ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 

21.05.07р.

Справа № А23/171

 

За позовом  Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області 

до  Головного Дніпропетровського управління у справах захисту прав споживачів, м. Дніпропетровськ 

про скасування рішення суб'єкта владних повноважень

 

Суддя  Добродняк І.Ю.

 

Представники сторін:

   Від позивача: ОСОБА_2, дов. від 20.07.06, №3367, представникВід відповідача: Воронський О.Ф., дов. від 29.02.06, №7, голов. спеціаліст 

 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів  від 16.03.06 №73, якою до позивача застосовані стягнення, передбачені ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення відповідачем перевірки за скаргою споживачаОСОБА_3. відповідачем не підтверджено факт наявності істотних недоліків чобіт, реалізованих споживачуОСОБА_3., не враховано закінчення гарантійного строку на вказані чоботи.

Посилання в постанові № 73 на факт реалізації 7-ми найменувань взуття на загальну суму 1980,00 грн., на яке відсутня необхідна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію, не відповідає дійсності. Крім того, відповідачем неправильно розрахована сума штрафу, оскільки позивач на момент проведення перевірки і на день прийняття оскаржуваної постанови був платником фіксованого податку.

Сама перевірка проведена з порушенням норм Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфер торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержан6я правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.06 № 311.

Відповідач проти позву заперечує, посилається на те, що за результатами перевірки було встановлено порушення з боку позивача прав споживачаОСОБА_3. (відмову в поверненні коштів за придбані зимові чоботи неналежної якості), крім того, в реалізації знаходилось взуття іноземного виробництва без передбаченої чинним законодавством необхідної для споживачів інформації. Одночасно відповідачем зазначено, що фінансова санкція в розмірі 594,00 грн. за порушення права споживачів на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію застосована до позивача у зв'язку з тим, що на момент винесення оскаржуваної постанови відповідачеві не було відомо про те, що позивач є платником фіксованого податку, оскільки патент на сплату такого податку нею наданий не був.

У зв'язку з наданням позивачем доказів того, що він є платником фіксованого податку, відповідач не заперечує проти перегляду та застосування розміру санкції, передбаченої ч.7 ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів", в сумі 85,00 грн..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В  :

 

16.03.06 Головним Дніпропетровським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів винесена постанова № 73 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої до позивача буди застосований штраф в загальному розмірі 3774,00 грн., в тому числі:

за відмову споживачу в реалізації його прав у разі придбання ним взуття неналежної якості, установлених ч.1 ст.8 (вартість чобіт 318,00 грн.) -3180,00 грн.;

за реалізацію 7-ми найменувань взуття на загальну суму 1980,00 грн., на яке відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію, - 594,00 грн.

Підставою для прийняття постанови № 73 від 16.03.06 стали результати перевірки дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів у зв'язку зі скаргою гр.ОСОБА_3, про що складений акт № 013998 від 24.02.06.

Перевірка відповідачем проведена в межах наданих йому Законом України "Про захист прав споживачів" повноважень згідно з розпорядженням відповідача № 105 від 24.02.06 у Приватного підприємця ОСОБА_1на торговельному місці 66-67 ряд № 2, розташованому на ринку "Центральний" Дзержинського району м. Кривого Рогу, в присутності позивача. Як зазначено в акті перевірки, позивач від підпису акту відмовився,  акт зачитаний позивачеві вслух.

Для розгляду матеріалів перевірки від 24.02.06 позивач запрошувався відповідачем до відділу по захисту прав споживачів у Криворізькому регіоні листом від 14.03.06 № 290, який, як зазначено в цьому листі, вручено особисто позивачеві 14.03.06 о 16.00 в присутності свідка старшого контролера ринку ОСОБА_4, від підпису на листі позивач відмовився. 

Порушень з боку відповідача щодо порядку проведення перевірки, винесення оскаржуваної постанови за наявних в матеріалах справи документів не вбачається.

Під час перевірки встановлено факт реалізації взуття без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар щодо підприємства -виробника та його адреси, дати виготовлення, зазначення нормативного документа, вимогам якого повинно відповідати взуття, рекомендації щодо експлуатації та доглядом за взуттям. Цінники на взуття оформлені з порушенням чинного законодавства.

До акту додана таблиця із зазначенням товару, якість яких не відповідає вимогам нормативних документів або/та які реалізувались з порушенням законодавства про захист прав споживачів, а саме: перелік взуття, на яке відсутня інформація для споживачів.

Даний факт наявними в матеріалах справи документами, поданими в судовому засіданні поясненнями, не спростований. Документи, які б підтверджували наявність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про перелічене взуття, в тому числі на вимогу суду, позивачем не подані.

Крім того, як вбачається з матеріалів перевірки, підтверджено наявним в матеріалах справи документами, 03.12.05 гр.ОСОБА_3 у позивача придбані чоботи жіночі, зимові вартістю 318,00 грн. В підтвердження факту купівлі на вимогу гр.ОСОБА_3 позивачем замість розрахункового документу виданий договір купівлі-продажу.

14.01.06 гр.ОСОБА_3 звернулась до позивача з усним проханням замінити чоботи або повернути кошти у зв'язку з тим, що чоботи виявились неякісними, з виробничим дефектом. Позивачем у заміні товару або поверненні коштів було відмовлено з посиланням на пропущення гарантійного строку.

02.02.06 гр.ОСОБА_3 позивачеві надана письмова заява з вимогою призначити незалежну експертизу.

В задоволенні вимог гр.ОСОБА_3 позивачем відмовлено листом від 04.02.06, в якому позивач посилається на умови договору купівлі-продажу від 03.12.05.

Відповідно до п.2.1.3 договору купівлі-продажу, підписаному між позивачем та гр.ОСОБА_3, гарантійний строк встановлений 14 днів з моменту передачі товару покупцю або з моменту настання сезону. Дата продажу -03.12.05. В розділі інформація про товар міститься найменування товару -"чоботи жіночі", модель -"зимові", колір "чорні", розмір -"38", матеріал -"шкіра, натуральне хутро", ціна -320 грн. Інші відомості щодо проданого взуття, які б його ідентифікували,  а також виробник товару, в договорі відсутні. Під час вирішення спору позивачем дані щодо спірного товару, в тому числі на вимогу суду, не подані. 

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Права та обов'язки споживачів визначені в ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів". Споживачі під час придбання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, в тому числі, на належну якість продукції та обслуговування; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості.

Згідно ст.6 цього Закону продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію, до якої згідно ст.15 Закону України "Про захист прав споживачів", п.1.16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.03.04 № 98 (надалі -Правила), до необхідної інформації про товар входять гарантійні зобов'язання виробника (виконавця).

На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну якість.

Згідно п.1.28 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами при виявленні невідповідності товарів умовам продажу (даним, зазначеним у товарному чеку), некомплектних або товарів неналежної якості покупець має право відмовитися від цих товарів. У цьому разі оформляється акт, в якому зазначаються причини відмови. На підставі акта суб'єкт господарської діяльності повинен доставити покупцю товари без недоліків або повернути вартість товарів та послуг.

Витрати, пов'язані із заміною товарів, здійснюються за рахунок суб'єкта господарської діяльності.

Згідно п.1.32 Правил суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний прийняти товар неналежної якості у покупця, видати йому документ (накладну), що підтверджує одержання товару, і задовольнити його вимогу на підставі письмової заяви, яка подається у двох примірниках. Один примірник видається покупцю з відміткою суб'єкта господарської діяльності дати прийняття заяви, прізвища, ініціалів та посади працівника, який прийняв заяву, другий - залишається у суб'єкта господарської діяльності.

Стаття 7 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлює гарантійні зобов'язання, які полягають в тому, що виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до продукції.

Гарантійні зобов'язання у будь-якому випадку включають також будь-які зобов'язання виробника (виконавця) або продавця, передбачені рекламою.

На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Посилання позивача на той факт, що споживач гр.ОСОБА_3. звернулась до позивача по закінченню гарантійного строку, встановленого договором від 03.12.05, суд не може прийняти до уваги.

Відповідно до п.1.31 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами  нормальна робота (застосування, використання) товару, у тому числі комплектувальних виробів, має забезпечуватися протягом гарантійного терміну, установленого законодавством, а в разі його відсутності - договором.

В данному випадку до нормативно-технічної документації, вимогам яких повинні відповідати взуття та супутні товари, належить, зокрема, ГОСТ 26166 "Взуття повсякденне з синтетичних та штучних шкір", ГОСТ 26167 "Взуття повсякденне. ТУ".

Зазначеною нормативно-технічною документацією встановлені гарантійні строки носіння (експлуатації):

для взуття повсякденного з верхом з натуральної шкіри:

зі шкіряною підошвою -45 днів;

з підошвою зі шкіри з гумовою накладкою -55 днів;

з підошвою зі шкір волокну, стироніпу, транспоренту, полівінілхлориду -70 днів;

з підошвою з поліуретану, пористої гуми, термопластичного еластомеру -80 днів.

Таким чином, в даному випадку встановлення умовами договору гарантійного строку, який менше ніж встановлено  нормативно-технічною документацією,  є таким, що  обмежує права споживача, що є порушенням  ст.17 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до ч.1 якої  за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 18 Закону умови договорів, що обмежують права споживача, визнаються недійсними. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Частина третя цієї статті містить перелік несправедливих умов договору, який не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що умови договору купівлі-продажу від 03.12.05 в частині встановлення гарантійного строку не можуть бути застосовані, споживач вважається таким, що звернувся до позивача в межах встановленого діючим законодавством гарантійного строку.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про захист прав споживачів",  п.1.33 Правил у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.

При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

Споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові (продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї статті.

Вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Відповідно до ст.17 Закону у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції саме на продавця (виконавця, виробника), а не на споживача, як помилково зазначено позивачем, покладається обов'язок у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Таким чином суд вважає, що позивачем було безпідставно відмовлено споживачу гр.ОСОБА_3. в реалізації його права у разі придбання ним взуття неналежної якості. 

Право споживача на інформацію про продукцію визначено в ст.15 Закону України "Про захист прав споживачів", Правилах роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.

Так споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

До необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію віднесена інформація, визначена в ч.1 ст.15 Закону України "Про захист прав споживачів",  п.1.16 Правил.

Ця інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Згідно п.10 Правил у разі відсутності на індивідуальній упаковці товару маркування підприємства-виробника, визначеного законодавчими актами та нормативними документами, товар до продажу не допускається.

Відповідно до ч.7 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило  придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно ч.8 ст.15 зазначеного Закону продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.

Відповідно до ст.17 цього ж Закону продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та режим роботи свого підприємства.

Фактично, як встановлено судом вище, позивачем здійснювалась реалізація взуття без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар щодо підприємства -виробника та його адреси, дати виготовлення, зазначення нормативного документа, вимогам якого повинно відповідати взуття, рекомендації щодо експлуатації та доглядом за взуттям. Цінники на взуття оформлені з порушенням чинного законодавства.

Згідно ст.21 Закону України "Про захист прав споживачів" права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, в тому числі,:

порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

Відповідальність суб'єктів господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування за порушення законодавства про захист прав споживачів передбачена статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Так за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 цього Закону, передбачена відповідальність у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, фактичних обставин справи, поданих сторонами документів, суд вважає дії відповідача по притягненню позивача до відповідальності за порушення Закону  України "Про захист прав споживачів" правомірними, одночасно вважає, враховуючи, що позивач в установленому порядку  звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, що штрафна санкція відповідно до  п.7 ч.1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" до позивача повинна бути застосована в розмірі 85,00 грн. 

З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині накладення штрафних санкцій в сумі 509,00 грн., в решті позовних вимог правові підстави для задоволення позову відсутні.  

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного Дніпропетровського управління у справах захисту прав споживачів, м. Дніпропетровськ, від 16.03.06 № 73 в частині  накладення штрафних санкцій в сумі 509,00 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, 1,70 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.  

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.Ю. Добродняк

19.07.07