Справа № 1011/1300/12 Головуючий у І інстанції Селюков О.Г.

Провадження № 22-ц/780/1917/13 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.

Категорія 29 12.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

12 червня 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 07 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину,-

встановила:

у грудні 2012 року позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 04.08.2012 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відповідач наніс їй тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості. Винність відповідача у скоєнні злочину доведено повністю та призначено покарання вироком Згурівського районного суду Київської області від 23.11.2012 року, в наслідок чого, для реабілітації після отриманих з вини відповідача тілесних ушкоджень, вона купувала медикаменти, продукти харчування, декілька разів зверталась до сторонніх осіб, пов»язано з поїздками до лікарів та відвідання масажиста.

Крім того, зазначала, що їй було завдано моральну шкоду, яка виразилась у фізичному болю та стражданнях, в наслідок отриманих тілесних ушкоджень, порушенні звичайного способу життя її родини, тому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17 січня 2013 року, просила стягнути з відповідача на її користь відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 500 грн. та моральної шкоди в розмірі 30000 грн.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 07 лютого 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 3 500 гривень, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила задовольнити вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 500, 00 грн. у повному обсязі.

Ухвалою судді Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2013 року апеляційна с карга ОСОБА_3, визнана неподаною та повернута апелянту.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що вироком Згурівського районного суду Київської області від 23.11.2012 року № 1011/1076/12, який набрав законної сили, відповідача було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме у тому, що він 04.08.2012 року близько 09 годині в с.м.т. Згурівка по вул. Українська, 13-а Київської області поблизу магазина «Каштан», в світлу пору доби, керуючи автомобілем «ВАЗ-2102» д.н.з. НОМЕР_1, який перебував у його користуванні, перед початком руху назад, не впевнившись в безпечності такого маневру, рухаючись назад, грубо порушив п.п.10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, і здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка рухалась на асфальтованій прилеглій території вказаного магазину із заду автомобіля, в результаті ДТП пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому 3-4 п'ясних кісток лівої кістки зі зміщенням уламків, що згідно висновку експерта № 41/д від 16.08.2012 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Порушення водієм ОСОБА_3 вимог ПДР України, а саме п.10.1. п.10.9, знаходиться в прямому причинному зв'язку із настанням наслідків у вигляді отримання ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень (а.с. 5 - копія вироку).

На запит слідчого у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. і ст.286 КК України адміністрація Згурівської ІДРЛ повідомила, що ОСОБА_2 не знаходилась на стаціонарному лікуванні, а лікувалась амбулаторно, тому вартість ліжко дня не нараховувалась (а.с.22 у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України, яка знаходиться при матеріалах даної цивільної справи).

Встановлено, що відповідач є особою похилого віку, проживає один в АДРЕСА_1, знаходиться на обліку в управлінні пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області та отримує пенсію за віком при повному стажі, яка за 2012 рік склала 11615,56 грн. (а.с.29-32, 34 - довідки).

ОСОБА_2 було надано розрахунок витрачених коштів на лікування (а.с.4- копія паспорту; 6-8 фіскальні чеки).

Відповідно до ч.2. ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.1 ст.1195 ЦК України у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізична особа має право на відшкодування їй заробітку (доходу), втраченого нею внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд. зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт . заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідально до ч.ч.2 і 4 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,- поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд виходив з того, що позивач зазнала моральної шкоди, яка виразилась у фізичному болю та стражданнях у зв»язку з ушкодженням здоров»я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та настання таки наслідків знаходиться в прямому причинному зв»язку з протиправними винними діями відповідача.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 3 500 грн. суд першої інстанції врахував вимоги розумності і справедливості, а також те, що відповідач є особою похилого віку та перебуває на пенсії, розмір якої за 2012 рік склав 11615,56 грн.

Також, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, оскільки чеки та квитки, що містяться в матеріалах справи не підтверджують вказаний розмір матеріальної шкоди, так як в справі відсутні відповідні призначення цих ліків та інші належні і допустимі докази щодо відповідності наданих позивачем чеків та квитків до подій, внаслідок яких їй завдана матеріальна шкода, крім того позивачем не було доведено, що розмір моральної шкоди складав 30000 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Згурівського районного суду Київської області від 07 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді