ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 07/3374а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" листопада 2006 р.
10 год. 30хв., м. Черкаси
За адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства „Уманьпиво”
до Уманської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Долженкова І.М.
Представники сторін:
від позивача: Биченко І.Я. –за довіреністю від 15.05.2006р.;
від відповідача: Бодревська І.В. –за довіреністю від 27.03.2006р., Панченко А.І.- за довіреністю від 30.03.2006р., Клочко І.Б. –за довіреністю від 17.07.2006р.
Заявлено адміністративний позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.12.2005р.:
№0002462340/01422/25155, за яким відповідач визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 286014грн., у тому числі 186104грн. за основним платежем і 99910грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№0002442340/01425/25158, за яким відповідач визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 136254грн., у тому числі 99359грн. за основним платежем і 36895грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позову позивач вказав на невідповідність спірних податкових повідомлень-рішення вимогам Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (далі –Закон №168/97-ВР) та Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (далі-Закон №334/94-ВР).
Зокрема, податкове повідомлення-рішення від 08.12.2005р. №0002462340/01422/25155 позивач вважає незаконним в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 184623грн. 08коп., яка була донарахована у зв’язку з виключенням відповідачем із податкового кредиту позивача сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, складеними особами, які відсутні у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, або державна реєстрація яких була припинена. За твердженням позивача усі ці податкові накладні оформлені належним чином і його вини у порушеннях, яких припустилися його контрагенти, немає.
Податкове повідомлення-рішення від 08.12.2005р. №0002462340/01422/25155 позивач вважає незаконним через те, що відповідачем при проведенні перевірки не було враховано у складі валових витрат позивача 500000грн. витрат на придбання комбайну.
У засіданні суду представник позивача підтримав позов з викладених вище підстав.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки на відміну від позивача вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства, а доводи позивача не відповідають. При цьому відповідач підтвердив правильність висновків, зроблених в акті перевірки від 30.11.2005р. №1320/23-2/05380243.
У засіданні суду представники відповідача підтримали заперечення проти позову з викладених вище підстав.
Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
У жовтні, листопаді 2005р. відповідачем була проведена виїзна, планова документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.04.2004р. по 30.09.2005р. За результатами цієї перевірки був складений акт від 30.11.2005р. №1320/23-2/05380243.
Перевіркою були встановлені такі факти порушень податкового законодавства:
в порушення вимог п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону №334/94-ВР позивач занизив податок на прибуток за перше півріччя 2004р. на 30650грн., за дев’ять місяців 2004р. на 36636грн., за 2004р. на 24605грн., за перший квартал 2005р. на 40182грн., за перше півріччя 2005р. на 37863грн. і за дев’ять місяців 2005р. на 74754грн.
в порушення пп. 7.2.4. п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 і пп. 7.4.5 п. 7. Закону №168/97-ВР позивач включив до складу податкового кредиту 184632грн. 08коп. витрат по сплаті податку на додану вартість на підставі податкових накладних, складених суб’єктами господарської діяльності, які відсутні у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та/або не зареєстровані як платники податку на додану вартість, а саме ВАТ „Олто-Сервіс”, ПП „Віском”, ВАТ „Агротехмаш”, ПП „Радуга”, ПП „Кварц-1” і ПП „Ленсер”;
в порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР позивач не включив до податкового зобов’язання за серпень 2004р. –1666грн. 67коп., за лютий 2005р. -13404грн. 67коп. і за червень 2005р. –2771грн. 48коп. податку на додану вартість з отриманих позивачем від АТВТ „Рівненський пивзавод”, АФ „Ліга” і ТОВ ТК „Полісся –Продукт” сум передоплати за продукцію, яка не була відвантажена покупцям у вказані звітні місяці;
у квітні 2005р. позивач включив до податкового кредиту 116грн. 15коп. витрат по сплаті податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 28.04.2005р. №17, яка в порушення вимог п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, не була скріплена печаткою продавця –ПП „Діагональ-В”.
Встановлені перевіркою факти порушень позивачем податкового законодавства стали підставою для донарахування йому відповідачем 99446грн. податкового зобов’язання з податку на прибуток і 186104грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість.
На підставі акта перевірки від 30.11.2005р. №1320/23-2/05380243 відповідачем були видані і надіслані позивачу спірні податкові повідомлення-рішення від 08.12.2005р. №0002462340/01422/25155 та №0002442340/01425/25158, за якими відповідач згідно з пп. „б” пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначив позивачу податкові зобов’язання відповідно з податку на додану вартість у сумі 286014грн., у тому числі 186104грн. за основним платежем і 99910грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та з податку на прибуток у сумі 136254грн., у тому числі 99359грн. за основним платежем і 36895грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивач не спростував встановлені перевіркою факти відсутності у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та/або у реєстрі платників податку на додану вартість таких його контрагентів як: ВАТ „Олто-Сервіс”, ПП „Віском”, ВАТ „Агротехмаш”, ПП „Радуга”, ПП „Кварц-1” і ПП „Ленсер”.
Разом з тим, подані позивачем до господарського суду докази, а саме укладений позивачем з ВАТ „Жашківський маслозавод” договір поставки від 01.08.2004р., накладна від 01.09.2006р. №422, податкові накладні від 31.08.2004р. №329, від 30.09.2004р. №337, від 28.02.2005р. №12, від 31.03.2005р.№21, від 25.07.2005р. №71, від 30.08.2005р. №81, платіжні доручення від 31.08.2004р. №2263, від 01.09.2004р. №2270, від 03.09.2004р. №2278, від 09.02.2005р. №203, від 25.02.2005р. №240, від 16.03.2005р. №346, від 27.05.2005р. №1303, від 01.07.2005р. №1087, від 05.07.2005р. №1107, від 06.07.2005р. №1120, від 07.07.2005р. №1131, від 08.07.2005р. №1135, від 11.07.2005р. №1148, від 12.07.2005р. №1163, від 13.07.2005р. №1171, від 14.07.2005р. №1202, від 15.07.2005р. №1206, від 19.07.2005р. №1246, від 20.07. 2005р. б/н, від 21.07.2005р. №1261, від 22.07.2005р. №1262, від 25.07.2005р. №1281, від 26.07.2005р. №1293, від 29.07.2005р. №1320, від 02.08.2005р. №1325, від 08.08.2005р. №1371, від 10.08.2005р. №1379, від 11. 08.2005р. №1381, від 16.08.2005р. №1425, від 18.08.2005р. №1450 і №1452 свідчать про те, що позивач придбав у ВАТ „Жашківський маслозавод” комбайн „Ягуар-840” із жаткою трав’яною і оплатив їх повну вартість у сумі 600000грн., у тому числі 100000грн. податку на додану вартість. Придбані комбайн і жатку позивач оприбуткував по бухгалтерському обліку на рахунку 281 (товари на складі), а понесені на їх придбання витрати до складу валових витрат не включив. Відповідач також не врахував ці витрати у складі валових витрат позивача.
Згідно з п. 7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.
Підпункт 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
У відповідності з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної; затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, встановлено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платник а податку –продавця.
Статтею 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” установлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпункт „б” пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону №2181-ІІІ передбачає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до висновку, що виписані ВАТ „Олто-Сервіс”, ПП „Віском”, ВАТ „Агротехмаш”, ПП „Радуга”, ПП „Кварц-1” і ПП „Ленсер” для позивача податкові накладні не є належним підтвердженням сплачених (нарахованих) позивачем сум податку на додану вартість для включення їх до податкового кредиту, а відтак відповідач правомірно виключив із податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість, підтверджені такими податковими накладними.
Відповідач за результатами перевірки позивача зобов’язаний був визначати суму його податного зобов’язання з податку на прибуток з урахуванням у складі валових витрат 500000грн. витрат позивача на придбання комбайна і жатки (без урахування податку на додану вартість). Вказана сума витрат позивача повністю покриває встановлену перевіркою суму скорегованого валового доходу позивача, тому відповідач безпідставно визначив позивачу 99446грн. податку на прибуток.
Щодо решти встановлених перевіркою фактів правопорушень позивач ніяких доводів на їх спростування ні у адміністративному позові ні у засіданні суду не привів.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню лише в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.12.2005р. №0002442340/01425/25158 про визначення відкритому акціонерному товариству „Уманьпиво” податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 136254грн., у тому числі 99359грн. за основним платежем і 36895грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1грн. 70коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати нечинними податкове повідомлення-рішення Уманської об’єднаної державної податкової інспекції від 08.12.2005р. №0002442340/01425/25158 про визначення відкритому акціонерному товариству „Уманьпиво” податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 136254грн., у тому числі 99359грн. за основним платежем і 36895грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства „Уманьпиво” (вул. Ленінської Іскри, буд. 29, м. Умань, Черкаська область, 20300, ідентифікаційний код 05380243, поточний рахунок №26005287 в Уманській філії АППБ „Аваль”, МФО 354228) –1грн. 70коп. витрат на сплату судового збору.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського міжобласного апеляційного господарського суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Дорошенко М.В.