Справа №2-220/11

Провадження №2/712/20/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі:

Головуючого - судді - Кальчук А.П.

При секретарі - Онищенко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Мостобуд» про визнання недійсним наказу про звільнення,

В С Т А Н О В И В :

26.11.2009р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мостозагону №78 ПАТ «Мостобуд» про визнання недійсним наказу про звільнення, посилаючись на те, що він з 1982 року і до часу подачі позову працював на різних посадах в Мостозагоні № 78 ВАТ «Мостобуд». З серпня 2008 року по 17.11.2009 року його було незаконно звільнено з посади головного механіка, згідно наказу № 195-к.

Як зазначено в наказі № 195-к від 17.11.2009 року позивача звільнено із займаної посади в зв»язку із втратою довіри до нього на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України. Підставою для видачі даного наказу є звіт тимчасової комісії від 16.11.2009 року.

Позивач вказував, що з даним звітом ознайомлений він не був.

Позивачу стало відомо, що його звільнили за те, що він нібито викрав з території підприємства 5 металевих уголків та 2 швелери довжиною 1,75 м., які вивіз з території підприємства на власному автомобілі. З приводу вчинення ним крадіжки керівництво підприємства звернулося з відношенням до Соснівського РВ УМВС України. За результатами проведеної перевірки Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області двічі винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, тобто факт вчинення позивачем крадіжки з території підприємства не підтвердився, а отже і немає законних підстав для звільнення його із займаної посади.

Позивач вважає, що якби факт скоєння ним крадіжки мав би місце, то керівництво Мостозагону № 78 ВАТ «Мостозагін» повинно було звільнити його із займаної посади не на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, а на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України, згідно вимог якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Згідно вимог ст. 41 КзпПУкраїни, розірання договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2- 5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Керівництвом Мостозагону № 78 ВАТ «Мостобуд» при звільненні позивача на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, згоди профспілкової організації отримано не було.

Згідно вимог п. 2 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином норми, що закріплені в п. 2 ст. 41 КЗпП України застосовуються до працівників, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності, тобто є матеріально відповідальними працівниками, з якими на підставі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Вказував, що згідно посадової інструкції головного механіка код (1223.1), затвердженої начальником Мостозагону № 78 Шандибою О.М. позивач не являється матеріально відповідальною особою і в його посадові обов»язки не входить безпосереднє обслуговування товарно-матеріальних, грошових або культурних цінностей, а тому він не може бути звільнений з роботи на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Посадовою інструкцією головного механіка Мостозагону № 78 ВАТ Мостозагін на позивача покладені контрольно-розпорядчі функції, зокрема розробка, організація та забезпечення безперервної і технологічно правильної експлуатації та надійної роботи устаткування, підвищення його змінності, додержання в працездатному стані з потрібним рівнем точності і таке інше.

Вважав, що його незаконно звільнили з посади головного механіка Мостозагону № 78 ВАТ «Мостозагін» на підставі наказу № 195-к від 17.11.2009 року.

Трудову книжку в день звільнення на підприємстві позивачу не віддали, повного розрахунку з ним також проведено не було, що є порушенням вимог ст. 47 КЗпП України, згідно вимог якої власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивач просив визнати недійсним наказ № 195-к від 17.11.2009 року про звільнення ОСОБА_1 у звязку з втратою довіри (п.2 ст. 41 КЗпП України) з посади головного мехініка; визнати формулювання причин його звільнення від 17.11.2009р. «звільнити з роботи у звязку з втратою довіри (п. 2 ст. 41 КЗпП)» неправильним і таким, що не відповідає чинному законодавству; зобов'язати Мостозагін № 78 ВАТ «Мостобуд» звільнити його за власним бажанням за статтею 38 КЗпП з дати прийняття рішення по справі; зобов'язати Мостозагін № 78 ВАТ «Мостобуд» видати йому трудову книжку; зобов'язати Мостозагін № 78 ВАТ «Мостобуд» нарахувати та оплатити на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 17.11.2009р. по дату винесення рішення.

В ході судового розгляду позивач доповнив та уточнив свої позовні вимоги, разом із заявленими у позові вимогами просив стягнути з відповідача на його користь 20 000,00 грн. моральної шкоди, а також замінити позовну вимогу «зобов'язати Мостозагін № 78 ВАТ «Мостобуд» звільнити його за власним бажанням за статтею 38 КЗпП з дати прийняття рішення по справі» на вимогу «зобов»язати Мостозагін № 78 ВАТ «Мостобуд» негайно поновити його на роботі».

21.03.2013р. позивач ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати недійсним наказ № 195-к від 17.11.2009 року про звільнення ОСОБА_1 у звязку з втратою довіри (п.2 ст. 41 КЗпП України) з посади головного мехініка; визнати формулювання причин його звільнення від 17.11.2009р. «звільнити з роботи у зв'язку з втратою довіри (п. 2 ст. 41 КЗпП)» неправомірним і таким, що не відповідає чинному законодавству; зобов'язати відповідача звільнити його за власним бажанням за статтею 38 КЗпП з дати прийняття рішення по справі; зобов'язати Мостозагін № 78 ВАТ «Мостобуд» видати йому належним чином оформлену трудову книжку; зобов'язати Мостозагін № 78 ВАТ «Мостобуд» виплатити йому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 17.11.2009р. по дату винесення судом рішення по справі; зобов»язати відповідача сплатити на його користь моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.

Представник відповідача подав до суду заперечення, в яких вказував, що факт крадіжки з території РММ з підзвіту механіка ОСОБА_3, керівником якого є ОСОБА_1, підтверджується актом контрольної перевірки інвентарізації цінностей від 27.07.09р. Крім того, позивача звільнили не за крадіжку (особу яка це здійснила буде встановлювати суд), а за втрату довір'я. Норми п.8 ст.40 КЗпП України, не мають відношення до його звільнення. Також представник відповідача заперечував проти твердження позивача з приводу того, що з ним не можна укласти договір про повну матеріальну відповідальність відповідно до вимог ст.135-1 КЗпП України. Згідно абзацу 2 пункту 1 Постанови державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальним питанням № 447/24 от 28.12.1977 р. «Договор о полной индивидуальной материальной ответственности может быть заключен с работниками, замещающими должности или выполняющими работы (приложение №1 к настоящему постановлению) непосредственно связанные с хранением, обработкой, продажей (отпуском), перевозкой или применением в процессе производства переданных им ценностей». У цієї Постанови немає окремого розділу для будівництва, тому згідно ст. 8 ЦК України за аналогією закона ця Постанова поширюється і на будівництво.

Згідно п .6 і п. 11 розділу 2 Посадової інструкції головного механіка Мостозагону № 78, головний механік організовує роботу з обліку, наявності та руху устаткування, складання і оформлення технічної і звітної документації, зобов'язанний брати участь в організації обліку та зберіганні запасних частин. Отже на позивача його посадовою інструкцією покладено обов'язок обліку та зберігання матеріальних цінностей та використання їх у процесі виробництва.

Фактом прийняття матеріальної відповідальності є договір про матеріальну відповідальність від 20 серпня 2007 р. та інвентаризаційний опис необоротних активів Мостозагону № 78 на суму 1 724 676, 48 грн. Ці активи знаходяться на відповідальному збереженні ОСОБА_1 Крім того ОСОБА_1 керує механіком ОСОБА_3 і ТМЦ, які знаходяться під звітом головного механіка ОСОБА_1 і ТМЦ, які знаходяться під звітом механіка ОСОБА_3, розташовані на одній території - території РММ, між собою не розділені і на час відпустки або відрядження одного з них, інший розпоряджається цими ТМЦ.

Представник відповідача зазначав, що ОСОБА_1 звільнили за те що він, використовуючи своє службове становище, 12.10.09 р. в 16-10 год. примусив водія-охоронця ОСОБА_4 всупереч інструкції для сторожів від 15 березня 2004 р. і наказу № 16 від 22 квітня 2009 р., відкрити ворота прохідної, і дати можливість заїхати на територію РММ (де зберігаються ТМЦ механіка ОСОБА_3 і головного механіка ОСОБА_1) його власним автомобілем, а в 16-20 год. випустити його, наказавши про заїзд на територію РММ нікому не розповідати. Цей факт він намагався приховати, коли його випадково зупинили працівники ДАІ і виявили в салоні його автомобіля заготовку метала саме у тій кількості, яка зникла з майстерні РММ.

ОСОБА_1 надав працівникам ДАІ товарний чек № 104 від 11 серпня 2009 р., який визвав у них підозру і вони запросили керівників Мостозагону № 78 прибути до місця затримання ОСОБА_1 і з'ясувати належність заготовки метала.

ФОП ОСОБА_5, який видав цей чек, не підтверджує, що він його надав саме ОСОБА_1, а стверджує що по цьому чеку було відпущено у повному обсязі (469,3 кг) на суму 2 047,00 грн. металопрокату 11.08.2009 р. і що 22.10.2009 р. у нього ОСОБА_1 метал не розрізав. Цей факт згідно п.28 Постанови пленуму Верховного суду України від 6.11.1992р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" також може бути підставою для втрати довір'я.

ОСОБА_1 звільнили і за те, що він в березні 2009 р. надав відомість списання дизпалива на автотранспорт Мостозагону № 78, у якій було на автомобіль КрАЗ 258 д.н. 92 - 97 ЧКП приписано зайвих 380 км., та переписано 200 л. дизпалива на суму 200 х 6,11 = 1222 грн. Цей факт ОСОБА_1 намагався приховати. Але це стало відомо 22 вересня 2009 р. в управлінні ВАТ "Мостобуд" та підтверджено службовим розслідуванням тимчасовою комісією Мостозагону № 78. У своєму поясненні ОСОБА_1 так і не пояснив, чому при опломбованому спідометрі стало можливим показники спідометра збільшити на 380 км., та наслідком цього стало списання зайвих 200 л. дизпалива. Згідно наказу № 206 від 25 березня 2008 р. контроль за правильністю видачі палива та мастил, за правильністю їх списання, за забезпечення всіх машин, механізмів, автомобілів справними лічильниками мотогодин, опломбованими спідометрами покладено на головного механіка ОСОБА_1

Під час роботи тимчасової комісії по службовому розслідуванню ОСОБА_1 всіляко перешкоджав роботі комісії, у грубій формі погрожував журналістським розслідуванням, залякував своїх підлеглих, негативно впливав на членів профкому. Тому з метою припинення негативного впливу на хід розслідування, на підставі виявлених фактів нечесних дій ОСОБА_1, враховуючи його попередні порушення виконання своїх службових обов'язків (зокрема контролю за списанням ПММ) і трудової дисципліни відмічені наказом № 206 від 25 березня 2008 р., № 38 від 19 травня 2008 р., № 40 від 21 жовтня 2009 р., № 41 від 27 жовтня 2009 р., наказом № 195 від 17.11.09 р., був звільнений з роботи згідно п.2 ст.41 КЗпП України за втрату довір'я без попередньої згоди профкому з огляду на ст.43 КЗпП України та п.15 Постанови.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму ВСУ № 9 розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України.

Приписи ч. 9 ст. 43 КЗпП України не зобов'язують суд «автоматично» поновлювати на роботі працівників, звільнених за п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП України, за відсутності згоди профкому, а лише зобов'язує зупинити провадження по справі та після одержання згоди або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення працівника розглядає спір по суті. Згода профспілкового комітету відповідача була отримана 30.11.2009 року. Засідання проводилося без присутності позивача, якого було заздалегідь належним чином повідомлено. Однак, ще до подання даного позову до суду, ОСОБА_1, ігноруючи виклики профспілкового комітету, так жодного разу не з'явився на засідання. Представник відповідача зазначав, що недоцільним було повторно викликати позивача та переносити засідання профспілкового органу з причин відсутності ОСОБА_1, оскільки у своєму листі від 27.11.2009р. він не зазначав поважних причин своєї неявки та не просив про відкладення засідання, а лише повідомив, що таке засідання вважає неправомірним, бо воно повинно було відбутися до його звільнення. Саме тому, комісією було одностайно вирішено розглянути питання по суті на засіданні 30.11.2009р. Отже, оскільки законодавство України передбачає звільнення працівника за п. 2. ч.І ст. 41 КЗпП України без попередньої згоди профспілкового органу та надає можливість отримання такої згоди після звільнення, тому Мостобудівельний загін № 78 отримав таку згоду у відповідності до вимог чинного трудового законодавства.

Оскільки ОСОБА_1 в день звільнення був відсутній на робочому місці, починаючи з другої половини робочого дня, провести з ним розрахунок було неможливо. Тому розрахункові кошти були виплачені наступного дня (18.11.09.) шляхом переведення на картковий рахунок позивача.

Відповідно до ст.47 КЗпПУ відповідач намагався видати позивачу належно оформлену трудову книжку в день звільнення. 17.11.09 р. об 11-00 ОСОБА_1 було запрошено на засідання тимчасової комісії по службовому розслідуванню у складі: головного інженера Федько В.В., заст.начальника Зайчикова О.М., головного бухгалтера Мєдвєдєвої Л.М.. На засіданні були присутні начальник відділу кадрів Шандиба Л.В., механік ОСОБА_3 і в присутності всіх у т.ч. і ОСОБА_1 було оголошено звіт тимчасової комісії, а також пояснення та інші документи, які зібрала комісія. Було оголошено наказ № 195 від 17.11.09 р. та запропоновано позивачу отримати трудову книжку. Але ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення зі звітом тимчасової комісії, про ознайомлення з наказом відмовився. Також відмовився отримувати трудову книжку. Зажадав видати йому один примірник копії наказу № 195. Отримавши наказ, самовільно, не дочекавшись закінчення засідання, об 11-30 год. пішов з роботи і до кінця робочого дня на роботі не з'явився, про що було складено відповідний акт в присутності свідків.

Також представник відповідача відмічав, що позивач не надав суду жодних доказів в обґрунтування своїх заявлених вимог щодо завданої відповідачем моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн., а саме: в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань ОСОБА_1 виходив, визначаючи розмір шкоди. Позивач встановив розмір моральної шкоди, не доводячи при цьому винуватість відповідача.

Просив відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач підтримав свої уточнені позовні вимоги та просив їх повністю задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав надані заперечення та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із наказом №195-к від 17 листопада 2009 року позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади головного механіка Мостозагону №78 ВАТ «Мостобуд» у зв»язку з втратою довір»я до нього по п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Позивач вважав його звільнення незаконним і безпідставним.

Відповідно до наказу № 207 від 20.08.2007р. позивача було призначено головним механіком Мостобудівельного загону № 78 з одночасним укладенням Договору про повну матеріальну відповідальність працівника за передані йому підзвітні цінності.

Згідно п.1 Договору позивач прийняв повну матеріальну відповідальність як за всі передані йому в установленому порядку відповідачем під звіт товарно-матеріальні цінності та грошові засоби, які він прийняв, згідно з інвентаризаційними описами від 27.03.2007 на день підписання цього Договору, так і за всі ті, що будуть надходити йому під звіт протягом дії терміну Договору. Відповідно до п. 7 Договору, його чинність поширюється на весь час роботи ОСОБА_1

За результатами проведеної комісією Мостобудівельного загону № 78 перевірки за період із 30.09.2009р. по 31.10.2009р. переданих ТМЦ на відповідальне зберігання позивачеві, було складено Інвентаризаційний опис необоротних активів відповідача, який підписаний ОСОБА_1 із зазначенням того, що він є матеріально відповідальною особою за необоротні активи на загальну вартість 1724 676.48 грн.

Ст. 134 КЗпП України встановлено чіткий перелік випадків, в яких працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, серед яких: укладення письмового договору про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (п. 1 ч.1), а також, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ч. 1).

Відповідно до затвердженої Мостобудівельним загоном № 78 Посадової інструкції за особистим підписом ОСОБА_1 до компетенції головного механіка в тому числі, віднесено: організація обліку наявності та руху устаткування, складання і оформлення технічної і звітної документації (п.6 розділу II), участь в організації обліку та зберіганні запчастин (п.11 розділу II).

Отже судом встановлено, що позивач був матеріально відповідальною особою, але при цьому допустив розкрадання майна, що знаходилось на його обліку.

23.10.2009р. з території Мостозагону №78 ВАТ «Мостобуд» була вчинена крадіжка матеріальних цінностей. За заявою керівника підприємства було порушено кримінальну справу по факту таємного викрадення майна з території підприємства, але на даний час досудове слідство по кримінальній справі триває, особу, яка вчинила злочин, не встановлено.

Факт крадіжки підтверджувався актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 27.10.2009р., проведеної механіком ОСОБА_3, керівником якого був позивач ОСОБА_1

В матеріалах справи містяться пояснення осіб та учасників подій зникнення товарно-матеріальних цінностей, які свідчать про протиправні дії ОСОБА_1, що стали однією з причин втрати довір'я до нього, а саме: позивачем ОСОБА_1 був застосований примус до водія-охоронця ОСОБА_4, що був змушений всупереч Інструкції для сторожів від 15.03.2004р. дати можливість позивачу здійснити таємний вивіз з території підприємства, де зберігаються товарно-матеріальні цінності, підзвітні йому та механіку ОСОБА_3, підозріла поведінка позивача під час перевірки вмісту салону його автомобіля працівниками ДАІ. При перевірці працівниками ДАІ було виявлено 5 кусків по 2 метри кутника № 63 та 2 куски по 2 метри швелера № 10. При цьому, встановлено, що пред'явлений під час огляду товарний чек № 104 від 11.08.2009р., виданий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на куплений металопрокат не підтверджує належність цього металопрокату саме ОСОБА_1

Судом також встановлено, що під час службового розслідування тимчасовою комісією Мостобудівельного загону № 78 було виявлено незаконні дії позивача, про те, що у березні 2009 року на одному з автомобілів КрАЗ показники спідометра збільшено останнім на 380 км. та безпідставно списано 200л. дизпалива на суму 1222, 00 грн. При цьому, під час роботи комісії від ОСОБА_1 надходили постійні погрози та залякування на адресу своїх підлеглих та членів комісії, що спрямовувались на перешкоджання встановленню усіх фактичних обставин з розслідування даної справи.

Тому, з метою припинення негативного впливу на хід розслідування та на підставі виявлених непорядних дій позивача, враховуючи порушення ним трудової дисципліни та службових обов'язків (згідно наказів № 206 від 25.03.2008р., № 38 від 19.05.2008р., № 40 від 21.10.2009р., № 41 від 27.10.2009р. та № 195 від 17.11.2009р.), у керівника Мостобудівельного загону № 78 було досить багато вагомих причин для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Згідно з п. 2 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Тобто встановлення ознак злочину у передбаченому законом порядку не вимагається.

В матеріалах справи містяться факти та письмові докази, пояснення працівників, що свідчать про умисні дії позивача, наслідком яких є нестача товарно-матеріальних цінностей. Під час перебування ОСОБА_1 на посаді головного механіка ним були допущені неодноразові порушення трудової дисципліни із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді догани; зловживання правами та обов'язками встановленими положеннями посадової інструкції; ігнорування правил внутрішнього трудового розпорядку, а також вчинення інших винних дій, що дали підстави керівнику Мостобудівельного загону № 78 втратити до нього довіру.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним наказу №195-к від 17.11.2009 року про його звільнення у зв»язку з втратою довіри з посади головного механіка, визнання формулювання причин його звільнення від 17.11.2009р. «звільнити з роботи у зв'язку з втратою довіри (п. 2 ст. 41 КЗпП)» неправомірним і таким, що не відповідає чинному законодавству, зобов'язання відповідача звільнити його за власним бажанням за статтею 38 КЗпП з дати прийняття рішення по справі не підлягають до задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що одночасно з оголошенням наказу про звільнення від 17.11.2009р. № 195 позивачу ОСОБА_1 було запропоновано отримати трудову книжку, від чого він відмовився, про що було складено акт від 17.11.2009р. (а.с. 64).

Також відповідач направив позивачу ОСОБА_1 лист від 18.11.2009р. вих. № 336 із проханням останньому надати письмову згоду на відправлення трудової книжки поштою.

Такі звернення неодноразово направлялися до ОСОБА_1 стосовно запрошення отримати трудову книжку. Останнє звернення було направлено на адресу позивача поштою 21.02.2013р. Судом встановлено, що позивач навмисне відмовляється від отримання трудової книжки особисто або ж поштою.

Всупереч вимогам позивача, суд вважає, що відсутність згоди профспілкового органу на звільнення позивача на підставі втрати довіри до нього на момент звільнення не може бути підставою для визнання наказу про звільнення незаконним.

Відповідно до п. 15 Постанови Постанова Пленума ВСУ № 9 розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України.

Згода профспілкового комітету відповідача була отримана 30.11.2009 року. Засідання проводилося без присутності позивача, який був завчасно належним чином повідомлений. У своєму листі від 27.11.2009р. позивач ОСОБА_1 не зазначав поважних причин своєї неявки та не просив про відкладення засідання, а лише повідомив, що таке засідання профспілкового органу вважає неправомірним, бо воно повинно було відбутися до його звільнення. Саме тому, комісією було одностайно вирішено розглянути питання по суті на засіданні 30.11.2009р.

Отже, оскільки законодавство України передбачає звільнення працівника за п. 2. ч.1 ст. 41 КЗпП України без попередньої згоди профспілкового органу та надає можливість отримання такої згоди після звільнення, тому Мостобудівельний загін № 78 отримав таку згоду у відповідності до вимог чинного трудового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає неправомірності в діях відповідача та вважає, що наказ №195-к від 17.11.2009р. є правомірним і таким, що винесений відповідно до норм чинного законодавства.

А тому немає підстав для здійснення перерахунку і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 38, 41, 134 КЗпП України, ст.ст. 3, 5, 8, 10, 11, 15, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Мостобуд» про визнання недійсним наказу про звільнення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Головуючий: