РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 414/1235/13-ц
Провадження № 2/414/426/2013
25 червня 2013 року
Суд Кремінського району Луганської області
У складі : головуючої Полтавець Л.Д.
при секретарі Давіян С.Р
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства,
суд
ВСТАНОВИВ
Позивач у своїй заяві до суду вказує, що він був прийнятий 05.06.2007 року на
посаду бухгалтера Кремінського виробничого управлінні водопровідно-каналізаційного господарства та на підставі наказу № 8-к від 06 02.2012 року був звільнений з займаної посади п.1 сг. 36 КЗпП України.
07 листопада 2011 року колишнім директором «Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства» ОСОБА_2 було видано незаконний Наказ №192 «Про зміни штатного розпису» відповідно до якого заробітна плата його зменшилася вдвічі.
З даного приводу щодо незаконності наказу №192 було проведено багаторазові перевірки фахівців в області трудового законодавства та встановлено, що видання наказу № 192 є грубим порушення норм чинного законодавства України в частині нарахування заробітної плати працівникам відповідача.
15 грудня 2011 року ведучим фахівцем з питань соціально-економічного захисту
працюючих ОСОБА_3 року було проведено перевірку дотримання норм
галузевої угоди на 2010-2012 рік. За результатами перевірки складено акт згідно якого
вбачається, що наказ № 192 є грубим порушенням вимог ст.ст. 9.95,96. КЗпП України та не може бути застосовано до працівників відповідача.
Розміри посадових окладів (тарифних ставок) в штатному розписі з 01.08.2012 р. чинний керівник ОСОБА_4 залишив без змін у порівнянні з попереднім штатним розписом (з липня 2012 р.), який був затверджений попереднім керівником ОСОБА_2 Цей штатний розпис діяв до вересня включно.
Тому позивач просить суд, поновити строк звернення дог суду з 01.11.02011року, а також стягнути з відповідача на його користь недоотриману належну заробітну плату за період з 01.11.2011 року по 01.02.2012 року у розмірі 4664,16 грн. та судові витрати.
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, відповідач в судове засідання не з»явився, зателефонував до суду, та просив справу розглянути у відсутності їхнього представника, не заперечував на задоволенні вимог позивача.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи і додані до неї документи, вважає що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступного:
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими, регіональними угодами.
Виробничі, трудові, соціально-економічні інтереси працівників підприємства регламентуються Галузевою угодою між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010 - 2012 роки (далі - Галузева угода); це також визначено пунктами 4.4 та 4.5 розділу IV «Нормування та оплата праці. Встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інші види трудових виплат» колективного договору.
Пунктом 1.1.3 Галузевої угоди визначено, що мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника 1-го розряду - у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Додатком 1 до Галузевої угоди визначена єдина сітка міжрозрядних тарифних коефіцієнтів.
Коефіцієнти співвідношень мінімальної тарифної ставки 1 розряду (місячної тарифної ставки) за підгалузями, видами робіт та окремими професіями до встановленою Галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду відображені в додатку 2 до цієї Угоди.
Додатком 3 врегульовані питання щодо коефіцієнтів співвідношення розмірів місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців.
Зазначені коефіцієнти (визначені п. 1.1.3 та додатками № 1, 2, 3 до Галузевої угоди) є мінімальними гарантіями в оплаті праці.
Враховуючи те, що застосування норм, визначених статтею 14 Закону України «Про оплату праці» та п. 1.1.8 Галузевої угоди, здійснюється у разі законодавчого підвищення розміру мінімальної заробітної плати шляхом залишення визначального показника при формуванні тарифних ставок на рівні попередньої мінімальної заробітної плати, передбаченої Законом України «Про Державний бюджет на 2011 р.» (з 1 січня - 941 грн., з 1 квітня - 960 грн., з 1 жовтня - 985 грн., з 1 грудня - 1004 грн.), зниження розміру мінімальної заробітної плати як визначального показника при формуванні тарифних ставок з 985 грн. (як було в попередньому місяці - жовтні) до меншого розміру, або незастосування коефіцієнтів, визначених п. 1.1.3, додатків № 1, 2, 3 до Галузевої угоди порушує вимоги ст. 97 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці».
Зміни діючих умов оплати праці в бік погіршення відбулися на підставі наказу директора № 192 від 07.11.2011 р., з 01 11.2011 р. - значне зменшення розмірів посадових окладів та тарифних ставок всіх без виключення працівників.
У наказі про зміни в умовах оплати праці в бік погіршення відсутній запис про погодження цих змін з виборним органом первинної профспілкової організацій відсутнє також погодження з виборним органом первинної профспілкової організації безпосередньо штатних розписів, як на листопад 2011 р., так і на грудень 201! р. та січень 2012 р. Отже, зміни в оплаті праці в бік погіршення відбулися з ініціативи роботодавця в односторонньому порядку, що порушує вимоги ч. 4 ст. 97 КЗпП України.
Згідно статті 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Статтею 14 Закону України "Про оплату праці" передбачене, що договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди". Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців. Відповідно ст. 15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Відповідно до ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Згідно ст. 5 Закону України «Про колективні договори» - Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.
Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами. Відповідно до статті 22 Закону України «Про оплату праці» - Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно копії трудової книжки (а.с.10) позивач був прийнятий 05.06.2007 року на
посаду бухгалтера Кремінського виробничого управлінні водопровідно-каналізаційного господарства та на підставі наказу № 8-к від 06 02.2012 року був звільнений з займаної посади п.1 сг. 36 КЗпП України.
15 грудня 2011 року ведучим фахівцем з питань соціально-економічного захисту
працюючих "ОСОБА_3 року було проведено перевірку дотримання норм
галузевої угоди на 2010-2012 рік. За результатами перевірки складено акт згідно якого
вбачається, що наказ № 192 є грубим порушенням вимог ст..ст. 9.95,96. КЗпП України та не може бути застосовано до працівників відповідача (а.с.11-12). 16.03.2012 року головним державним інспектором праці відділу контролю за додержанням законодавства № 1 ОСОБА_5, з відома колишнього директора Кремінського виробничого управління водопровідно- каналізаційного господарства ОСОБА_2, за дорученням ТДІП у Луганській області № 1037/2 від 14.03.2012 р., на виконання доручення Голови Луганської облдержадміністрації № 35-Д-00896-2, на підставі виконання службових обов'язків згідно з Положенням про Держнаглядпраці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.03р. №50 (із змінами), проведена первинна перевірка додержання законодавства про працю (а.с.18-21). Згідно до Акту № 803- 2 І /005 від 01.04.2013 року (а.с.52-54) в порушення вимог пункту 1.1.3 Галузевої угоди на 2012-2012 роки, статті 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР, в штатних розписах Кремінського ВУВКГ від 01.11.2011 року, від 01.12.2011, від 01.01.2012, від 01.04.2012, від 01.05.2012, від 01.07.2012, від 01.08.2012. від 01.10.2012 та від 01.12.2012 р.р. посадові оклади (тарифні ставки) працівників встановлені в розмірі меншому, ніж передбаченого вимогами Галузевої угоди на 2012-2012 роки, що призвело до недоотримання працівникам заробітної плати станом на 01.04.2013 року на суму 799 110.25 гривень.(аркуш 38 акту).
Таким чином відповідач порушуючи норми чинного законодавства України з оплати праці та спонукав позивача на звернення до суду про стягнення належної заробітної плати.
Згідно розрахунку (а.с.56) відповідач повинен сплатити недоотриману належну заробітну плати за період з 01.11.2011 по 01.02.2012 р.р у розмірі 4664,16 грн.
При таких обставинах, у суду не має сумнівів в законності вимог позивача.
На підставі ст.ст. 60,88, 212-215 ЦПК України , ст. ст. 9, 32, 94, 97, 233 КЗпП України, ст. ст. 5, 18 Закону України «Про колективні договори», ст. ст. 11, 15. 22, 36 Закону України «Про оплату праці», положеннями галузевої угоди на 2010 -2012 роки,
Суд
ВИРІШИВ
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з 01.11.2011 року.
Стягнути з «Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства» (м. Кремінна, вул. Дзержинського,2а, р/р 2600512440166, банк ПАТ «Укркомунбанк» МФО 304988, Код 20160935) на користь ОСОБА_1 недоотриману належну заробітну плату за період з 01.11.2011 року по 01.02.2012 року у розмірі 4664,16 грн.
Стягнути з «Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства» (м. Кремінна, вул. Дзержинського,2а, р/р 2600512440166, банк ПАТ «Укркомунбанк» МФО 304988, Код 20160935) на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л.Д. Полтавець