарколога не перебуває /а.с. 70/, думку потерпілого, який претензій до обвинуваченого не має.

Суд також враховує, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому, однак частково визнав вину, тому не вбачає підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України і вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк, що передбачений санкцією ч.2 ст.296 КК України.

Враховуючи обставини справи, особу винного, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання підсудного можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Оскільки ОСОБА_2 вчинив злочин до постановлення вироку Ковельським міськрайонним судом Волинської області від 19.04.2013р., суд призначає йому остаточне покарання за сукупністю злочинів відповідно до ч.4 ст.70 КК України, застосовуючи принцип часткового складання призначених покарань.

Клопотань щодо зміни запобіжного заходу не заявлялось.

Керуючись ст.ст. 368, 371, 374 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю два роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Обраний щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання залишити без змін до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання з покаранням, призначеним за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15.02.2013 року, остаточне покарання ОСОБА_2 призначити 5 (п'ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з 26.12.2012 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення, обвинуваченим, який перебуває під вартою - в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору, учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О. Й. Хаврона