ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.06.06р. | Справа № А36/105 |
За позовом: Приватного підприємства "Дніпрогео", м.Дніпропетровськ
до: Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002442301/3 від 10.04.2006р., № 0002452301/3 від 10.04.2006р.
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання Гриценко О.І.
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача: Плакіда О.І., довіреність б/н від 29.05.2006р..
Батальщикова Н.В., довіреність б/н від 29.05.2006р.
від відповідача: Товста В.О., довіреність № 79064/9/10-012 від 17.01.2006р.
Пихаленко В.С., довіреність № 5322/9/10-012 від 17.01.2006р.
СУТЬ СПОРУ:
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002442301/3 від 10.04.2006р., № 0002452301/3 від 10.04.2006р. Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Інспекція безпідставно донарахувала суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, позаяк база обкладання цими податками в операціях купівлі-продажу не залежить від вартості придбання та продажу матеріальних цінностей і визначається лише за договірними цінами, за винятком тих, за якими здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Крім того, законодавство України не передбачає коригування валових витрат при продажу товарів за цінами, нижчими цін їх придбання.
Інспекція позов не визнала, мотивуючи свої заперечення тим, що операція продажу товарів за ціною, нижчою ціни придбання, є збитковою і суперечить меті підприємницької діяльності, а тому джерелом покриття цих збитків повинні бути результати господарсько-фінансової діяльності позивача.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови, згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем проведено документальну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004р по 31.03.2005р., за результатами якої складено акт № 369/23-1-26 від 05.10.2005р.
На підставі вказаного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження у порядку ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями (в подальшому „Закон №2181”) Відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №0002442301/3 від 10.04.2006р., яким визначена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 147030,44 грн., у тому числі 98020,29 грн. основного платежу і 49010,15 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0002452301/3 від 10.04.2006р., яким визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1176324,35 грн., у тому числі 78416,23 грн. основного платежу і 39208,12 грн. штрафних (фінансових) санкцій
Документальною перевіркою встановлено, що ПП «Дніпрогео»у превіряємому періоді здійснювало операції з купівлі-продажу вугілля та вугільної продукції за цінами нижче цін придбання, при цьому реалізація вугілля здійснювалась у день придбання, що підтверджується первинними документами. Якість вугілля при придбанні та продажу в один і той же день не змінювалась згідно сертифікатів якості.
Зазначені господарські операції з реалізації вугілля нижче ціни його придбання призвели до заниження податку на прибуток за 2004р. на 98020,29грн. у зв’язку з порушенням позивачем п. 1.32.ст.1, п. 5.1. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження податку на додану вартість за 2004рік на сум 78416,23грн. у зв’язку з порушенням позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Суд погоджується із вказаними висновками відповідача та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" господарська діяльність будь - яка діяльність особи, направлена на
отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли
безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною,
постійною та суттєвою.
З матеріалів справи вбачається і це підтверджується Позивачем, що придбане вугілля підприємство продало за ціною, нижчою за ціну придбання, здійснивши таким чином збиткові операції.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97рю № 168/97_ВР із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
В результаті вказаного, Позивачем порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме: до податкового кредиту звітних періодів віднесено суми ПДВ сплачених (нарахованих) платником податків в звітних періодах у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відповідно до вищезазначеного не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації, що призвело до завищення податкового кредиту.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.09.2004р. по справі №3-3086.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.П.Кожан
Дата підписання постанови у повному обсязі, - 04.07.2006р.