АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1622/17498/2012

Номер провадження 11-кп/786/20/2013

Категорія: ч.3 ст. 309 КК України - Т.З.

Головуючий у 1-й інстанції Микитенко Віталій Михайлович

Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року м. Полтава

суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого - судді Харлан Н.М.,

суддів: Ландара О.В., Герасименко В.М.,

при секретарі Погоріла Ю.І.,

за участю прокурора Акулової С.М.,

захисника - адвоката ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 21 січня 2013 року ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Полтава,українець, громадянин України, освіта середня, неодружений, непрацюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

- вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 21.09.1994 року за ч. 3 ст. 140,ч.2 ст. 141 КК України 1960 року на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

- вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 28.12.1999 року за ч. 2 ст. 143 КК України на 5 місяців 12 діб позбавлення волі;

- вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 7.04.2003 року за ст. 17, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 5.12.2005 року за ч. 2 ст. 309,ч. 3 ст. 263,ч.2, 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 18.08.2010 року за ч. 2 ст. 309,ч. 1 ст. 311 КК України на 2 роки позбавлення волі з відстрочкрою виконання вироку на 1 рік 6 місяців;

- вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 16.10.2012 року за ч. 2 ст. 307, ст. 69,ч. 1 ст. 317 КК України на 3 роки і місяць позбавлення волі - ,

засуджений за ч. 3 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі;

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання, згідно вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 16.10.2012 року та остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Вирішена доля речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні злочину за наступних обставин.

У вересні 2012 року ОСОБА_3, перебуваючи в селі Велика Рублівка Котелевського району Полтавської області, умисно, незаконно, без мети збуту, для власного вживання придбав шляхом збору коноплю, яка згідно висновку експертизи № 1815 від 26.11.2012 року містить тетрагідраканабінол і є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, загальною масою в перерахунку на суху речовину 5116,1 грам, тобто в особливо великих розмірах, який 14.11.2012 року зберігав при собі та перевозив до м. Полтава в маршрутному таксі сполученням Котельва-Полтава до 14.15 год. доки цього дня по вул. Леніна, 21, м. Полтава його зупинили працівники міліції, а наркотичний засіб вилучили.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та фактичні обставини справи вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що потягло за собою призначення покарання ОСОБА_3, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок безпідставного застосування ст. 69 КК України.

Прокурор також вказує, що судом не повною мірою враховано те, що ОСОБА_3 є особою раніше неодноразово судимою за вчинення аналогічних злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів. На проголошення вироку від 16.10.2012 року не з'явився в зв'язку з чим був оголошений у розшук. Будучи в розшуку, продовжив вчиняти злочини та був затриманий працівниками міліції 14.11.2012 року з наркотичним засобом канабісом загальною вагою 5116,1 гр. Вказує, що на момент вчинення злочину ОСОБА_3 ніде не працював, не мав постійного джерела доходу, в зв'язку з цим вважає, що він не має наміру ставати на шлях виправлення та буде продовжувати злочинну діяльність.

Державний обвинувач просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст. 309 КК України 5 років 1 місяць позбавлення волі та на підставі ст. 71 КК України призначити остаточне покарання 6 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу державного обвинувача, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, який вважав вирок суду законним і заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, за клопотанням державного обвинувача повторно дослідивши обставини, що характеризують особу засудженого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо зазначених у вироку обставин вчинення злочину не перевіряються, оскільки як убачається із протоколу судового засідання, вони не оспорюються самим засудженим, тому докази за згодою учасників судового розгляду відповідно до вимог ст. 349 КПК України не досліджувалися.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_3 за ч.3 ст. 309 КК України за встановленими фактичними обставинами справи є правильною.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції формально пославшись на наявність пом'якшуючих покарання обставин, не дослідив першоджерела інформації, яка підтверджує існування вказаних обставин.

Відповідно до ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду у суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Про наявність ряду захворювань та групи інвалідності обвинувачений повідомляв під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Місцевим судом без належної перевірки зазначеного, було враховано наявність вказаних пом'якшуючих покарання обставин та у зв'язку з цим застосовано положення ст. 69 КК України при визначенні остаточної міри покарання.

Із матеріалів наданих на вимогу суду апеляційної інстанції вбачається наступне:

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 та довідки МСЕК серії 10 ААА №171485 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 має третю групу інвалідності загального захворювання яка встановлена до травня 2014 року.

Згідно повідомлення Полтавського слідчого ізолятора №10/7-3116 від 17 травня 2013 року ОСОБА_3 за час утримання в умовах ізолятора отримує постійне амбулаторне та стаціонарне лікування через наявність у нього ряду захворювань психоневрологічного та кардіологічного характеру.

ОСОБА_3 відповідно до повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної ради перебуває на обліку в управлінні з 28.01.2010 року як одержувач державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію.

Копія паспорту підтверджує реєстрацію ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1

За наведених обставин, висновки суду першої інстанції про застосування ст. 69 КК України підтверджуються як дослідженими доказами під час судового слідства так і під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Разом з тим, доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора про відсутність ОСОБА_3 під час оголошення вироку суду від 16.10.2012 року та подальший його розшук, не можуть бути предметом розгляду у даному кримінальному провадженні, оскільки причина неявки обвинуваченого на проголошення попереднього вироку слідством не з'ясовувалася, більш того, вказані факти не стосуються суті висунутого обвинувачення та виходять за його межі.

Таким чином, доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону в частині невідповідності призначеного покарання вимога ст. 65 КК України внаслідок м'якості, колегія вважає не обґрунтованим, а тому підстав для призначення більш суворого покарання не вбачає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, щодо безпідставного застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання засудженому до задоволення не підлягає, а вирок суду щодо ОСОБА_3 слід залишити без зміни.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 407, 409, 414 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 21 січня 2013 року щодо ОСОБА_3 обвинуваченого за ч.3 ст. 309 КК України - без зміни.

С У Д Д І :

Харлан Н.М. Ландар О.В. Герасименко В.М.