ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" листопада 2006 р. 12-15 Справа № АС-13/377-06
вх. № 8842/1-13
Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.
за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.
представників сторін :
позивача - Любімий О. М., дов.
відповідача: - Соколова Н. Б., дов. № 6901/10/10-025 від 09.08.06 р.,
- Власенко О. С., дов. № 7742/10/10-026 від 30.08.06 р.,
- Ліщенко Н. І., дор. № 6535/10/10-026 від 31.07.06 р.,
- Короткова Н. М., дов. № 5694/10/10-026 від 07.07.06 р.
по справі за позовом Харківське державне авіаційне виробниче підприємство м. Х-в
до Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про скасування повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Харківське державне авіаційне ордена Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство (далі ХДАВП), після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, просить визнати відсутність компетенції (повноважень) Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова на застосування штрафних санкцій, передбачених п. 2 ст. 16 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, на застосування пені, передбаченої ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та скасувати рішення № 0000460815/0 від 14.07.06 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1291553,08 грн. як неправомірне, посилаючись на відсутність порушень з боку підприємства, положення законів України „Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідач письмові заперечення проти позову не надав, але у письмових поясненнях від 31.08.06 р. та поясненнях представників в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки.
Справа розглядається в порядку КАС України.
Надані документи свідчать, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05 р. по 01.04.06 р., результати якої відображені в акті від 04.07.06 р. Цей акт вказаний підставою для прийняття оскарженого рішення № 0000460815/0 від 14.07.06 р. В наданому до матеріалів справи рішенні (копія залучена до матеріалів справи) відображено, що воно прийняте у зв’язку із встановленими фактами порушень ст. 1, ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, ст. 11 Закону України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та п. 1 Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами”.
У зв’язку з виявленими порушеннями вищевказаних норм оскарженим рішенням, з посиланням на п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, п. 2 ст. 16 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, п. 2.7 Положення „Про валютний контроль”, затвердженого постановою Правління НБУ № 49 від 08.02.00 р., п. 3 Указу Президента України № 734/99 від 27.06.99 р. „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”, п. 2.4 та п. 3.1 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 542 від 04.10.99 р., були застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 1291553,08 грн.
Норми, порушення яких було виявлено перевіряючими, встановлюють, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України (ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”). А в ст. 2 цього Закону встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
В ст. 11 Закону України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” передбачено, що розрахунки за експортно-імпортними операціями, що здійснюються при виконанні відповідно до цього Закону проектів технологічних парків, проводяться у строк до 150 календарних днів.
За результатами перевірки питань щодо дотримання вимог ст. 1 та ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та ст. 11 Закону України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” перевіряючими зроблений висновок про порушення підприємством вказаних норм, що призвело до нарахування пені на загальну суму 1289513,08 грн., в т.ч. пені за несвоєчасне надходження валютної виручки в розмірі 616412,25 грн. та пеня по імпортним операціям в розмірі 673100,83 грн.
В акті перевірки вказано, що підприємством для перевірки не надавалися зовнішньоекономічні контракти, які складають комерційну таємницю, а тому додатки до акту складені на підстав ВМД, актів (сертифікатів) виконаних робіт (послуг) та банківських документів. За результатами дослідження вказаних документів (стор. 64-66 акту) перевіряючими зроблений висновок про порушення підприємством термінів розрахунків по експортним контрактам.
Позивачем до матеріалів справи були надані зовнішньоекономічні контракти, які перелічені в акті перевірки і які окремо перевіряючими не досліджувалися. Зокрема, до матеріалів справи наданий Контракт № 141/3/1011-140-74-1 від 03.12.95 р. про спільне виробництво, проектування, передачу технології і виготовлення літака АН-140, укладений підприємством з Іранської літакобудівної компанії „HESA”. За даними перевіряючих, які підтверджені і позивачем, у виконання умов контракту була відвантажена продукція на загальну суму 3145560,35 дол. США на підставі ВМД, перелік яких наведений в додатку № 21 до акту перевірки. Крім того, відповідно сертифікатам про надання послуг (перелік наведений в додатку № 21) підприємством нерезиденту надані послуг на загальну суму 250257,0 дол. США.
Як вказують перевіряючі, оплата за відвантажену продукцію та надані послуги надійшла від Іранської літакобудівної компанії „НЕSА” з порушенням термінів розрахунків в іноземній валюті на валютний рахунок підприємства № 2600401681788, відкритий у ВАТ „Укрексімбанк” (м. Харків, МФО 351618), у загальній сумі 3011484,55 дол. США. Сума дебіторської заборгованості за вказаним контрактом станом на 31.03.06 р. склала 1019217,22 дол. США, з них прострочена дебіторська заборгованість становить 261992,31 дол. США.
В акті зроблене посилання на те, що в ході проведення перевірки ДПА Харківської області був направлений запит № 2247/1/22-028 від 26.06.06 р. до Управління НБУ в Харківській області щодо наявності простроченої дебіторської заборгованості на звітні дати за перевірений період за контрактом № 141/3/1011-140-74-1 від 03.12.95 р. у зв’язку з тим, що ВАТ „Укрексімбанк” (м. Харків, МФО 351618) не надав податковому органу інформації про виявлені факти порушень термінів розрахунків за експортними операціями. Представником відповідача в судовому засіданні підтверджено те, що на день складання акту відповідь від банку не отримана.
Як випливає з наданого позивачем контракту № 141/3/1011-140-74-1 від 03.12.95 р., в ст. 6 сторони узгодили, що нерезидент на протязі 60 днів з дати підписання угоди відкриває безвідзивний документарний акредитив в Державному експортно-імпортному банку Украйні (Київ) на рахунок № 005070604 на користь АНТОНОВ. В додатку № 6а Контракту сторони також обумовили, що 90% суми акредитиву сплачується по наданню документів які необхідні для 100% (сплати) і 10% суми акредитиву сплачується через два місяці після відвантаження та виконання АНТОНОВ зобов’язань по контракту, по вказівці НЕSА.
За таких обставин даних про те, що позивач є учасником даного Контракту і про те, що кошти за виконані роботи та відвантажену продукцію повинні надходити від нерезидента до позивача Контракт не містить, оскільки їх отримувачем є АНТОНОВ, а тому висновки про порушення саме Харківським державним авіаційним виробничим підприємство вимог ст. 1 та ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та нарахування пені за ці порушення зроблені при довільному трактуванні фактичних обставин і без дослідження самого Контракту та без наявності інформації банківської установи, на яку покладені обов’язки контролювати надходження валютної виручки.
Також в акті перевірки наведені дані про укладання та виконання контрактів № 114-099 від 18.04.05 р. та №138-099 від 07.09.05 р., учасником яких вказане АТЦ „Азал” (Азербайджан).
Проте позивачем до матеріалів справи надані договори на виконання періодичного технічного обслуговування за вказаними перевіряючими номерами № 114-099 від 18.04.05 р. та № 138-099 від 07.09.05 р., але вони укладені позивачем з Державним Концерном „Азербайджан Хава Йоллари” (Азербайджан, Баку). За даними позивача контрактів, які б укладалися з АТЦ „Азал” він не має.
В поясненнях в судовому засіданні представники відповідача наполягали на тому, що в актах прийому–передачі виконаних робіт в межах наведених договорів замовником визначений саме АТЦ „Азал” і від нього на рахунок підприємства надходила оплата за надані послуги.
Але суд вважає необхідним відмітити, що при проведенні перевірки відповідачем не були взяті до уваги не тільки назва замовника в актах прийому–передачі виконаних робіт, а і те, що в них є посилання на додаткову угоду № 1 до договору № 114-099 від 18.04.05 р. Також слід відмітити, що наданих позивачем договорах № 114-099 від 18.04.05 р. та №138-099 від 07.09.05 р., укладених позивачем з Державним Концерном „Азербайджан Хава Йоллари”, сторони узгодили проведення попередньої оплати 100% суми договору на протязі 5 днів з моменту отримання рахунку-фактури від виконавця.
Зважаючи на те, що перевіряючі при перевірці зробили висновки про наявність порушень строків надходження валютної виручки по договорах № 114-099 від 18.04.05 р. та №138-099 від 07.09.05 р. без встановлення того, коли були направлені рахунки-фактури до нерезидента і чи виконувалися на користь Державного Концерну „Азербайджан Хава Йоллари” роботи, передбачені договорами, дані висновки не можуть бути визнані правомірними.
В акті перевірки також відображено, що на підставі гр. 44 ВМД ЕК 10 ЗС № 652202 від 02.10.05 р. та № 652248 від 24.11.05 р. перевіряючими було встановлено, що підприємство позивача здійснило в межах контрактів № 02/10-05 від 02.10.05 р. та № 122-34/2005 від 21.11.05 р. (вказані контракти сторонами до матеріалів справи не надавалися, але їх наявність позивачем підтверджена) продаж на користь Державного Концерну „Азербайджан Хава Йоллари” паливо реактивне ТС-1 до літака цивільної авіації АН-140-100. За результатами дослідження вищевказаний ВМД перевіряючими зроблений висновок про порушення підприємством граничних строків надходження валютної виручки за поставлені товари і нарахована пеня у зв’язку з цим порушенням.
Слід відмітити, що в самому акті перевірки відсутні дані про те, яким чином перевіряючі встановили факт порушення, оскільки в гр. 44 ВМД така інформація не міститься.
Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам ст. 10 Закону України „Про держану податкову службу в Україні” на органи ДПС покладені обов’язки здійснювати у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій.
А в Інструкції „Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями”, затвердженої постановою Правління НБУ № 136 від 24.03.99 р. (з подальшими доповненнями та змінами) на виконання Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.93 р. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, Указу Президента України № 41/98 від 21.01.98 р. „Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі” та постанови КМУ № 445 від 30.03.02 р. „Про затвердження Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМУ, НБУ визначив порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями і отримання резидентами індивідуальних ліцензій НБУ на перевищення цих строків.
В п. 7 вказано Інструкції встановлений порядок надання інформації державним органам. Зокрема, в п. 7.10 Інструкції встановлено, що при ненадходженні в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в ліцензіях) виручки, товарів або об’єкта лізингу банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 7 (у наступному звітному місяці інформація про ці порушення уже не надається).
Із змісту наведених норм випливає, що саме на банки покладені обов’язки контролювати дотримання учасниками зовнішньоекономічної діяльності законодавчо встановлених строків і інформувати органи ДПС по їх порушення. Але відповідач безпідставно ототожнює контроль за законністю валютних операцій з контролем за дотримання строків розрахунків в межах законних зовнішньоекономічних операцій.
Відповідачем до матеріалів справи надані копії інформацій банків про факти порушення строків надходження коштів або товарів в межах контрактів, які знаходяться на контролі в баку. При дослідженні вказаних документів судом не виявлена інформація банків щодо порушень строків надходження виручки по контрактам № 02/10-05 від 02.10.05 р. та № 122-34/2005 від 21.11.05 р.
Таким чином, самостійно роблячи висновки про порушення підприємством строків надходження валютної виручки перевіряючі діяли за межами наданих їм ст. 10 Закону України „Про держану податкову службу в Україні” повноважень, а тому ці висновки є неправомірними.
Як вказано в акті перевірки, при перевірці своєчасності надходження на митну територію України імпортної продукції після здійснення авансового платежу перевіряючими були досліджені імпортні контракти № 1169/09-04 від 06.10.04 р., № 145/0402-05 від 04.02.05 р., № 289-ТС від 20.12.04 р., № 324/0401-ІТ від 16.12.04 р., № 86 від 15.03.03 р., № LIE 2002-1 від 18.09.02 р., № 618/1 від 06.12.04 р., № 028/ТСАS-94 від 28.01.05 р., № 0405/0407 від 16.06.05 р., № 052404 від 24.05.04 р., № 12-05/2005 від 05.12.05 р., № 116 від 17.06.04 р., № 140/09-10 від 07.09.04 р., № 240-04 від 05.10.04 р., № 09/02-2003 від 03.09.03 р., № AN-74-KDM-500/12-05-05 від 12.05.05 р., № DJ/98-087А/ОІ від 12.05.05 р., № GHA 2003-1 від 16.01.03 р., НА 2002-3 від 21.05.02 р. і зроблені висновки про порушення терміну відстрочки поставки не більш ніж 90 днів.
Позивачем до матеріалів справи надані вище перелічені контракти та договори, з яких вбачається, що в їх межах підприємство позивача придбавало товари та послуги для виготовлення та оснащення літаків АН-140, АН-74ТК-300 та АН-74ТК-300 (П).
Суд вважає необхідним відмітити, що згідно ст. 7 Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків „Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, „Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона”, „Інститут монокристалів” № 991-XIV від 16.07.99 р. розрахунки за експортно-імпортними операціями, що здійснюються при виконанні відповідно до цього Закону інвестиційних та інноваційних проектів, провадяться у строк до 150 календарних днів.
В свідоцтві про реєстрацію інвестиційного проекту № 100 від 21.11.02 р. (надане позивачем і залучене до матеріалів справи) вказана назва інвестиційного проекту „Організація виробництва і випуску першої партії літаків моделей АН-140, АН-74ТК-300 та АН-74ТК-300 (П)”, а підприємство позивача визначено учасником Технологічного парку „Інститут монокристалів”. Тому на договори, виконані в межах програми Технологічного парку, слід розповсюджувати положення вищевказаного Закону, але в акті перевірки перевіряючими розрахунок кількості днів прострочення при виконанні вищевказаних договорів проведений без врахування приписів спеціального Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків „Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, „Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона”, „Інститут монокристалів”, а тому є необґрунтованим.
Також в акті перевірки записано, що перевіряючими був досліджений договір № H/U 09-04 від 20.09.04 р., укладений підприємством з An Aircraft Support Ltd, London. В межах цього контракту і додаткової угоди до нього від 30.12.04 р. постачальник мав здійснювати поставку оплаченої йому продукції на адресу позивача на суму 948004 (дев’ятсот сорок вісім тисяч чотири) долари США 35 центів протягом 60-ти днів з моменту здійснення передоплати (пункт 4.2 контракту). Оскільки сплата коштів була проведена у жовтні 2004 року (платіжне доручення № 56 від 07.01.04 р., платіжне доручення № 57 від 08.10.04 р.), у постачальника виникла заборгованість перед позивачем на суму 948004 (дев’ятсот сорок вісім тисяч чотири) долари США 35 центів.
За даними перевіряючих, які не спростовані позивачем, між An Aircraft Support Ltd, London та ТОВ „Інтер Амі ЛТД”, м. Харків, було укладений договір поруки № 31/12-2004 від 31.12.04 р., у відповідності до якого резидент виступив поручителем та прийняв на себе відповідальність перед позивачем (кредитором) за порушення зобов'язання нерезидента (боржника), умов імпортного контракту постачання № Н/U 09-04 від 20.09.04 р.
Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно ст. 553 ЦК України (сторони за контрактом при виконанні його обумовили керуватися законодавством України) визначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. В ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 12.09.05 р. по справі № 47/151-05, на яке посилаються і перевіряючі, поставка від нерезидента мала проводитися протягом 60-ти днів з моменту здійснення передоплати. Але у цей період товари (продукція) на користь позивача не надійшла. З цього випливає, що з 07.12.04 р. та з 08.12.04 р. зобов’язання боржника перед підприємством повинен був виконати ТОВ „Інтер Амі ЛТД” – резидент України. Вказаний договір поруки був в судовому порядку визнаний недійсним рішенням Господарського суду Харківської області від 12.09.05 р. І цим же рішенням з боржника були стягнуті кошти в межах імпортного контракту постачання № Н/U 09-04 від 20.09.04 р. у зв’язку з невиконанням нерезидентом зобов’язань по поставці продукції.
Як випливає з акту перевірки та подальших поясненнях відповідача, вищенаведені обставини не приймалися до уваги і висновки були зроблені без дослідження фактичних обставин в їх сукупності.
Також слід відмітити, що при розрахунку пені відповідач не дотримувався приписів ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, оскільки курс валюти для цілей розрахунку пені встановлювався на 91 день від дати поставки замість застосування курсу валюти на день виникнення заборгованості по контракту.
При проведенні судово-економічної експертизи (висновок № 7808 від 10.10.06 р.) експертом досліджувалися всі перелічені вище документи, надані сторонами і суд приймає дані висновки і частині, що відповідає приписам чинного законодавства.
Зважаючи на встановлені судом обставини висновки акту перевірки в частині нарахування пені на загальну суму 1289513,08 грн., в т.ч. пені за несвоєчасне надходження валютної виручки в розмірі 616412,25 грн. та пеня по імпортним операціям в розмірі 673100,83 грн. зроблені при довільному трактуванні господарських операцій та норм чинного законодавства, а тому є неправомірними.
Зважаючи на те, що перевіряючими не вірно визначені строки, в межах яких повинні здійснюватися платежі в сфері ЗЕД, у відповідача не існує законних підстав вимагати від підприємства отримання ліцензій на подовження строків платежів, декларування валютних цінностей, доходів та майна, що знаходяться межами України, а тому застосування фінансових санкцій за дані порушення є неправомірним.
Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно положенням ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Як вбачається з наданого позивачем оскарженого рішення, ним були застосовані фінансових санкцій, тоді як відповідно приписам ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” порушення резидентами термінів, передбачених ст. 1 і ст. 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені.
Крім того, в рішенні є посилання на те, що відповідачем санкції застосовані на підставі п. 2 ст. 16 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та п. 3 Указу Президента України „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”. Але відповідачем не враховані положення цих норм, оскільки в п. 3 ст. 16 ДКМ записано, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.
Відповідно преамбулі Указу Президента України „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” він прийнятий з метою врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів. Оскільки за своєю правовою суттю вищевказані контракти не є ні договорами позики, ні кредитними договорами, то розповсюджувати на ці правовідносини нормативний акт, який їх не регулює, є неправомірним.
Таким чином, посилаючись на дану норму, відповідач вийшов за межи наданих йому повноважень.
Також слід відмітити, що Порядок застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, на який також посилається відповідач, визначає, що матеріали про порушення валютного законодавства розглядає та приймає рішення про застосування санкцій начальник (заступник) державної податкової інспекції у районі. Якщо сума штрафу перевищує 100,0 тис. доларів США (від 100,0 тис дол. США до 1 млн. дол. США), рішення повинно прийматись за згодою голови (заступника) державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі. Доказів того, що така згода була отримана відповідачем до матеріалів справи не надано.
Зважаючи на вище доведене, керуючись приписами п. 2 ст. 71 КАС України, суд вважає позовні вимоги правомірними і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 7, 9, 17, 71, 79, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити. Визнати відсутність компетенції (повноважень)Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова на застосування штрафних санкцій, передбачених п. 2 ст. 16 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Скасувати рішення № 0000460815/0 від 14.07.06 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1291553,08 грн.
Стягнути з державного бюджету України на користь Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства м. Харків (код ЄДРПОУ 14308894) 3, 40 грн. судового збору.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 01.12.2006 р
Суддя Водолажська Н.С.