Справа № 366/894/13-к Головуючий у І інстанції Слободян

Провадження № 11-кп/780/222/13 Доповідач у 2 інстанції Загоруйко В.В.

Категорія 18 25.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

« 25» червня 2013 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - ЗАГОРУЙКА В.В.,

суддів - РУДНІЧЕНКО О.М. та КОЛОКОЛЬНІКОВОЇ Н.М.,

при секретарі ШУЛІПА О.В.,

за участю прокурора ДМИТРУНЬ Л.О. представника потеріплої ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляції потерпілої ОСОБА_4 та прокурора у кримінальному провадженні Маркова О.В. на вирок Іванківського районного суду Київської області від 17 квітня 2013 року, за яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сукачі Іванківського району Київської області, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки з покладенням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

Стягнуто на користь ОСОБА_4 10130 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Сукачі Іванківського району Київської області, не одруженого, не працюючого, навчається у Катюжанському училищі, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75, ст. 104 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців.

Стягнуто з ОСОБА_7 заподіяну неповнолітнім ОСОБА_6 Миколаєвичем шкоду на користь ОСОБА_4 у сумі 10130 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком, 22.02.2013 року приблизно о 22 годині ОСОБА_3 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_6, за пропозицією останнього, вирішили вчинити крадіжку чужого майна з квартири АДРЕСА_1, в якій проживає сестра ОСОБА_6 - ОСОБА_4 З метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, вони прийшли до зазначеної вище квартири, де ОСОБА_6, за допомогою дубліката ключа, який він заздалегідь взяв у своєї матері - ОСОБА_7, відчинив вхідні двері. Проникнувши всередину квартири, ОСОБА_3 залишився чекати в коридорі квартири, а ОСОБА_6 пішов у кімнату та таємно викрав з корисливих мотивів майна на загальну суму 44488 грн. 98 коп., чим спричинили ОСОБА_4 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Не погоджуючись з даним вироком потерпілою ОСОБА_4 та прокурором Марковим О.В. подано апеляції.

В апеляції потерпіла ОСОБА_4, просить вирок в частині призначення покарання частково скасувати, а саме щодо обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалити новий вирок, внаслідок необхідності застосування щодо нього більш суворого покарання у вигляді реального позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_6 - вирок залишити без змін. На думку апелянта призначене судом 1-ї інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є занадто м'яким та таким, що не відповідає його поведінці по справі. Що ж стосується обраної ОСОБА_6 міри покарання - вона не має ніяких претензій, оскільки він є її братом.

В апеляції прокурор просить вирок в частині вирішення цивільного позову скасувати, та постановити новий вирок, яким встановити у якій формі підлягає відшкодування заподіяної шкоди - солідарній чи в частинах. Не оспорюючи доведеність вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину, правильність кваліфікації їхніх дій, вважає, що вирок є незаконним і підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Апелянт вказує, що судом при задоволенні цивільного позову не вказано про солідарну чи часткову відповідальність обвинувачених, з урахуванням ступеня вини кожного з обвинувачених.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала подану прокурором апеляцію, представника потерпілої, який просив апеляцію потерпілої задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_3, який звернувися до суду в судових дебатах та з останнім словом, дослідивши матеріали справи та доводи апеляцій, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Висновки суду 1-ї інстанції про доведеність вини обвинувачених ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, які достатньо викладені у вироку та їм дана належна оцінка, та апелянтами вони не оспорюються.

Дії обвинувачених за ч. 3 ст. 185 КК України судом кваліфіковані вірно.

Призначаючи винному ОСОБА_3 покарання, суд 1-ї інстанції, належним чином обґрунтувавши своє рішення стосовно кожного з обвинувачених, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, а саме його щире каяття, добровільне часткове відшкодування шкоди. Обставин, що обтяжують покарання винного ОСОБА_3 не встановлено. З урахуванням цього, винному було призначене покарання, яке колегія суддів вважає справедливим, а тому підстав для задоволення апеляції потерпілої не знаходить.

До того ж, відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 393 КПК України потерпілий має право подати апеляційну скаргу у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ним в суді першої інстанції.

В межах кримінального провадження потерпілою ОСОБА_4 було заявлено цивільний позов (а.с. 67-68), відповідно до якого вона просила стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 20260 грн. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 10000 грн. - моральної шкоди.

Відповідно до вироку цивільний позов був задоволений в повному обсязі та стягнуто на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_3 10130 грн. матеріальних збитків, та 5000 грн. моральної шкоди, а також таки ж суми з матері неповнолітнього ОСОБА_6, у відповідності до вимог ст. 1179 ЦК України, тобто судом було визначено частку відповідальності кожного із обвинувачених.

В частині цивільного позову потерпіла цивільний позов не оскаржує.

Встановлення судом 1-ї інстанції цивільної відповідальності в частинах не є підставою для скасування або зміни вироку в цій частині, оскільки такий порядок стягнень з неповнолітнього прямо передбачено ст. 1182 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Київської області,

У Х В А Л И Л А:

Апеляції потерпілої ОСОБА_4 та прокурора у кримінальному провадженні Маркова О.В. залишити без задоволення, а вирок Іванківського районного суду Київської області від 17 квітня 2013 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_6 без зміни.

ГОЛОВУЮЧИЙ

СУДДІ