Головуючий в 1 інстанції - Рассуждай Я.М.

Категорія - 5 Доповідач - Шевченко В.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 червня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю.,

суддів: Агєєва О.В., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Жарій Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Донецька від 02 квітня 2013р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ у натурі частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності, стягнення компенсації за знесені будівлі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є власницею 44\100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2007р.,виданого Шостою Донецькою державною нотаріальною конторою. Власником іншої 56\100 частини вказаного домоволодіння є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 23 листопада 2004р., виданого Донецьким управлінням комунального господарства. На земельній ділянці зазначеного домоволодіння розташовані: житловий будинок А-1 загальною площею 46,2 кв м, прибудови літ. «а» загальною площею 12,7 кв м, ганок «а-1» загальною площею 1,5 кв м, житловий будинок літ. «В-1» загальною площею 49,5 кв м, прибудова «в» загальною площею 13.3 кв м, тамбур «в-1» загальною площею 4,6 кв м, літня кухня «Б» загальною площею 13,5 кв м, льох «пд» загальною площею 16,6 кв м, сарай «Г» загальною площею 15,3 кв м, душ «Д» загальною площею 2,1 кв м, сарай «Е» загальною площею 2,5 кв м, уборна «Ж» загальною площею 1,4 кв м, навіс «З» загальною площею 13,0 кв м, колодязь 1\2 частини літ.»К», огорожа №1-5, замощення «1», водопровід «О». Загальна вартість майна з урахуванням зносу відповідно до даних КП БТІ м.Донецька складає 68 723грн. Вона особисто користується житловим будинком «А-1», прибудовою «а», ганком «а-1», навісом , 1\2 частиною льоху, 1\2 частиною водопроводу. Інші споруди, а саме: сарай «Г» вартістю 397грн., сарай «Е» вартістю 149грн., туалет «Ж» вартістю 370грн., душ «Д» вартістю 397 грн. відповідачем ОСОБА_1 було знесено без її згоди. Відповідач фактично користується житловим будинком «В-1», прибудовою «в», тамбуром «в-1», 1\2 частиною погребу, колодязя «К», 1\2 частиною огорожі №1-5, замощення «1», 1\2 частиною водопроводу «О». Даний порядок користування вказаним домоволодінням склався ще до того, як вона стала його власницею. Просила провести поділ в натурі вказаного майна, що знаходиться у спільній частковій власності згідно зазначеного порядку користування, стягнувши з відповідача на її користь компенсацію за знесені ним будівлі та різницю у вартості поділеного майна.

Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 02 квітня 2013р. виділено в натурі частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1, а саме на: житловий будинок «А-1» загальною площею 47,2 кв м, сені «а» площею 12,7 кв м, ганок «а-1», навіс літ. «З» площею 13.5 кв м., 1\2 частину льоху «пд» площею 8,8 кв м, 1\4 частину колодязя «К», 1\2 частину огорожі №1-5 площею 41 кв м, 1\2 частину замощення «1» площею 33.1 кв м, 1\2 частину водопроводу.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1, а саме житловий будинок «В-1» загальною площею 45,1 кв м, сені «в» площею 13.3 кв м, тамбур «в-1» площею 4,6 кв м, 1\2 частину льоху «пд» площею 8,8 кв м, 1\4 частину колодязя «К», 1\2 частину огорожі №1-5 площею 41 кв м, 1\2 частину замощення «1» площею 33.1 кв м, 1\2 частину водопроводу.

Припинено право спільної часткової власності сторін на вказане домоволодіння.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 45грн.- різницю між розміром шкоди за знесені споруди та компенсацію різниці у частці домоволодіння, 328грн.44 коп. - 1\2 частину витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи, витрати по сплаті судового збору у сумі 302грн.65коп., а всього 676 грн.09коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд, задовольняючи позовні вимоги, не встановив, які законні права позивача відповідачем порушені та якими доказами це підтверджується. Суд неповно з»ясував обставини справи щодо дійсних прав та обов»язків сторін і не зазначив, які дії відповідача свідчать про те, що ним оспорюється або не визнається право позивача. Припиняючи право спільної власності, суд не застосував вимоги ст.ст. 328, 365 ЦК України. Разом з тим, вирішуючи справу, суд послався на вимоги ст.364 ЦК України, які не регулюють спірні правовідносини та не застосував вимоги ст.367 ЦК України, які на них поширюються, оскільки відповідно до цієї норми закону передбачені наявність згоди й бажання усіх співвласників одночасно скористатися правом на укладення договору та поділ спільного майна, а відтак не може бути підставою поділу майна у судовому порядку та способом захисту інтересів лише одного співвласника. У випадку відсутності бажання або згоди одного з співвласників на укладення договору про поділ майна, що є у спільній частковій власності, інший співвласник має реальну можливість захистити свої інтереси шляхом реалізації права на виділ частки із майна та відповідної пропозиції укласти договір про такий виділ. Приймаючи до уваги висновки судово-будівельної експертизи, суд не врахував інші докази, зокрема, рішення Київської районної у м.Донецьку ради №489 від 14 липня 2004р. відносно того, що ще у 2004р. між співвласниками спірного домоволодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була досягнута домовленіть щодо користування та володіння спільним майном. Стягуючи з відповідача вартість самочинно знесених будівель, суд не врахував, що доказів, що це було зроблено саме відповідачем не надано.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

ОСОБА_2 та її представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині поділу в натурі майна, що є у спільній частковій власності, суд першої інстанції виходив з можливості поділу домоволодіння відповідно до варіанту №2, якій міститься у висновку судової будівельно-технічної експертизи №4674\23 від 11.12.2007р.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно.

Судом встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності: ОСОБА_2 -44\100 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2007р.,виданого Шостою Донецькою державною нотаріальною конторою; ОСОБА_1- 56\100 частини на підставі свідоцтва про право власності від 23 листопада 2004р., виданого Донецьким управлінням комунального господарства.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачка посилалась на те, що угоди щодо способу виділу частки майна, що перебуває у спільній частковій власності, з відповідачем не досягнуто, у зв»язку з чим просила поділити в натурі вказане майно.

Згідно ч.1ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №4674\23 від 11.12.2007р. (варіант № 2, в якому не врахована самовільно зведена прибудова літ в-2) до складу квартири НОМЕР_1 входять наступні будівлі: жилий будинок літ.А-1 вартістю 107 438грн., прибудова літ «а» вартістю 23 994грн., ганок літ.»а-1» вартістю 358грн., навіс літ.»З» вартістю 7879грн. Крім того, 1\2 частини загальної сумісної власності вартістю 20 234грн., а всього будівель та споруд на суму 159 903грн., що складає 45\100 реальних частин, що на 2328 грн. більш належної позивачці частини домоволодіння ( 44\100).

До складу квартири НОМЕР_2 входять: жилий будинок літ В-1 вартістю 137 162 грн., прибудова вартістю 21 488грн., тамбур літ «в-1» вартістю 19 339грн. Крім того, 1\2 частини загальної сумісної власності вартістю 20 234грн., а всього будівель та споруд на суму 198 223грн., що складає 55\100 реальних частин, що на 2328грн. меньше належної відповідачу частини домоволодіння ( 56\100) ( а.с.53-57).

Виходячи з наведеного, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції, враховуючи фактично існуючий порядок користування спірним домоволодінням сторонами по справі, дав належну оцінку зібраним доказам та дійшов до обгрунтованого висновку про те, що поділ майна, що є об»єктом спільної часткової власності сторін, можливо провести з урахуванням варіанту №2 судової будівельно-технічної експертизи.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що позивачкою неправильно вибраний спосіб захисту цивільного права, оскільки у випадку відсутності бажання або згоди одного з співвласників на укладення договору про поділ майна, що є у спільній частковій власності, інший співвласник може захистити свої інтереси через реалізацію свого права на виділ частки із майна шляхом пропозиції укласти договір про такий виділ, є неспроможним та не відповідає вимогам ст.16 ЦК України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішенням Київської районної у м.Донецьку ради №489 від 14 липня 2004р. вже визначено порядок користування спірним домоволодінням, на правильність висновків суду не впливають, оскільки відповідно до наявних у справі правовстановлюючих документів (свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2007р.,виданого Шостою Донецькою державною нотаріальною конторою на ім»я ОСОБА_2 та свідоцтва про право власності від 23 листопада 2004р., виданого Донецьким управлінням комунального господарства на ім»я ОСОБА_1) вказане домоволодіння належить сторонам на праві спільної часткової власності. Позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду із позовом про виділ в натурі частки майна, що перебуває у спільній частковій власності.

Разом з тим є обгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вимог позивачки про стягнення з відповідача вартості самовільно знесених споруд : туалету «Ж», сараю «Г», літньої кухні «Б», Сараю «Е», душу «Д».

Як вбачається з матеріалів справи, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем самовільно знесені вказані споруди та доказів, на підтвердження реальної вартості цих споруд не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 компенсації за самовільно знесені споруди слід відмовити.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №4674\23 від 11.12.2007р. (варіант № 2) загальна вартість частки, яка переходить у власність позивачці, складає 159 903грн., загальна вартість частки відповідача - 198 223грн., компенсація різниці вартості частков, яка підлягає стягненню з позивачка на користь відповідача становить 2328грн. ( а.с.53-57).

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення різниці у вартості часток сторін у спірному домоволодінні підлягає зміні. З позивачки на користь відповідача слід стягнути компенсацію різниці у вартості часток у домоволодінні в сумі 2328грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.307,309,313-316 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Донецька від 02 квітня 2013р. в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниці між сумою шкоди за знесені споруди та сумою компенсації за перевищення частки у домоволодінні скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за самовільно знесені споруди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за перевищення частки у домоволодінні у розмірі 2328 ( дві тисячі триста двадцять вісім) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спецалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий Судді