ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" жовтня 2008 р. Справа № 3/3772
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Щепанської Г.А.
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1.,
від СТОВ "Ходоровецьке": не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ходоровецьке", с.Ходоровці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "31" липня 2008 р. у справі № 3/3772 (суддя Вибодовський О.Д.)
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Кам"янець-Подільський Хмельницької області
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ходоровецьке", с.Ходоровці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
про стягнення 61901,74грн.;
та зустрічним позовом сільськогосподарськоготовариства з обмеженою відповідальністю "Ходоровецьке", с.Ходоровці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Кам"янець-Подільський Хмельницької області
про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 19.12.2005р.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 31.07.2008р. у справі № 3/3772 позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ходоровецьке" про стягнення 61901грн.74коп., серед яких 38000,00грн. заборгованості, 9519,00грн. пені, 12768грн. інфляційних втрат, 1614,74грн. - 3-х % річних задоволено частково: стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ходоровецьке” на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 - 38000грн. заборгованості, 3172грн.22коп. пені, 12768грн. різниці від встановленого індексу інфляції, 1614грн.74коп. 3% річних, 557грн.12коп. державного мита, 106грн.20коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 6346грн.48коп. пені відмовлено.
У зустрічному позові сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ходоровецьке" до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 19.12.2005р. відмовлено.
Вважаючи, рішення місцевого господарського суду незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову підприємця ОСОБА_1. та задовольнити зустрічний позов.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:
- в рішенні суду першої інстанції відсутні будь-які посилання щодо відхилення письмових заперечень СТОВ "Ходоровецьке" на позов ОСОБА_1., в тому числі з посиланням на конкретні норми права, так само як і не спростовано доводи зустрічної позовної заяви з посиланням на конкретні корми матеріального права;
- місцевим господарським судом не взято до уваги, що договір про надання юридичних послуг укладений колишнім директором підприємства з порушенням спеціальної правосуб'єктності, а умови щодо встановлення непомірної ціни за надані юридичні послуги (п.4.1 договору) та оплати вартості послуг в разі припинення дії договору доручення в повному обсязі (п.4.2 договору) є нікчемними;
- Статутом товариства визначено: вся його діяльність спрямована на отримання прибутку на вкладений капітал, а в оспореній угоді ціна за надані юридичні послуги не тільки не забезпечує отримання прибутку від господарської операції, а явно перевищує середньостатистичну ціну на даний вид послуг в регіоні. Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги подані статистичні дані про середньоринкову вартість юридичних послуг, що склалася в регіоні на 2006 рік і не дослідив питання про те, чи відповідає оспорена угода цілям діяльності товариства, встановленим у Статуті, чи була вона схвалена, в подальшому, самим підприємством в особі власника, оскільки угода, укладена товариством всупереч цілям його діяльності, є "позастатутною" і повинна визнаватись судом недійсною;
- місцевим господарським судом не взято до уваги доводи щодо правової природи оспорюваного договору, адже укладена угода за своєю правовою природою містить ознаки договору доручення, а тому саме відповідно до такого матеріального закону повинно з'ясовуватись дотримання його норм, проте, судом навіть не визначено, до якого виду угод відноситься оспорюваний договір;
- судом першої інстанції стягнуто з підприємства різницю від встановленого індексу інфляції без офіційної довідки з органів статистики про рівень інфляції за цей період та без огляду на те, що згідно з ч.2 ст.1009 Цивільного кодексу України відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору;
- господарським судом першої інстанції безпідставно відхилене заперечення СТОВ "Ходоровецьке" щодо недопустимості нарахування пені з огляду на пропуск підприємцем ОСОБА_1 6-місячного строку для нарахування пені та відсутність заяви про застосування строку позовної давності. Стаття 267 Цивільного кодексу України не зазначає на якусь особливу форму заяви про застосування строку позовної давності й така заява зроблена товариством з урахуванням особливостей регулювання майнових відносин Господарським кодексом України в письмовій формі в запереченнях на позов до прийняття рішення, що є обов'язковим для застосування судом у відповідності до тієї ж норми Цивільного кодексу України;
- не враховано місцевим господарським судом й те, що позивач за первісним позовом виконав доручення всього лише в частині стягнення з боржника 60000,00грн. проти 122541,03грн. основного боргу, нарахованих на нього інфляційних та пені, а тому, акт про надання юридичних послуг в повному обсязі не є документом, який підтверджується обставинами справи. Жодних інших доказів, які б підтверджували надходження будь-яких коштів на підприємство на виконання договору доручення (про надання юридичних послуг) суд не витребував, чим не доведено виконання доручення в повному обсязі.
СТОВ "Ходоровецьке" також звертає увагу на те, що в даний час здійснюється ліквідаційна процедура товариства, й тому, з позовами до нього слід звертатися у відповідності до встановлених порядку та строку для задоволення вимог кредиторів.
Крім того, в апеляційній скарзі товариство просить залучити до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні СТОВ "Ходоровецьке відкрите акціонерне товариство "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів", витребувати в Хмельницькому обласному управлінні статистики дані про середньоринкову вартість юридичних (адвокатських) послуг в регіоні за 2005-2006р.р., викликати в судове засідання для надання пояснень колишнього директора підприємства ОСОБА_2
Судовою колегією відхилено заявлені товариством клопотання як безпідставні.
Позивач за первісним позовом у письмовому відзиві від 13.10.2008р. на апеляційну скаргу заперечив проти доводів відповідача за первісним позовом, вважаючи їх необґрунтованими й такими, що не містять достатніх правових підстав для законного та прийнятого у відповідності до вимог чинного законодавства рішення місцевого господарського суду. Просить залишити оскаржене рішення без змін.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особаОСОБА_1 судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу СТОВ "Ходоровецьке" - без задоволення.
Представник СТОВ "Ходоровецьке" в засідання суду не з'явився.
13.10.2008р. на адресу Житомирського апеляційного господарського суду надійшла телеграма від голови ліквідаційної комісії ТОВ "Ходоровецьке" ОСОБА_3., в якій заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання за станом здоров'я.
Судова колегія ухвалила відхилити клопотання голови ліквідаційної комісії СТОВ "Ходоровецьке", оскільки воно не підтверджене належними доказами й, враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника СТОВ "Ходоровецьке".
Заслухавши пояснення позивача за первісним позовом, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги СТОВ "Ходоровецьке", вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2005р. між приватним юристом ОСОБА_1 (виконавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ходоровецьке" (замовник) було укладено договір про надання юридичних послуг.
Відповідно до п.1.1 даного договору виконавець зобов'язався забезпечити надання замовнику необхідної правової допомоги у вирішенні питань про стягнення в судовому порядку з ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів” заборгованості в сумі 122541,03грн., нарахованих на дану суму інфляційних втрат та 3% річних, а замовник зобов'язався сприяти виконавцеві у здійсненні його функцій і оплачувати послуги виконавця в порядку і на умовах, визначених даним договором.
Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що послуги надаються виконавцем замовнику шляхом:
- здійснення усного та письмового консультування з юридичних питань;
- складення скарг, претензій, позовних заяв, заяв про порушення справи про банкрутство та інших документів правового характеру;
- особистого представництва та захисту інтересів замовника в господарському суді та в органах Державної виконавчої служби.
Замовник зобов'язався видати виконавцеві довіреності для участі в судовому процесі, а також своєчасно оплачувати послуги виконавця (п.п.3.2, 3.3 договору).
Згідно п.4.2 договору вартість послуг виконавця за даним договором складає 43000грн., які підлягають сплаті замовником на користь виконавця протягом 3-х днів з моменту закінчення необхідних судових процесів та підписання сторонами акту про надання юридичних послуг. Вартість послуг не включає в себе суму необхідних витрат виконавця, які виникатимуть в останнього в зв'язку з виконанням своїх зобов'язань за даним договором (транспортні витрати, витрати на проживання і харчування під час відряджень тощо.) Такі витрати відшкодовуються замовником окремо.
Як передбачено п.4.2 договору, у випадку односторонньої відмови замовника від подальшого виконання виконавцем своїх договірних зобов'язань, або вчинення замовником будь-яких дій, які перешкоджатимуть виконавцю у реалізації передбаченої даним договором мети, замовник зобов'язаний невідкладно оплатити послуги виконавця в повному розмірі, що передбачений п.4.1 даного договору.
Пунктом 6.3 договору від 19.12.2005р. передбачено, що у випадку прострочення оплати послуг виконавця, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).
Матеріалами справи стверджується, що на виконання умов договору від 19.12.2005р. ОСОБА_1 діючи від імені СТОВ "Ходоровецьке" на підставі виданої останнім постійної довіреності №18/08-3-юр від 10.06.2005р. (а.с.40), здійснював правову допомогу товариству для вирішення питання про стягнення з ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" на користь СТОВ "Ходоровецьке" 163712,85грн., серед яких: 122541,03грн. боргу, 33208,62грн. інфляційних нарахувань та 7963,20грн. - 3-х % річних.
Зокрема, в матеріалах справи наявна копія рішення господарського суду Хмельницької області від 22.02.2006р. у справі №19/7267 за позовом СТОВ "Ходоровецьке" до ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 163712,85грн., з якої вбачається, що ОСОБА_1представляв інтереси СТОВ "Ходоровецьке" у даному спорі, який вирішено на користь позивача (а.с.34).
В інтересах СТОВ "Ходоровецьке" ОСОБА_1звернувся до Державної виконавчої служби м.Кам'янця-Подільського з заявою про виконання вищевказаного рішення, для чого надав оригінал наказу суду від 06.03.2006р. по справі №19/7267 (а.с.35,36,42).
Однак, з огляду на те, що наказ боржником в добровільному порядку не виконувався, ОСОБА_1 діючи в інтересах СТОВ "Ходоровецьке" звернувся до господарського суду з заявою про визнання ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" банкрутом, яку було прийнято до розгляду ухвалою суду від 07.12.2006р., порушено провадження у справі №4/314-Б про банкрутство ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.31-33).
Наведеним вище підтверджується виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків за договором від 19.12.2005р. про надання юридичних послуг.
27.12.2006р. приватний юрист ОСОБА_1та СТОВ "Ходоровецьке" в особі керівника товариства ОСОБА_2 на підставі договору про надання юридичних послуг від 19.12.2005р. підписали акт (а.с.9), в якому підтверджено факт надання послуг на суму 43000,00грн., яка підлягає перерахуванню товариством на розрахунковий рахунок ОСОБА_1. протягом 3-х днів з моменту підписання даного акту.
Згідно цього акту СТОВ "Ходоровецьке" за платіжним дорученням №273 від 29.12.2006р. сплатило ОСОБА_15000,00грн. (а.с.10).
Решта, тобто 38000,00грн., залишилися несплаченими.
30.05.2008р. суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, посилаючись на неналежне виконання СТОВ "Ходоровецьке" зобов'язань за договором від 19.12.2005р. про надання юридичних послуг, звернувся в господарський суд Хмельницької області з позовом до вказаного товариства про стягнення 59559,25грн. заборгованості, в тому числі 38000,00грн. боргу, 10602,00грн. інфляційних нарахувань, 1608,19грн. - 3-х % річних та 9348,76грн. пені, нарахованої у відповідності до п.6.3 договору від 19.12.2005р. та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідач не погодився з позовною заявою та подав зустрічний позов (а.с.14-15), в якому просив на підставі ст.ст.203,215,627,1008-1009 Цивільного кодексу України визнати недійсним договір про надання юридичних послуг від 19.12.2005р., посилаючись на те, що він укладений зі сторони колишнього директора підприємства з порушенням спеціальної правосуб'єктності, а умови договору щодо встановлення непомірної ціни за надані юридичні послуги та неможливості припинити його дію та оплати послуг в повному обсязі є нікчемними.
Стверджує, що за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором доручення, а тому, він має оцінюватись саме відповідно до норм, які регулюють відносини доручення.
Вважає, що укладений 19.12.2005р. з ОСОБА_1 договір завідомо суперечить статутним цілям СТОВ "Ходоровецьке" щодо отримання прибутку, оскільки обумовлена договором ціна значно перевищує середньостатистичну ціну на даний вид послуг в регіоні, і це має наслідком визнання договору недійсним, а істотні умови договору (ціна, можливість припинення зобов'язання) у поєднанні з іншими умовами договору щодо забезпечення виконання зобов'язання, порушують законні права товариства та вимоги щодо справедливості, відповідності волевиявлення учасника договору його внутрішній волі.
Крім того, СТОВ "Ходоровецьке" просило залучити до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні товариства ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів", вважаючи, що рішення у даній справі може вплинути на його права і обов'язки.
Ухвалою від 24.06.2008р. (а.с.27) господарський суд Хмельницької області прийняв подану СТОВ "Ходоровецьке" зустрічну позовну заяву до провадження.
Заявою від 24.07.2008р. ОСОБА_1збільшив позовні вимоги та просив стягнути з СТОВ "Ходоровецьке" на свою користь 61901,74грн., серед яких 38000,00грн. боргу за надані юридичні послуги, 12768,00грн. - сума інфляційних нарахувань за період з 31.12.2006р. по 30.05.2008р., 1614,74грн. - 3% річних та 9519,00грн. пені за той самий період.
В запереченнях на позовну заяву ОСОБА_1. (а.с.38-39) СТОВ "Ходоровецьке" зазначило, що перебуває в процедурі ліквідації, оголошення про яку в установленому порядку було опубліковане у спеціальному друкованому органі - "Бюлетень державної реєстрації" в січні 2008 року, й відповідно до ст.ст.60,61 Господарського кодексу України на стадії ліквідаційної процедури законом встановлено особливий порядок задоволення вимог кредиторів, який полягає в обов'язковому зверненні до ліквідаційної комісії з претензією протягом двох місяців з дня публікації оголошення, і лише, як наслідок незадоволення претензії чи ухилення від її задоволення, кредитор може звернутись до суду, а претензії, подані після закінчення встановленого строку для їх подання не розглядаються і вважаються погашеними.
Проте, як стверджує СТОВ "Ходоровецьке", ОСОБА_1ні протягом 2-х місячного терміну, ні до цього часу претензії на ліквідаційну комісію не подавав, а, як вбачається з пояснювальної записки колишнього директора, який підписував договір на надання юридичних послуг, вказаний договір був підписаний сторонами не 19.12.2005р., а 27.12.2006р., після часткового виконання рішення суду боржником - Кам'янець-Подільським комбінатом хлібопродуктів, на обслуговування боргу по котрому і підписаний спірний договір.
В обґрунтування таких тверджень товариство посилається також на те, що довіреність, на підставі якої діяв ОСОБА_1датована 10.06.2005р., тоді як договір нібито укладався 19.12.2005р., тобто доручення на виконання договору не може видаватись до його підписання й у ньому, крім усього іншого, немає жодного посилання на спірний договір, відсутні будь-які повноваження кредитора для участі в справі про банкрутство, хоча за умовами п.2.1 договору позивач за первісним позовом брав на себе такі обов'язки. З цієї причини, зазначає СТОВ "Ходоровецьке" господарським судом Хмельницької області була залишена без розгляду подана ОСОБА_1 від імені товариства заява в справі про банкрутство згідно з ухвалою від 24.11.2006р.
На думку товариства зазначені обставини підтверджують, що договір був підписаний не в момент, зазначений в ньому, і не під час виникнення прав та обов'язків по ньому, а набагато пізніше, а тому, підлягає застосуванню ч.7 ст.180 Господарського кодексу України, відповідно до якої на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору.
Товариство вважає недопустимим нарахування пені за два роки відповідно до вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, в той час як закон дозволяє застосовувати пеню лише протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, а також інфляційних в розумінні збитків відповідно до ч.2 ст.1009 Цивільного кодексу України, оскільки правовідносини за договором доручення, по якому позивач за первісним позовом вимагає стягнення боргу, були припинені товариством ще до підписання цього договору, а так як ОСОБА_1не виконав доручення в розумний строк, товариство втратило інтерес до подальшого виконання доручення й добровільно заплатило ОСОБА_1суму, виходячи з виконаної роботи -5000,00грн.
Підприємець ОСОБА_1проти зустрічного позову заперечив, зазначивши, що товариством не наведено жодних правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.
Вважає необґрунтованим висновок товариства про те, що спірний правочин є позастатутним і суперечить цілям діяльності відповідача, а також некоректною кваліфікацію товариством спірного договору як договору доручення, посилаючись, при цьому, на те, що за своїм змістом даний договір є договором про надання послуг і жодним чином не суперечить відповідним нормам ЦК України (гл.63).
Не погоджується позивач за первісним позовом й з доводами відповідача про непомірно велику вартість наданих за договором послуг, стверджуючи, що, підписавши договір та акт про надання послуг, СТОВ "Ходоровецьке" виявило своє погодження з такою сумою.
Судовою колегією враховується наступне.
Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.2,3 ст.203 ЦК України).
Згідно ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Крім того, як передбачено ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України.
Так, згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).
Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою
Договір про надання юридичних послуг від 19.12.2005р., укладений між сторонами у даній справі, підписаний зі сторони виконавця підприємцем ОСОБА_1, а зі сторони замовника - директором ОСОБА_2., який діяв на підставі Статуту.
Твердження СТОВ "Ходоровецьке" про те, що договір фактично підписано 27.12.2006р., а не 19.12.2005р., підтвердженням чому є пояснююча записка директора товариства ОСОБА_2, є безпідставними, оскільки не спростовують факту підписання договору саме 19.12.2005р. - єдина дата, яку містить договір.
Доводи товариства про те, що довіреність, на підставі якої діяв ОСОБА_1 датована 10.06.2005р., тобто, до укладення договору, і у ній відсутнє посилання на вказаний договір, що додатково підкреслює ту обставину, що договір був підписаний не в момент, зазначений в ньому, не заслуговують на увагу, оскільки жодних правових перешкод на представництво інтересів особи на підставі довіреності до укладення спеціального договору про надання юридичних послуг не існує.
Як зазначалося вище, СТОВ "Ходоровецьке" вважає, що договір укладений на вкрай невигідних умовах для товариства, оскільки обумовлена ним ціна за надані юридичні послуги не тільки не забезпечує отримання прибутку від господарської операції, а явно перевищує середньостатистичну ціну на даний вид послуг в регіоні.
Однак, такі твердження товариства не заслуговують на увагу.
За загальним правилом суб'єкти цивільного права вступають у правові відносини на свій розсуд, за власним бажанням, самостійно визначають порядок і доцільність своєї поведінки.
Так, відповідно до ч.1 ст.12 та ч.1 ст.13 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Як передбачено п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, однією з засад цивільного законодавства є свобода договору, що полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України надає сторонам договору право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Крім того, як зазначає наведена норма, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України).
При укладенні договору сторони керуються правилом ст.203 Цивільного кодексу України, в ч.3 якої зазначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Таким чином, уклавши договір про надання юридичних послуг від 19.12.2005р., СТОВ "Ходоровецьке" цілком свідомо та добровільно погодилось на умову договору про суму договору - 43000,00грн.
Будь-яких застережень про те, що з даною умовою товариство при укладенні договору не погоджувалось, останній не містить.
Підписавши акт про надання послуг та частково оплативши суму на підставі цього акту, тобто, виконуючи договір, товариство додатково схвалило його.
Наведеним спростовуються доводи СТОВ "Ходоровецьке", що договір про надання юридичних послуг укладений зі сторони колишнього директора підприємства з порушенням спеціальної правосуб'єктності та всупереч цілям діяльності товариства.
Не беруться судовою колегією й доводи товариства про те, що за своєю правовою природою договір від 19.12.2005р. містить ознаки договору доручення, а тому саме відповідно до такого матеріального закону повинно з'ясовуватись дотримання його норм.
Відповідно до ч.1 ст.1001 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Виходячи із змісту п.1.1 договору від 19.12.2005р. підприємецьОСОБА_1зяв на себе зобов'язання забезпечити надання СТОВ "Ходоровецьке" необхідної правової допомоги у вирішенні питання про стягнення заборгованості з ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів", а не вирішити витання про стягнення цієї заборгованості.
Таким чином, предметом договору є надання послуг консультаційного та інформаційного характеру в галузі юриспруденції, а тому, даний договір за своєю суттю є договором про надання послуг (глава 63 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову СТОВ "Ходоровецьке" про визнання договору про надання юридичних послуг від 19.12.2005р. недійсним.
Всупереч правилу ст.33 Господарського процесуального кодексу України, СТОВ "Ходоровецьке" факт наявності боргу в сумі 38000,00грн. за отримані від підприємця ОСОБА_1. юридичні послуги не спростувало, належних доказів сплати цього боргу не надало.
У зв'язку з цим, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що вимога підприємця ОСОБА_1. про стягнення з СТОВ "Ходоровецьке" боргу в сумі 38000,00грн., 12768,00грн. інфляційних втрат та 1614,74грн. - 3-х % річних, нарахованих підприємцем за період прострочення платежу з 30.12.2006р. (який обчислювався ОСОБА_1, виходячи з дати підписання акту про надання послуг від 27.12.2006р., в якому зазначено, що оплата послуг має бути здійснена протягом 3-х днів з моменту його підписання) по 30.05.2008р., є обґрунтованою й такою, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про відмову підприємцеві ОСОБА_1у стягненні пені в сумі 6346грн.78коп., а також про стягнення з СТОВ "Ходоровецьке" на користь підприємця ОСОБА_1. пені в сумі 3172грн.22коп. за період з 31.12.2006р. по 30.06.2007р.
Зокрема, місцевий господарський суд правильно, з посиланням на ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, якою встановлено позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), встановив, що у зв'язку з відсутністю відповідної заяви СТОВ "Ходоровецьке" про застосування позовної давності до вимоги ОСОБА_1. про стягнення пені (строк позовної давності до якої збіг 31.12.2007р.), як це передбачено ст.267 Цивільного кодексу України, пеню слід обраховувати з урахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Доводи СТОВ "Ходоровецьке" про те, що закон не встановлює особливої форми заяви про застосування позовної давності, у зв'язку з чим його застереження про те, що за приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, стягнення пені дозволяється лише протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, мали бути розцінені судом як заява про застосування позовної давності, є непереконливими, оскільки у запереченнях на позов (а.с.39) відповідач за первісним позовом чітко висловив свою позицію щодо застосування ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, що судом першої інстанції враховано при прийнятті рішення.
Будь-які заяви щодо застосування строку позовної давності в матеріалах справи відсутні.
Не є підставою для скасування судового рішення у справі й доводи СТОВ "Ходоровецьке" про те, що позивач за первісним позовом звернувся з позовом до суду за межами 2-х місячного строку, встановленого статтею 60 Господарського кодексу України для подання претензій кредиторів до особи, що ліквідується, у зв'язку з чим його вимоги не повинні розглядатися та вважаються погашеними.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи рішення загальними зборами учасників СТОВ "Ходоровецьке" про припинення діяльності товариства у зв'язку із закінченням строку дії договорів оренди землі із власниками часток-паїв та створення ТОВ "Агропродукт плюс" було прийняте 11.01.2008р. (копія протоколу №1 знаходиться в матеріалах справи, а.с.43).
Відповідно до ч.2 ст.60 Господарського кодексу України орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.
Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки (ч.3 ст.60 ГК України).
Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.
Оголошення про прийняття цього рішення опубліковане в офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації "Бюлетень державної реєстрації" №92(2) від 25.01.2008р. (а.с.23-25).
Проте, ні в протоколі загальних зборів учасників товариства, ні в опублікованому оголошенні не містяться порядок і строки для заявлення претензій кредиторами.
Відсутні в матеріалах справи й докази на підтвердження того, що ліквідаційна комісія СТОВ "Ходоровецьке" персонально повідомляла підприємця ОСОБА_1., як явного кредитора, про ліквідацію товариства.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що СТОВ "Ходоровецьке" не доведено підстав для задоволення зустрічного позову та відмови у первісному позові.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та не являються підставою для скасування оскарженого рішення.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 31.07.2008р. у даній справі слід залишити без змін, а подану СТОВ "Ходоровецьке" апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 31 липня 2008 року у справі № 3/3772 залишити без змін, а апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ходоровецьке", с.Ходоровці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області - без задоволення.
2. Справу № 3/3772 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд