ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши матеріали справи № 12/55

за позовом: прокурора Бобринецького району Кіровоградської області, в особі Бобринецької міської ради, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Орджонікідзе, 80,

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління з контролю за використанням та охороною земель у Кіровоградській області, м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, 84,

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Колодіст В.В., довіреність № 3 від 09.09.2008 року;

від відповідача - ОСОБА_1 особисто; ОСОБА_2, довіреність б/н від 04.08.2008 року

3-я особа - участі не брали;

від прокуратури - прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Кіровоградської області Т.Гребенюк, посвідчення № 457

3-я особа належним чином повідомлена про час і місце проведення судового засідання за юридичною адресою .

Прокурором міста Бобринець Кіровоградської області подано позов в інтересах державне в особі Бобринецької міської ради подано до господарського суду позовну, яка містить вимоги до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, м.Кіровоград наступного змісту: винести рішення, яким зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити та повернути  державі в особі Бобринецької міської ради самовільно зайняту земельну ділянку, площею 18 кв.м. із земель комунальної власності Бобринецької міської ради.

Заявою № 2371 вих. від 21.10.08 року прокурор  уточнив позовні вимоги та просить: винести рішення з урахуванням первинних позовних вимог, яким зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 18 кв.м. із земель комунальної власності Бобринецької міської ради шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення, без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування нею.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги  прокурора та позивача не визнав. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що спірну земельну ділянку використовує на підставі рішення Бобринецької міської ради № 483 від 26.10.2004 року. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»  та вищезазначеного рішення Бобринецької міської ради  ним було проведено благоустрій земельної ділянки шляхом встановлення сходів в межах ділянки, наданої рішенням позивача. 

Просить відмовити  позивачу в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представники позивача та прокурора вимоги підтримали у повному обсязі, представник відповідача не визнав та подав заяву від 23.10.08 року про розгляд справи без надання відзиву на уточнення до позовної заяви.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Кіровоградській області письмових пояснень на вимоги прокурора та позивача, викладені в позовній заяві не подала.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -

                                            В С Т А Н О В И В:

Прокурор Бобринецького району Кіровоградської області з врахуванням заяви № 2371 вих. Від 21.10.08 року заявив вимоги до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить винести рішення з урахуванням первинних позовних вимог, яким зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 18 кв.м. із земель комунальної власності Бобринецької міської ради шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення, без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування нею.

В обґрунтування своїх вимог прокурор та позивач зазначають наступне.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель Державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Прокурор зазначає, що всупереч вимогам ст. 125 Земельного кодексу України відповідач приступив до використання спірної земельної ділянки без встановлення її меж в натурі  (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації .

В обґрунтування зазначених доводів зазначив, що 14.07.2008 року Бобринецьким міжрайонним відділом по контролю за використанням і охороною земель було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при розміщенні торгівельної точки (кіоску) по вулиці Дзержинського (біля магазину «ВІД») в м. Бобринець. Під час проведення перевірки встановлено порушення, які полягають у тому, що відповідач  самовільно використовує земельну ділянку площею 18 м.кв. із земель комунальної власності для розміщення сходинок до вказаної торгівельної точки.

За наслідками перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства  від 14.07.2008 року та  протокол про адміністративне правопорушення № 006449/8 від 14.07.2008 року , в яких зафіксовано порушення земельного законодавства, а саме:  самовільне використання  відповідачем на протязі 2008 року не наданої земельної ділянки площею 18 кв.м. по вул. Дзержинського в м.Боборинець біля магазину «ВІД» із земель  житлової та громадської забудови Бобринецької міської ради для ведення торгівельної діяльності .

За результатами розгляду Протоколу від 14.07.2008 року про  адміністративне правопорушення у сфері земельного законодавства,  Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Бобринецькому районі Кожемякіним Ю.Ю. було винесено Постанову про накладення на відповідача адміністративного стягнення № 46 від 17.07.2008 року. Вказаною постановою  відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Прокурор також зазначає, що самовільне зайняття земельних ділянок порушує передбачене ст.ст. 78,80,83 Земельного кодексу України право власності територіальної громади на землю, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Господарський суд при розгляді даного спору  враховує,  що відповідно до п. 34 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”,  вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин  віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного Кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні підприємства, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -  відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до статті 1  Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як обґрунтовано зазначає відповідач та підтверджується матеріалами справи, рішенням позивача  № 483 від 26.10.2004 року  було дозволено відповідачу відкрити торгівельну точку (кіоск) по вул. Дзержинського (біля магазину «ВІД») для торгівлі промисловими товарами. Пунктом 2 вказаного рішення було зобов'язано відповідача підтримувати санітарний стан в межах відведеної земельної ділянки та провести благоустрій даної ділянки.

Шостою сесією Бобринецької міської ради двадцять четвертого скликання було прийнято рішення № 206 від 27.12.2002 року «Про передачу додаткової земельної ділянки з метою провадження підприємницької ділянки в оренду строком на 49 років підприємцю Колісниченко».

Прийняття цього рішення було мотивоване необхідністю надання додаткової земельної ділянки площею 27 кв.м. відповідачу  в районі ринку «Таврія».

Вказаним рішенням міська рада вирішила:

1. Передати земельну ділянку в оренду строком на 49 років для провадження підприємницької діяльності підприємцю ОСОБА_1 загальний розмір всієї земельної ділянки становить 45 м.кв.

2.Дозволити Кіровоградському філіалу інституту землеустрою здійснити проект відведення вищевказаної земельної ділянки з урахуванням додаткової площі всього 45 м.кв. в районі ринку «Таврія» для передачі її в оренду на 49 років  підприємцю ОСОБА_1 для провадження підприємницької діяльності.

3.Орендареві сплачувати орендну плату в розмірі 7% від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації.

06.10.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі, за умовами якого відповідачу було надано в оренду земельну ділянку площею 27,21 кв.м.  із земель забудови для розміщення об'єкту торгівлі строком на 49 років.

Рішенням позивача  № 787 від 14.08.2008 року  було відмінено рішення № 206 від 27.12.2002 року шостої сесії Бобринецької міської ради двадцять четвертого скликання . Земельну ділянку площею 18 кв.м., на яку не виготовлені документи, (договір оренди) згідно рішення № 206, було вирішено вказаним рішенням використати для благоустрою вулиці Дзержинського.

Тобто, із тексту вказаного рішення № 787 від 14.08.2008 року вбачається, що відповідачу рішенням № 206 від 27.12.2002 року надавалась також і спірна земельна ділянка площею 18 кв.м., але ним не було виготовлено документи, що посвідчують право використання земельної ділянки на цю частину землі.

Вказане свідчить, що  прокурором та позивачем при зверненні до суду з даним позовом  не враховано норми  ст. 1 Закону України  «Про державний контроль за використанням та охороною земель», в якій наведено визначення  самовільного зайняття земельної ділянки і згідно з нормами якої не вважається самовільним зайняття земельної ділянки, якщо існує рішення  органу місцевого самоврядування про надання в оренду чи користування земельної ділянки. 

Прокурором та позивачем не подано до матеріалів справи доказів, які свідчать, що спірна земельна ділянка площею 18 кв.м., яку вони просять зобов'язати відповідача звільнити є іншою, ніж та, про яку йдеться в рішеннях позивача № 206 від 27.12.2002 року та № 787 від 14.08.2008 року.

Господарський суд також враховує, що на момент звернення прокурора з позовом до суду (29.07.2008 - дата позовної заяви) рішення № 206 від 27.12.2002 року не було відмінене позивачем.

За таких обставин  у господарського суду відсутні підстави для задоволення вимог прокурора та позивача.  Господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю .

Відповідно до вимог ст.ст. 44,49 ГПК України державне мито у спорі та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді покладаються на позивача та не стягуються, оскільки позов подано прокурором.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44,49,  82-85, 116 ГПК України, господарський суд, -

                                           В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено лише вступну та резолютивну  частини  рішення,  воно набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.