Справа № 366/724/13-ц Головуючий у І інстанції Ткаченко Ю.В.

Провадження № 22-ц/780/3119/13 Доповідач у 2 інстанції Лащенко В.Д.

Категорія 46 21.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

19 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Лащенка В.Д.,

суддів: Корзаченко І.Ф., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі Цицюрському А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 09 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя ,

встановила:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Позов мотивував тим, що 01 листопада 2003 року між ним та відповідачем було укладено шлюб. За час шлюбу за спільні кошти подружжя на підставі договору купівлі-продажу від 09 листопада 2005 року вони придбали житловий будинок в АДРЕСА_1.

У березні 2009 року шлюб між ними розірвано.

Враховуючи викладене, позивач просив суд здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши у його власність ? частину вказаного будинку з відповідною частиною надвірних будівель.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 09 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить суд скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові про поділ майна подружжя, суд першої інстанції послався на пропуск строку позовної давності. При цьому суд виходив з того, що шлюб між сторонами розірвано 03 березня 2009 року, а позовна заява ОСОБА_2 надійшла до суду тільки 13 березня 2013 року, тобто по закінченню строків, передбачених ст. 257 ЦК України та ст. 72 СК України.

З таким висновком не може погодитися колегія суддів апеляційного суду, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували у шлюбі з 01 листопада 2003 року по 30 березня 2011 року (а.с.6,8). В період шлюбу, а саме 09 листопада 2005 року укладено договір купівлі-продажу жилого будинку в АДРЕСА_1. Указаний договір укладено з ОСОБА_3, після розірвання шлюбу ОСОБА_3 (а.с.9, 10).

Відповідно до вимог ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Згідно ч. 2 ст. 72 Сімейного Кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

З матеріалів справи вбачається і сторони не оспорюють, що після розірвання шлюбу позивач проживав у спірному будинку до 2011 року. Саме в цей період колишнє подружжя визначили на плані-схемі будинку частини будинку, якими кожен із сторін буде користуватися. Вказаний план доданий до матеріалів справи, а підписи сторін на ньому засвідчені секретарем сільської ради (а.с.11). Відповідно до довідки Ладижинської сільської ради, доданої до апеляційної скарги, зазначений план-схема підписані сторонами по справі у 2011 році, що позивач та відповідач не оспорюють (а.с.42). Вказані обставини свідчать про те, що після розірвання шлюбу сторони спільно користувалися будинком, який придбали у шлюбі і спорів щодо користування не виникало. Як пояснив позивач у судовому засіданні що тільки після перебування на лікуванні в 2011 році він не проживає у будинку, хоч там і зареєстрований. На даний час відповідачка створили іншу сім»ю і перешкоджає йому користуватися будинком.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що права позивача були порушені в 2009 році і він пропустив строк позовної давності.

Оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги і визнати за позивачем та відповідачем право власності по ? частині жилого будинку, придбаного в період шлюбу без виділу в натурі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 09 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель в АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель в АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у сумі 344 грн. 10 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді