ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

ДПІ у Теребовлянському районі -Сененький М.Б. (дов. від 24.12.2007),

ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" -  Бойко М.І. (дов. від 13.10.2008),

арбітражний керуючий ОСОБА_1;

встановив:

          Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 29.05.2005 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства"Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас".

          Ухвалою господарського суду тернопільської області від 19.10.2005 визнано грошові вимоги УПФУ в Теребовлянському районі, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено ОСОБА_2, зобов'язано заявника опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення  про порушення справи про банкрутство.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" опубліковано в газеті "Голос України" від 01.11.2005 № 206 (3706).

Ухвалою господарського суду тернопільської області від 28.12.2006 (суддя Півторак М.Є.) припинено повноваження розпорядника майна ОСОБА_2, призначено розпорядником майна ОСОБА_1; включено до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги кредиторів, зокрема ДПІ у Теребовлянському районі в сумі 339439,86 грн., з яких 261 019,61 грн. основного боргу, черговість задоволення -третя, 78 452,25 грн. пені, черговість  задоволення -шоста.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 (колегія суддів у складі: Мирутенко О.Л. -головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) ухвалу господарського суду від 28.12.2006 залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Теребовлянськомй районі просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції та постанову господарського суду апеляційної інстанції скасувати, визнати кредиторські вимоги ДПІ у Теребовлянському районі в сумі 795 073,04 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів. Вказує, що судами попередніх інстанцій належним чином не з'ясовані обставини справи, не дано належної оцінки усім зібраним по справі доказам, доводам кредитора та належним чином законодавчо не обґрунтовано свої висновки.

          Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін,  перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.14  Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Під терміном "грошове зобов'язання" у цьому Законі розуміються зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Гусятинська міжрайонна податкова інспекція (правонаступником якої є ДПІ у Теребовлянському районі)  у встановлений Законом термін звернулася із заявою про визнання її кредитором боржника з грошовими  вимогами  по податках та обов'язкових платежах в сумі 795120,04 грн.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 28.02.2006 у справі призначено судово-бухгалтерську експертизу.

Тернопільське відділення Київського НДІСЕ направило висновок від 30.11.2006 № 1512 судово-бухгалтерської експертизи по справі № 11/3-664.

Місцевий господарський суд,  визнаючи та затверджуючи кредиторські вимоги ДПІ в сумі 333439,00 грн. виходив з того, що податковий борг  боржника документально підтверджений у сумі 339439,86 грн., у тому числі по ПДВ 293254,01 грн., із них основний борг по деклараціях -208065 грн., донараховано по акту -25201,24 грн., пені -59987,77 грн.

При цьому суд послався на висновок судово-бухгалтерської експертизи № 1512 від 30.11.2006, в якому вказано, що документально підтвердити не видається за можливе у сумі 19618,14 грн., документально та нормативно не підтверджується податковий борг у сумі 432705,42 грн.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу господарського суду Тернопільської області від 28.12.2006, призначив повторну судово-бухгалтерську експертизу.

Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз направив до суду висновок від 31.03.2008 № 2236 повторної судово-бухгалтерської експертизи по справі № 11/3-664, в якому зазначено, що дослідженням поданих первинних бухгалтерських та податкових документів, податкової та бухгалтерської звітності не видається можливим підтвердити документально обґрунтованість висновків Гусятинської МДПІ щодо визначення заборгованості ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" по податках та обов'язкових платежах на загальну суму 795120,04 грн.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими  ст. 43 цього кодексу.

Оцінюючи висновки повторної експертизи за правилами ст. 43 ГПК України апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, залишивши ухвалу господарського суду Тернопільської області.

Дані висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають матеріалам справи, оскільки виходячи зі змісту ст. 14 Закону кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

В процедурі банкротства при розгляді заяви за грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів.

Тому при розгляді кредиторських вимог суд може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість божника, визнати або відхилити грошові вимоги.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, беручи до уваги висновки судово-бухгалтерської експертизи № 1512 від 30.11.2006 та повторної судово-бухгалтерської експертизи № 2236 від 31.03.2008, колегія суддів вважає, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на матеріалах справи, підтверджені наявними доказами, є законним та обґрунтованим.

Твердження касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду та неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні, в зв'язку з чим судовою колегією не приймаються до уваги.

Враховуючи, що у відповідності зі ст. 111⁷ ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.  111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 3 червня 2008 року у справі № 11/Б-664 залишити без змін.

Головуючий                                                                                 М.І. Хандурін

Судді                                                                                         О. Є. Короткевич

                                                                                                    О.С. Удовиченко