2
5
Справа № 353/460/2013-ц
Провадження № 22ц/779/1580/2013
Категорія 30
Головуючий у І інстанції - Лущак Н.І.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Меленко О.Є., Соколовського В.М.
секретаря Мельник О.В.,
з участю: відповідачки ОСОБА_2
представників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тлумацького районного суду від 24 травня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
у квітні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25.06.2010 року уклав з ОСОБА_2 угоду купівлі-продажу двох приміщень, з належної відповідачці 1/4 частини в торгово-офісному комплексі по АДРЕСА_1, за які сплатив їй в той же день 27 500 доларів США та ще 5 000 доларів США 17.09.2010 року. Зазначена угода рішенням Тлумацького районного суду від 23.01.2013 року та рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.03.2013 року визнана нікчемною, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь кошти в сумі 32 500 доларів США, що були передані ним на виконання цієї угоди. Тому, з урахуванням поданої 23.05.2013 року заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідачки 44 403 грн. відшкодування витрат на проведення ремонтних робіт та 54 084 грн. 60 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Рішенням Тлумацького районного суду від 24 травня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 44 403 грн. відшкодування витрат, понесених на проведення ремонтних робіт, 54 084 грн. 60 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 984 грн. 88 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення коштів в сумі 54 084,60 грн., нарахованих як проценти за користування чужими коштами, зазначає, що гроші були одержані нею від позивача в оплату за договором купівлі-продажу, які вона використовувала правомірно, а тому їх не можна вважати чужими грошовими коштами. Крім того, чинне законодавство не дає визначення терміну «чужі грошові кошти», а обмежується тільки умовним визначенням, що передані одним суб'єктом другому грошові кошти готівкою з моменту передання переходять до одержувача на праві власності і не можуть вважатись чужими. Суд не врахував, що правовідносини, що склались між сторонами, з її сторони не містять грошових зобов'язань, тому до них не слід застосовувати наслідки за невиконання грошового зобов'язання. З цих підстав просить оскаржуване рішення в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_6 54 084,60 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представники апеляційну скаргу підтримали, представник ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги заперечила.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 44 403 грн. відшкодування витрат, понесених на проведення ремонтних робіт, не оскаржується.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладену між сторонами 25.06.2010 року угоду купівлі-продажу нежитлових приміщень визнано нікчемною. Даний факт підтверджується рішенням Тлумацького районного суду від 23 січня 2013 року та рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2013 року.
Судом також встановлено і сторонами не заперечується той факт, що на виконання умов угоди ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_6 грошові кошти в загальній сумі 32 500 доларів США.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.03.2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 257 104 грн. 50 коп., що еквівалентно 32 500 доларів США, отриманих коштів за угодою купівлі-продажу нежитлових приміщень. В решті рішення Тлумацького районного суду від 23 січня 2013 року залишено без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про право позивача на нарахування та отримання процентів за користування чужими грошовими коштами. Оскільки розмір процентів сторонами встановлено не було, суд правильно вважав застосування до спірних правовідносин аналогії закону та поданий позивачем розрахунок процентів із застосуванням ст. 1048 ЦК України у розмірі облікової ставки НБУ.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про отримання ОСОБА_2 грошей як оплату за договором купівлі-продажу, які вона використовувала правомірно, тому їх не можна вважати чужими грошовими коштами, а правовідносини які склались між сторонами, з її сторони не містять грошових зобов'язань, у зв'язку з чим до них не слід застосовувати наслідки за невиконання грошового зобов'язання, колегія суддів відхиляє з наступних мотивів.
За змістом рішень Тлумацького районного суду від 23 січня 2013 року та апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2013 року, укладена між сторонами 25.06.2010 року угода купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, є нікчемною.
Тому, в силу вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України ця угода не створює юридичних наслідків для сторін, крім тих, що пов'язані з її недійсністю.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Апеляційний суд Івано-Франківської області у рішенні від 26 березня 2013 року застосував реституцію як наслідок недійсності нікчемного правочину.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України правильно застосував інші наслідки недійсності угоди, за якою ОСОБА_2 отримала кошти без достатньої правової підстави, оскільки безпідставне використання коштів позивача відбувалося до фактичного повернення сторін у первісний стан.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Встановивши фактичне отримання ОСОБА_2 грошових коштів за нікчемною угодою, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги наведені вище положення закону, які регулюють правовідносини щодо майна, набутого без достатньої правової підстави.
Отримані відповідачкою 32 500 доларів США на час розгляду справи нею позивачу не повернуті.
Оскільки об'єктом безпідставного збереження були грошові кошти, за весь період безпідставного використання таких грошових коштів набувач має сплатити проценти. Розмір і порядок сплати процентів визначається відповідно до положень статті 536 ЦК України, яка сама по собі не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, а відсилає до врегулювання цих правовідносин договором або законом. Розмір процентів за користування грошовими коштами може визначатися за правилами ст. 1048 ЦК України (у розмірі облікової ставки НБУ).
Суд першої інстанції належним чином перевірив доводи сторін, дав правильну правову оцінку зібраним у справі доказам.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду про задоволення позову.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тлумацького районного суду від 24 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Меленко О.Є.
Соколовський В.М.