ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" листопада 2006 р. Справа № 13/5305
Господарський суд Черкаської області в складі судді Г.М. Скиби при секретарі Дяченко Т.В. у відкритому судовому засіданні розглянув справу від 19.10.2006 року за позовом КЕВ м. Черкаси (МО України)
до відповідача –виконкому Сунківської сільської ради, с. Сунки Смілянського району
про встановлення факту права власності за КЕВ м. Черкаси на будівлю казарми №21 в адмінмежах Сунківської сільської ради на кілометрі 208 +900 автошляху Київ-Луганськ-Ізварине
Представники: позивача –Примак В.А. –довіреність №1359 від 13.10.2006 року,
відповідача –участі не брав. Сторона належним чином повідомлена про час і місце розгляду спору. Подано заяву про розгляд справи за відсутності відповідача.
Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній доказами та матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд встановив:
Позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до
відповідача та наполягає на встановленні факту права власності за КЕВ м. Черкаси на будівлю казарми №21 в адмінмежах Сунківської сільської ради на кілометрі 208 +900 автошляху Київ-Луганськ-Ізварине.
Заявою від 3.11.2006 року позивач змінив позовні вимоги та просить встановити право власності за МО в особі КЕВ м. Черкаси на будівлю казарми №21 в адмінмежах Сунківської сільської ради на кілометрі 208 +900 автошляху Київ-Луганськ-Ізварине. Заяву прийнято судом.
Заявою від 28 листопада 2006 року військовий прокурор Черкаського гарнізону повідомив про вступ у справу для захисту інтересів держави. Заяву прийнято судом у відповідності до вимог ст. 29 ГПК України. Прокурор участі у розгляді справи не брав.
В обгрунтування вимоги представник позивача посилається на відмову Сунківської сільської ради зареєструвати спірну нерухомість з-за відсутності правовстановлюючих документів (а.с. 22).
Причиною звернення позивача до суду стала відсутність у позивача документа, що посвідчує право власності на будівлю та відмова Сунківської сільської ради видати відповідне свідоцтво.
Позивачем представлено акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого об’єкта в експлуатацію –на казарму полігонної команди шифр 80-309 –від 16 вересня 1981 року. Суд враховує, що будівництво проводилось УНР МО СРСР –спеціалізованою військовою будівельною організацією (титульний забудовник), за рахунок бюджетних коштів для потреб армії.
На вказане приміщення оформлено індивідуальну картку обліку будівлі - форма 400 та заведено інвентарну справу.
Казарма полігонної команди знаходилась в експлуатації в/ч А-1805, перебуває на балансі та обліку в КЕВ м. Черкаси, та не вибувала з титульного володіння і власності МО України.
Судом не добуто доказів про самовільне будівництво казарми полігонної команди. Право власності МО України на вказане майно не спростоване та не заперечене.
Ст. 34 Закону Української РСР «Про власність»визначає об'єкти права загальнодержавної (республіканської) власності
Загальнодержавну (республіканську) власність складають: майно, що забезпечує
діяльність Верховної Ради Української РСР (України) та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.
Ст. 48 Закону Української РСР «Про власність»визначає, що
Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.
Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.
Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.
Ст. 49 Закону Української РСР «Про власність»визначає правомірність володіння майном:
Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражем, третейським судом.
Крім того, позивачем не вказана норма права, яка порушена відповідачем. Позивач також не вказав, яке його право порушено. В той же час суд відзначає, що право власності держави в особі МО України на об’єкт –казарма полігонної команди в межах с. Сунки - ніяким чином не заперечене, не спростоване та не порушене.
Позивач використав спосіб захисту, який не відповідає способам, викладеним у ст.ст. 15,16 ЦК України. Тому у суду немає правових підстав для задоволення вказаного позову. Позов про спонукання сільської ради до вчинення дій чи визнання бездіяльності протиправною до суду не заявлено.
Судові витрати у відповідності з вимогами ст. 49 ГПК України належить покласти на позивача повністю.
Керуючись вимогами ст.ст. 49, 82, 84 ГПК України, Господарський суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Черкаської області.
Примірник рішення направити військовому прокурору Черкаського гарнізону.
Суддя Г.М. Скиба